КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7505/11 Головуючий у 1-й інстанції: Соловей Г.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.,

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Фастові Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Фастові Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У Лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті щомісячної соціальної допомоги та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю неправомірними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату недоотриманої суми щомісячної доплати як проживаючому в зоні посиленого радіологічного контролю з 21.08.2010 року, відповідно до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.04.1994 року, що міститься в матеріалах справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачці вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону відповідно до ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р. відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.39 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Фастові Київської області -залишити без задоволення, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М