ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323
РІШЕННЯ
Іменем України
19.04.2012Справа №5002-21/258-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло», м. Вільногірськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля», смт. Нижньогірське
про стягнення 336 684,74 грн.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Від позивача ОСОБА_4, довіреність № 43 від 15.12.2011 р., представник;
Від відповідача не з'явився;
Сутність спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля», у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки з урахуванням індексу інфляції, річних та пені від простроченої суми у розмірі 336 684,74 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувався з позивачем за поставлений товар, що привело до утворення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2012 року справа № 5002-9/258-2012 була прийнята до провадження суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим Петуховой Н.С. та призначена до розгляду у судовому засіданні на 09 лютого 2012 року.
Слухання справи неодноразово відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно розпорядженням № 25 керівника апарату Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2011 року справа № 5002-9/258-2012, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Петухової Н.С., з метою недопущення порушення строку розгляду даної справи, передана на повторний автоматичний розподіл.
21 березня 2012 року справа № 5002-9/258-2012 була розподілена автоматизованою системою документообігу на суддю Господарського суду Автономної Республіки Крим Чонгову С.І.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2012 р. справу № 5002-21/258-2012 було прийнято до провадження суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим Чонговою С.І. та призначена до слухання на 05 квітня 2012 р.
Представник відповідача у засідання суду призначене на 05 квітня 2012 р. не з'явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 р. слухання справи було відкладено на 19 квітня 2012 р.
У засідання суду представник позивача з'явився, вимоги позову підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача виходячи з наступного.
Як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01 березня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля» був укладений договір поставки реєстраційний номер 16/32-10.
Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (позивач) зобов'язується передати в обумовлений договором термін Покупцю (відповідачу) товар, а Покупець зобов'язався прийняти твар та сплатити його вартість. Кількість та асортимент товару визначається специфікаціями.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно пункту З вищевказаної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
На виконання умов договору поставки позивач здійснив постачання товару відповідачу на загальну суму 760 359,75 грн., що підтверджено товарно-транспортними накладними: від 22.03.2010 № 3786 на суму 45092,26 грн., від 08 червня 2011 р. № 6238 на суму 42003,46 грн., від 10 червня 2011 р. № 6311 на суму 42003,46 грн., від 12 червня 2011 р. № 6374 на суму 42003,46 грн., від 15 червня 2011 р. № 6439 на суму 42003,46 грн., від 17 червня 2011 р. № 6528 на суму 42003,46 грн., від 19 червня 2011 р. на суму 42003,46 грн., від 26 червня 2011 р. № 6901 на суму 42003,46 грн., від 28 червня 2011 р. № 6931 на суму 42003,46 грн., від 30 червня 2011 р. № 6976 на суму 42003,46 грн., від 19 липня 2011 р. № 7815 на суму 42003,46 грн., від 22 липня 2011 р. № 7917 на суму 42003,46 грн., від 26 липня 2011 р. № 8098 на суму 42003,46 грн., від 29 липня 2011 р. № 8279 на суму 42003,46 грн., від 04 серпня 2011 р. № 9188 на суму 42003,46 грн., від 08 серпня 2011 р. № 9399 на суму 46017,01 грн., від 18 серпня 2011 р. № 10018 на суму 46017,01 грн., від 27 листопада 2011 р. № 15369 на суму 35185,03 грн. Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на вказаних накладних.
Як визначили сторони у пункті 4.2. договору - строки оплати партії товару: протягом 10 календарних днів з дати відвантаження партії товару. Датою відвантаження товару є дата, вказана у товарно-транспортних накладних.
Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, товар поставлений позивачем сплатив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, здійснивши лише часткову оплату в сумі 87 095,19 грн. Також з відповідачем було здійснено зарахування однорідних зустрічних вимог: 01.11.2011 р. на суму 8 412,00 грн., 04.11.2011 р. на суму 298 072,52 грн., 27.12.2011 р. на суму 116 000,02 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 250 780,02 грн.
Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач не надав доказів погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 1997,03 грн. та річні в розмірі 42 665,23 грн.
Пунктом 8.2. договору поставки сторони встановили відсоток річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Отже, позивач просить стягнути з відповідача річні, виходячи з умов договору, в розмірі 42 665,23 грн. за період з 01.04.2010 р. по 13.01.2012 р.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 41 242,46 грн. за період з 18.06.2011 р. по 13.01.2012 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як визначено пунктом 8.2. договору поставки - у разі прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості (вартість несплаченого товару).
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України 20 квітня 2012 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526, 546, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля», смт. Нижньогірське (смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, 1-А; код ЄДРПОУ 31198458, р/р 26005002676000 банк - ЗАТ «Донагробанк», МФО 334970, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло», м. Вільногірськ (м. Вільногірськ, ВУЛ Промислова, 31; код ЄДРПОУ 30809384, р/р 26008123125061 ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 250 780,02 грн., 1 997,03 грн. індексу інфляції, 42 665,23 грн. річних, 41 242,46 грн. пені, а також судовий збір в розмірі 6733,70 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.