6/130/17/2025

130/1873/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2025 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , з участю заінтересованих осіб: Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , Державної прикордонної служби України про скасування тимчасового обмеження фізичної  особи  у праві виїзду за межі України,

                                                          УСТАНОВИВ:

30.05.2025 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , з участю заінтересованих осіб: Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , Державної прикордонної служби України звернулась до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної  особи  у праві виїзду за межі України.

Заява обґрунтована тим, що 08.11.2026 Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження № 52835215 на підставі виконавчого листа № 2-760 від 29.07.2016 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400,00 грн щомісячно починаючи з 20.05.2010 до повноліття дитини, що засвідчується відповідною постановою про відкриття. В межах виконавчого провадження № 52835215, керуючись ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII), Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 15.02.2018. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 52835215, посадова особа Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відправила вищезазначену постанову разом з супровідним листом до Державної прикордонної служби України.

26.04.2019 Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було закінчено виконавче провадження № 52835215, що засвідчується відповідною постановою, згідної якої зазначено, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII (в редакції від 19.01.2019, що була чинною на момент закінчення виконавчого провадження), зокрема: «Повернено згідно виконавчого листа № 130/1873/1/ від 11.10.2018 виданого Жмеринським міськрайонним судом. Заборгованість по даному виконавчому листі становить 35942,96 грн». Крім того, відповідно до резолютивної частини постанови про закінчення виконавчого провадження № 52835215 від 26.04.2019, вбачається: «…Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення…».

Відповідно до абз. 2 п. 4 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5) в редакції від 07.11.2018, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону.

Таким чином, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване до ОСОБА_3 , мало бути скасовано у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 52835215.

Однак, як вбачається з рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 28.04.2025, ОСОБА_3 було відмовлено у виїзді з України з причини наявності рішення уповноваженого державного органу України щодо заборони виїзду з України, а саме постанова Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби у Вінницькій області від 15.02.2018, ВП № 52835215.

05.12.2019 Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження № 60811633 на підставі виконавчого листа № 2-760/2010 від 29.06.2010 про стягнення з ОСОБА_3 боргу по аліментах в сумі 35942,96 грн. В подальшому виконавче провадження № 60811633 було передано до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке було прийнято постановою від 28.01.2020. 02.05.2025 Маньківським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчено  провадження № 60811633, що підтверджується відповідною постановою.

Згідно вищевказаної постанови про закінчення виконавчого провадження було встановлено, що боржником кошти згідно виконавчого провадження сплачені повністю, а заборгованість зі сплати відсутня, у зв`язку з чим, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 60811633 було закінчено, чинність арешту майна боржника було припинено, інші заходи примусового виконання рішення – скасовані.

Таким чином, з урахуванням відсутності у ОСОБА_3 відкритих виконавчих проваджень та погашеної заборгованості, мета, для виконання якої було застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 , є виконаною, а тому, існування такого обмеження станом на момент звернення до суду з даною заявою порушує право ОСОБА_3 на вільне пересування, в тому числі право вільно залишити територію України.

З метою відновлення порушених прав та законних інтересів, представником ОСОБА_3 , адвокатом Василевською А.А., було направлено заяву за вих. № 02-14/05-25 від 14.05.2025 з проханням скасувати всі заходи примусового виконання рішення, які були застосовані до ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 52835215, в тому числі - тимчасове обмеження у праві на виїзд за межі України. За результатами розгляду вищезгаданої заяви, Тиврівським відділом державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надіслано на електронну пошту представника ОСОБА_3 лист за вих. № 1746 від 26.05.2025, яким було повідомлено наступне: «…Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП (спецрозділ), АСВП (архів) встановлено: на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП 52835215 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-760 від 29.07.2016 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 20.05.2010. Виконавче провадження державним виконавцем було завершено 26.04.2019 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 9.9. розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби – термін зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву 3 роки з часу завершення, а тому здійснити законність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасувати заходи примусового виконання винесені в порядку ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається можливим…».

