Справа № 159/4495/25

Провадження № 2-о/159/169/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі

головуючого судді -                                Смалюх Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання -                        Клевецької О.М.,

заявника -                                                не з`явився,

представника заявника -                                не з`явився,

заінтересована особа -                                не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), заінтересована особа – ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), про видачу обмежувального припису,

встановив:

02.07.2025 ОСОБА_2 , від імені ОСОБА_1 , звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є сином заявника, який систематично вчиняв та вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно заявника, а саме: нецензурно лається, погрожує, часто перебуває в стані алкогольного сп`яніння та поводить себе агресивно до заявника.

У зв`язку з численними конфліктами заявник неодноразово звертався із заявами до Ковельського РУП ГУНП України у Волинській області. ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Незважаючи на заходи адміністративного впливу ОСОБА_3 своєї поведінки не змінює, і надалі продовжує свої протиправні дії по відношенню до заявника.

Заявник просить суд видати обмежувальний припис, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покласти на нього такі обов`язки:

1)заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ;

2)заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 ;

Заходи вжити на строк 6 (шість) місяців.

Ухвалою суду від 03.07.2025 відкрито окреме провадження, судове засідання у справі призначено на 07.07.2025.

У судове засідання 07.07.2025 заявник, його представник та заінтересована особа не прибули, повідомлялись у встановленому законом порядку.

Заінтересована особа правом на подання заперечення щодо заяви про видачу обмежувального припису не скористалася.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення заяви може відбутися без відкладення розгляду справи.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.07.2020 у справі №159/2389/20 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, за вчинення 19.05.2020 домашнього насильства стосовно його матері.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.07.2020 у справі №159/3122/20 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, за вчинення 25.06.2020 домашнього насильства стосовно свого батька ОСОБА_3 .

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.10.2024 у справі №159/7149/24 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, за вчинення 06.10.2024 домашнього насильства стосовно свого батька ОСОБА_3 .

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.02.2025 у справі №159/47/25 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2, за вчинення 11.12.2024 домашнього насильства стосовно свого батька ОСОБА_3 .

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2025 у справі №159/487/25 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2, за вчинення 02.01.2025 домашнього насильства стосовно свого батька ОСОБА_3 .

Листом Ковельського РУП № 21977-2025 від 11.02.2025 підтверджується, що заявник звертався у поліцію з повідомленнями про вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо заявника у жовтні 2024, грудні 2024 та січні 2025 року.

На підставі ч. 2, 3 ст. 294 ЦПК України, суд, користуючись інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, з`ясував, що ОСОБА_3 також був притягнутий до адміністративної відповідальності постановами Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.06.2025 у справі № 159/3230/25 та від 02.07.2025 у справі № 159/3688/25 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо свого батька ОСОБА_1 12.05.2025 та 25.05.2025.

Пунктами 3, 4, 14, 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі по тексту - Закон) визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною 3 статті 26 Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

Зважаючи на наведені правила Закону видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №756/3859/19 зроблено висновок, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2020 у справі №754/11171/19, тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

За встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявник протягом тривалого часу зазнавав від ОСОБА_3 систематичного домашнього насильства у формі психологічного насильства. Заявник потребує захисту у передбаченому Законом порядку. Ігнорування кривдником заходів впливу, застосованих до нього поліцією та судом, а також повторюваність його протиправних дій щодо заявника свідчать про високу ймовірність продовження або повторення домашнього насильства в майбутньому. Такий розвиток подій становить значні ризики, які можуть призвести до тяжких або особливо тяжких наслідків.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо питання, порушеного заявником, засвідчує, що можливість отримання та ефективного виконання обмежувальних приписів безпосередньо пов`язана з позитивними зобов`язаннями держави щодо гарантування права особи на захист від катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження відповідно до статті 3 Конвенції, права на життя відповідно до статті 2, а також права на повагу до приватного і сімейного життя, включно з фізичною та психологічною недоторканністю особи, відповідно до статті 8 Конвенції.

Суд вважає, що вжиті заявником розумні заходи для його захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявника.

З урахуванням викладеного, після всебічної оцінки наданих у справі доказів у їх сукупності, встановлення форм домашнього насильства, якому піддавався заявник, а також аналізу потенційних ризиків повторення такого насильства в майбутньому, суд дійшов висновку про необхідність винесення обмежувального припису щодо ОСОБА_3 строком на 3 (три) місяці.

Суд вважає, що видача обмежувального припису з визначеними заходами тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього конкретних обов`язків, на строк 3 (три) місяці є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфліктної і потенційно небезпечної ситуації, захисту здоров`я заявника.

Керуючись ст.ст.350-1, 350-8 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис, яким вжити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покласти на нього такі обов`язки:

- заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 ;

Встановити строк обмежувального припису - 3 (три) місяці.

В решіт заявлених вимог відмовити.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу обмежувального припису кривднику не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Ковельське РУП ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Ковельської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників :

Заявник – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Заінтересована особа – ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

Повне судове рішення складене 07.07.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