Справа № 373/1006/25

Номер провадження 2/373/700/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року                                                                       м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого – судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 373/1006/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором № 21416-12/2023 від 13 грудня 2023 року в розмірі 20000 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками – 15000 грн 00 коп. Також просить стягнути із відповідача судові витрати по справі.

Посилається на те, що 13 грудня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 21416-12/2023, відповідно до якого банк перерахував кредитні кошти за наданими особисто відповідачем реквізитами платіжної карти. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з умовами Правил надання грошових кредитів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», що розміщені на веб-сайті товариства. Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом на 29 квітня 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 20000 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками – 15000 грн 00 коп. 29 квітня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 29042024, за яким право вимоги за вищезазначеним кредитним договором було передане позивачу. Станом на день звернення до суду із даним позовом відповідач свої зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором не виконав, заборгованість не сплатив ні первісному кредитору, ні його правонаступнику – позивачу по справі.

       21 квітня 2025 року було відкрито провадження по даній справі і справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.44).

       Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

       В позовній заяві зазначена адреса відповідача: АДРЕСА_1 .

       Згідно відповіді № 1300098 від 17 квітня 2025 року з Єдиного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

       Рекомендовані листи, направлені на адресу місця реєстрації відповідача, неодноразово поверталися на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

       У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином в силу п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України повідомлений про розгляд справи, не надано відзиву на позов, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.

       Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

       Судом встановлено наступне.

       13 грудня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 21416-12/2023 (далі – Договір) (а.с.7-15). Договір був підписаний відповідачем електронним підписом з використання одноразового ідентифікатора (W0434).

       Відповідно до 1.1 Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

       Згідно п.1.2 Договору кредит надається строком на 120 днів, дата надання кредиту – 13 грудня 2023 року, наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування, дата погашення кредиту – 10 квітня 2024 року.

       На підтвердження факту перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 5000 грн 00 коп. представником позивача подано копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250306142704 від 06 березня 2025 року (а.с.16), адресованого AVANSCREDITLLC, з якого вбачається, що між даними товариствами (ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення») укладено Договір про переказ коштів № ФК-П-2022/01-1 від 12 січня 2022 року. 13 грудня 2023 року о 12:35:08 була здійснення трансакція на суму 5000 грн 00 коп. на картку НОМЕР_1 , призначення платежу : «Зачисление 5000 грн на карту НОМЕР_1 ».

       Із наданого розрахунку (а.с.17-18) вбачається, що заборгованість відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 21416-12/2023 від 13 грудня 2023 року станом на 29 квітня 2024 року складає 20000 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками – 15000 грн 00 коп.

       29 квітня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 29042024 (а.с.20-24).

       На підтвердження факту передачі права вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 21416-12/2023 від 13 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» представником позивача подано копію Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року (а.с.25); копію Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року (а.с.26-27); копію платіжної інструкції № 21234 від 30 квітня 2024 року (а.с.28).

       Крім того, представником позивача подані наступні докази: копії установчих та дозвільних на здійснення фінансової діяльності документів (а.с.29--36); копію документів на підтвердження повноважень представника (а.с.37-39).

       Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог чи клопотань про їх витребування представником позивача подано не було.        

       Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

       Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

       В силу ст.ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

       Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

       Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

       Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

       Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

       За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

       Відповідно до п.2.21 Договору про надання фінансового кредиту № 21416-12/2023 від 13 грудня 2023 року після підписання Кредитного договору Товариство надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок Позичальника за реквізитами банківської карти Клієнти, зазначеної Клієнтом в заявці та цьому Договорі.

       Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

       Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

       Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

       Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

       Згідно ч.2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

       Докази мають бути належними, допустимими та достовірними.

       Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

       Відповідно до ч.1 ст.77 ЦРК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

       Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

       Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

       Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

       Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

       Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

       Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

       З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

       Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписк и з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

       Згідно п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату складання;

3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи;

4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;

5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

       Відповідно до п.46 вищезазначеного Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

       Отже, належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором є виписка з клієнтського рахунку.

       З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

       На підтвердження факту перерахування на рахунок відповідача коштів за Договором про надання фінансового кредиту № 21416-12/2023 від 13 грудня 2023 року представником позивача подано копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення № 3466_250306142704 від 06 березня 2025 року (а.с.16) При цьому будь-яких доказів, що дані кошти надійшли та були зараховані саме на рахунок ОСОБА_1 представником позивача подано не було.

       Крім того, в даному листі зазначено про укладення між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Договору на переказ коштів № ФК-П-2022/01-1 від 12 січня 2022 року, копія якого до позовної заяви додана не була.

       Вказаний документ не є первинними бухгалтерським документом, він не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» коштів в сумі 5000 грн 50 коп. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 . Лист не є належним доказом, що підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу за Договором про надання фінансового кредиту № 21416-12/2023 від 13 грудня 2023 року в розмірі 5000 грн 00 коп.

       Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

       Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

       Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.»

       За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на відкриту на ім`я ОСОБА_1 картку кредитних коштів в розмірі 5000 грн 00 коп. за Договором про надання фінансового кредиту № 21416-12/2023 від 13 грудня 2023 року.

       Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

       При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.

       Судовий збір в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

       Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30; код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя:                         Я. І. Керекеза