З огляду на відповідь Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 вимушений звернутись до суду з даною заявою з метою скасування безпідставного тимчасового обмеження на виїзд за межі України та відновлення порушених прав.

Також, звертає увагу Суду, що ОСОБА_3 органом 7124 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 09.08.2023, необхідний йому для виїзду за межі України. Крім того, ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Маньківка), має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такий, що самостійно виховує неповнолітню дитину, що підтверджується довідкою від 08.05.2025 № 14/151.

У зв`язку з вищенаведеним, вбачаються підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, що було застосоване до ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 52835215 відповідно до постанови від 15.02.2018, оскільки, з огляду на закінчення виконавчого провадження № 52835215, таке обмеження є безпідставним та таким, що порушує права ОСОБА_3 вільне пересування, вільний виїзд за межі території України, закріплені положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Загальної декларації прав людини тощо.

У судовому засіданні Предстанвик заявника ОСОБА_1 заяву підтримала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заперечила проти задоволення заяви, обґрунтувала свою позицію тим, що має намір звернути з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину до закінчення нею навчання у вищому навчальному закладі.

Заінтересовані особи: -  Тиврівський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); - Державна прикордонна служба України направили заяви про розгляд справи у відсутність їх представників.

Обставини встановлені судом.

08.07.2016 Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження № 52835215 на підставі виконавчого листа № 2-760 від 29.07.2016 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400,00 грн щомісячно починаючи з 20.05.2010 до повноліття дитини, що засвідчується відповідною постановою про відкриття (а.с.9).

В межах виконавчого провадження № 52835215, керуючись ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII), Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 15.02.2018 (а.с.10). Указана постанова разом з супровідним листом була направлена до Державної прикордонної служби України (а.с.11).

26.04.2019 Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було закінчено виконавче провадження № 52835215, що засвідчується відповідною постановою (а.с.12), згідної якої зазначено, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII (в редакції від 19.01.2019, що була чинною на момент закінчення виконавчого провадження), зокрема: «Повернено згідно виконавчого листа № 130/1873/1/ від 11.10.2018 виданого Жмеринським міськрайонним судом. Заборгованість по даному виконавчому листі становить 35942,96 грн.»

Як вбачається з п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII в редакції від 19.01.2019, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ. Відтак, виконавче провадження № 52835215 було закінчено, а факт закінчення виконавчого провадження № 52835215 також підтверджується витягом з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.13).

Крім того, відповідно до резолютивної частини постанови про закінчення виконавчого провадження № 52835215 від 26.04.2019, вбачається: «…Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення…». Згідно ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII в редакції від 19.01.2019, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Відповідно до абз. 2 п. 4 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5) в редакції від 07.11.2018, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону. Таким чином, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване до ОСОБА_3 , мало бути скасовано у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 52835215. Однак, як вбачається з рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 28.04.2025 (а.с.14), ОСОБА_3 було відмовлено у виїзді з України з причини наявності рішення уповноваженого державного органу України щодо заборони виїзду з України, а саме постанови Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби у Вінницькій області від 15.02.2018,  ВП № 52835215.

05.12.2019 Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження № 60811633 на підставі виконавчого листа № 2-760/2010 від 29.06.2010 про стягнення з ОСОБА_3   боргу по аліментах в сумі 35942,96 грн (а.с.15).

В подальшому виконавче провадження № 60811633 було передано до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке було прийнято постановою від 28.01.2020 (а.с.16, 17).

02.05.2025 Маньківським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчено провадження № 60811633, що підтверджується відповідною постановою (а.с.18). Згідно указаної постанови про закінчення виконавчого провадження було встановлено, що боржником кошти згідно виконавчого провадження сплачені повністю, а заборгованість зі сплати відсутня, у зв`язку з чим, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 60811633 було закінчено, чинність арешту майна боржника було припинено, інші заходи примусового виконання рішення – скасовані.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Факт сплати заборгованості ОСОБА_3 також підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 19 від 01.05.2025 (а.с.19) та витягом з Єдиного реєстру боржників з відомостями про відсутність непогашеної заборгованості (а.с.20).

