Справа № 158/1553/25

Провадження № 2/0158/622/25

                                Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2025 року                                                                                                            м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Поліщук С.В.,

при секретарі – Шрамко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

                                                    В С Т А Н О В И В

28 травня 2025 року позивач ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» в особі його представника – Осадчої Т.С. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 17.02.2024р. між відповідачем по справі ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №9547779, відповідно до умов якого, відповідачу по справі ОСОБА_1 надано кредит у сумі 12000 грн. із визначеним строком кредитування – 105 днів, кінцевою датою повернення кредиту – 01.06.2024р., сплатою відсотків – 1,7% (пільговий період до 03.03.2024р.) та 2,3% (поточний період до 01.06.2024р.) за кожен день користування кредитом та комісії за користування кредитом в розмірі 1200 грн., шляхом безготівкового перерахунку кредитних коштів на банківську картку відповідача – НОМЕР_1 та підписання електронним підписом (використання одноразового ідентифікатора в якості аналога власноручного підпису).

ТзОВ «Мілоан» умови вищевказаного кредитного договору виконало в повному об`ємі, надавши відповідачу по справі ОСОБА_1 в користування грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

29.07.2024р. між первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» та позивачем по справі ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу (відступлення права вимоги) №108-МЛ, відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за вищевказаним договором №9547779.

Відповідач по справі ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на час звернення до суду з даним цивільним позовом  утворилась заборгованість в сумі 33943 грн. 92 коп., з яких: 9120 грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 23623 грн. 92 коп. – заборгованість за відсотками та 1200 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією, яка станом на час звернення до суду з даним позовом не погашена, в зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості у розмірі 33943 грн. 92 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.05.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно ч. 8 ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено її право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач по справі ОСОБА_1 не подала. Клопотання про розгляд даної цивільної справи у відкритому судовому засіданні – до суду не надходило. Позовна заява з додатками надіслана відповідачу та отримана останньою за її зареєстрованим місцем проживання.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 17.02.2024р. між відповідачем по справі ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №9547779, відповідно до умов якого, відповідачу по справі ОСОБА_1 надано кредит у сумі 12000 грн. із визначеним строком кредитування – 105 днів, кінцевою датою повернення кредиту – 01.06.2024р., сплатою відсотків – 1,7% (пільговий період до 03.03.2024р.) та 2,3% (поточний період до 01.06.2024р.) за кожен день користування кредитом та комісії за користування кредитом в розмірі 1200 грн., шляхом безготівкового перерахунку кредитних коштів на банківську картку відповідача – НОМЕР_1 та підписання електронним підписом (використання одноразового ідентифікатора в якості аналога власноручного підпису) (а.с. 9-18).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач порушила графік погашення кредиту, заборгованість вчасно не погашала та станом на 30.06.2024р. утворилась заборгованість за кредитним договором №9547779 в сумі 33943 грн. 92 коп., з яких: 9120 грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 23623 грн. 92 коп. – заборгованість за відсотками та 1200 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією (а.с. 18 на звороті – 20).

Суд не погоджується з розрахунком позивача з таких мотивів.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 105 днів (п. 1.3, 1.4 договору). Обставини продовження чи пролонгації строку позики позивачем не обгрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.

Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування, а саме до 01.06.2024р.

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 17331 грн. 12 коп. (23623 грн. 92 коп. – заборгованість відповідач за відсотками станом на 30.06.2024р. – 6292 грн. 80 коп. (30 днів нарахованих відсотків поза межами кредитного договору). Суд погоджується із розрахунком заборгованості, виконаним позивачем за період до 01.06.2024р.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до норм ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст.3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою, другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Крім того, відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

29.07.2024р. між первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» та позивачем по справі ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу (відступлення права вимоги) №108-МЛ, відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за вищевказаним договором №9547779 (а.с. 20 на звороті – 31).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на Банк покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

23.04.2025р. відповідачу по справі ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу, згідно з якою ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» повідомила боржника про заміну кредитора, наявність заборгованості, її розмір та необхідність погашення (а.с. 31 на звороті).

Позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконала взяті на себе зобов`язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», до якого перейшло право вимоги на підставі договору відступлення права вимоги, дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором №9547779 від 17.02.2024р. на загальну суму 27651 грн. 12 коп. (9120 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 17331 грн. 12 коп. – заборгованість за відсотками та 1200 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доказів ненадання або неналежного надання позивачем послуг відповідачеві не надано та дана обставина не знайшла свого підтвердження при дослідженні матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму – 1973 грн 31 коп. (27651 грн. 12 коп. / 33943 грн. 92 коп. х 2422 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 137, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 513, 514, 517, 526, 626, 628, 638-639, 1048, 1054 ЦК України, суд-

                                                            в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_3 , банк отримувача – АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Кредитним договором №9547779 від 17.02.2024р. в розмірі 27651 (двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» судові витрати пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) грн. 31 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус; код ЄДРПОУ 35234236);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ківерцівського районного суду                                                                      Поліщук С.В.