КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6103/11 Головуючий у 1-й інстанції: Майборода С.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.06.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.06.2011 позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівські»області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з підвищенням в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Про державний бюджет України на 2011рік», Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 19 жовтня 2010 року по 03 червня 2011 року з урахуванням проведених виплат за вказаний період; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.

Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та статтею 2 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні, а статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Зміст зазначених Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік свідчить про відсутність у період з 19 жовтня 2010 року по 03 червня 2011 року будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої в свою чергу у зазначений період не зупинялась.

При цьому, розрахунок зазначеного підвищення до пенсії відповідачем здійснено не згідно ст. 39 Закону № 796, а згідно постанов Кабінету Міністрів України.

В свою чергу, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на вищезазначені постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначеного підвищення до пенсії порівняно з правами, встановленими статтею 39 Закону № 796, а тому застосуванню підлягає саме остання.

Отже, у період з 19 жовтня 2010 року по 03 червня 2011 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.06.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.