Таким чином, з урахуванням відсутності у ОСОБА_3 відкритих виконавчих проваджень та непогашеної заборгованості, мета, для виконання якої було застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 , є виконаною, а тому, існування такого обмеження станом на момент звернення до суду з даною заявою порушує право ОСОБА_3   на вільне пересування, в тому числі право вільно залишити територію України.

З метою відновлення порушених прав та законних інтересів, представником ОСОБА_3 , адвокатом Василевською А.А. , було направлено заяву за вих. № 02-14/05-25 від 14.05.2025 з проханням скасувати всі заходи примусового виконання рішення, які були застосовані до ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 52835215, в тому числі - тимчасове обмеження у праві на виїзд за межі України (а.с. 22-23). За результатами розгляду вищезгаданої заяви, Тиврівським відділом державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надіслано на електронну пошту представника ОСОБА_3 лист за вих. № 1746 від 26.05.2025 (а.с.24), яким було повідомлено наступне: «…Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП (спецрозділ), АСВП (архів) встановлено: на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП 52835215 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-760 від 29.07.2016 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 20.05.2010. Виконавче провадження державним виконавцем було завершено 26.04.2019 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 9.9. розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби – термін зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву 3 роки з часу завершення, а тому здійснити законність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасувати заходи примусового виконання винесені в порядку ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається можливим…».

З огляду на відповідь Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3   вимушений звернутись до суду з даною заявою з метою скасування тимчасового обмеження на виїзд за межі України та відновлення порушених прав.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 органом 7124 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 09.08.2023 (а.с.25). Крім того, ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Маньківка), що засвідчується військово-обліковим документом в електронній формі з інформаційної системи «Резерв+» (а.с.26). ОСОБА_3 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такий, що самостійно виховує неповнолітню дитину, що підтверджується довідкою від 08.05.2025 № 14/151 (а.с.27).

Мотиви суду, норми права застосовані судом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частинами 1, 3 ст. 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

У статті 13 Загальної декларації прав людини зазначено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно п. 1-3 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі – Закон № 3857-ХІІ) громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону № 3857-ХІІ передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до ст. 8 Закону № 3857-ХІІ рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 1, 5-7 ст. 441 ЦПК України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

З метою узгодження дій органів та осіб, які відповідно до закону здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України у разі застосування щодо осіб заходів тимчасового обмеження у праві виїзду з України або заборони в`їзду в Україну з використанням відповідної бази даних Державної прикордонної служби України розроблено Порядок взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2018 № 256/5/65 (далі – Порядок № 256/5/65) Відповідно до абз. 1-2 п. 4 розділу IV Порядку № 256/5/65 інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили. Засвідчена судом копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України з відміткою про дату набрання законної сили у разі її надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після надходження сканується у кольоровому зображенні та вноситься до Системи. В абзаці 1 пункту 7 розділу IV Порядку № 256/5/65 зазначено, що у разі вилучення інформації про особу з бази даних на підставі надісланої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби протягом трьох робочих днів листом інформує суд, який виніс відповідне рішення, відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця на поштову або електронну адресу.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Також суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що відображена в постанові від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17-ц, а саме: «…Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення… Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60) Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин…».

У зв`язку з вищенаведеним, вбачаються підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, що було застосоване до ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 52835215 відповідно до постанови від 15.02.2018, оскільки, з огляду на закінчення виконавчого провадження № 52835215, таке обмеження є безпідставним та таким, що порушує права ОСОБА_3 вільне пересування, вільний виїзд за межі території України, закріплені положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Загальної декларації прав людини тощо.

На підставі указаного та керуючись ст.ст. 257, 260 441 ЦПК України, Суд

                                                       ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовільнити.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві виїзду за межі України, застосоване на підставі постанови  про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 15.02.2018 у виконавчому провадженні №52835215.

Ухвала суду набирає законної сили в прядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя                                                                                                   Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 07.07.2025