ОКРЕМА ДУМКА

01 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1173/22

Суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Берднік І. С., Дроботової Т. Б., Зуєва В. А. та Чумака Ю. Я. щодо ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 917/1173/22, постановленої судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності

Не погоджуючись із наведеними у зазначеній ухвалі мотивами та результатом вирішення питання про прийняття справи до розгляду судовою палатою, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), викладаємо окрему думку, суть якої полягає в такому.

Заявлений у цій справі позов та прийняті судами попередніх інстанцій судові рішення

Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця та одного з регіональних відділень Фонду державного майна України, у якому просив визнати недійсним укладений відповідачами договір оренди нерухомого майна державної власності та зобов`язати орендаря звільнити і повернути шляхом підписання акта приймання-передачі відповідне майно.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024, зміненим постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 в частині розподілу судових витрат, а в решті залишеним без змін, зазначений позов було задоволено.

Розгляд справи Верховним Судом, підстави її передачі на розгляд судової палати

Регіональне відділення Фонду державного майна України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення ? про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1173/22 за цією касаційною скаргою, вирішено здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2025 колегією суддів справу № 917/1173/22 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, викладених в ухваленій колегією суддів цієї ж судової палати постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/169/23, про те, що початок перебігу позовної давності (у правовідносинах за вимогами про визнання недійсним договору оренди державного майна) обраховується від дня, коли Міністерство культури та інформаційної політики (певний орган) довідалося або могло довідатися про порушення своїх прав.

Колегія суддів зазначила, що у справі № 917/1173/22, як і в справі № 910/169/23, суди виходили з того, що особою, яка довідалася або могла довідатися про порушення свого права є Міністерство (позивач та особа, до сфери управління якої належить орендоване майно), тому саме воно є тим певним органом, право якого порушено внаслідок укладення договору оренди державного нерухомого майна в контексті вирішення питання щодо початку перебігу позовної давності. Відтак, правовідносини у цих справах є подібними, а висновки судів і доводи касаційних скарг ґрунтуються, зокрема, на застосуванні приписів статті 261 ЦК України.

Натомість колегія суддів вважає, що стороною у таких правовідносинах є держава, а не конкретний орган ? Міністерство освіти і науки України, позаяк об`єктом договору оренди нерухомого майна є державне майно, тобто власником майна є держава, а не це Міністерство, що діє як уособлюючий державу орган і для якого права та обов`язки за таким договором не виникають.

При цьому згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тож, на переконання колегії суддів, вирішуючи питання про дотримання позовної давності для звернення до суду з позовом у правовідносинах оренди державного нерухомого майна, слід ураховувати те, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава, а не певний, конкретний орган, у цьому випадку Міністерство освіти і науки України (у справі № 910/169/23 ? Міністерство культури та інформаційної політики України).

З наведених міркувань колегія суддів вирішила передати справу, що переглядається, на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди державного майна починається із дня, коли держава, яка і є стороною спірних правовідносин, а не певний орган, довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав.

Короткий зміст ухвали від 01.07.2025 у справі № 917/1173/22, постановленої судовою палатою

Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила справу № 917/1173/22 за касаційною скаргою регіонального відділення Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 прийняти до свого розгляду.

Мотиви викладення цієї окремої думки

З постановленою ухвалою категорично не погоджуємося, оскільки вважаємо, що у цьому разі відсутні передбачені процесуальним законом підстав для розгляду справи за касаційною скаргою судовою палатою, з огляду на що ця справа мала бути повернута на розгляд відповідній колегії суддів.

Так, згідно із частиною першою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

За змістом частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій?четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Аналіз наведених імперативних норм процесуального закону свідчить про викладення у них чіткої та однозначної вимоги про передачу справи на розгляд судової палати лише у разі наявності висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж судової палати або у складі такої палати, від якого і вважає за необхідне відступити колегія суддів.

Тож підставою для здійснення розгляду справи судовою палатою є сукупність таких умов: 1) наявність висновку щодо застосування норми права, 2) який зроблено у подібних правовідносинах та 3) викладено в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж судової палати або у складі такої палати, 4) і від якого колегія суддів вважає за необхідне відступити.

При цьому, розглядаючи господарські справи, суд зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії та ухвалювати ті процесуальні рішення, вчинення/ухвалення яких прямо передбачено процесуальним законом, зокрема і нормами статті 302 ГПК України, що імперативно визначають розгляд справи судовою палатою суду лише за наявності таких підстав, як наведення колегією суддів обґрунтування необхідності відступу саме від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду.

Як зазначено у частинах п`ятій?шостій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.04.2024 у справі № 911/1095/22 зауважила, що чинний ГПК України оперує поняттям «висновок» у різних значеннях, зокрема таких, як: умовивід суду; висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також викладений у постанові Верховного Суду висновок по суті позовних вимог, вимог апеляційної або касаційної скарги; складова резолютивної частини судового рішення.

За змістом статей 314, 315 ГПК України постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку, складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин; у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а в резолютивній частині відповідний висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог.

Водночас частиною другою статті 315 ГПК України визначено, що в постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та зазначенням у резолютивній частині, а також висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції (пункти 48?51 зазначеної ухвали Великої Палати Верховного Суду).

Висновок (правова позиція) ? це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц).

Натомість у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/169/23, для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного у якій, справу № 917/1173/22 колегією суддів передано на розгляд судової палати, щодо позовної давності зазначено лише наступне:

«При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяв відповідачів про застосування позовної давності, встановивши, що встановлена законом позовна давність на час звернення прокурора з відповідним позовом не сплинула.

…

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не застосували до спірних правовідносин позовну давність, встановивши з урахуванням встановлених обставин справи та заявлених позовних вимог (визнання недійсним договору оренди від 28.03.2011 № 5811 з урахуванням продовження дії договору додатковою угодою від 27.08.2021 № 5811/04) подання прокурором в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України позову в межах позовної давності».

Будь-яких інших суджень, тверджень чи міркувань щодо позовної давності у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/169/23 не міститься.

Ураховуючи наведене вище тлумачення про те, що таке «висновок щодо застосування норми права», очевидно, що у справі № 910/169/23 колегія суддів не робила висновків щодо застосуванням норм права, якими врегульовано порядок обчислення позовної давності, а лише констатувала, що суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені ними саме у цій справі фактичні обставини правильно визначили, що у даному випадку Прокурор не пропустив строк, у межах якого міг звернутися до суду з вимогою про захист прав та інтересів держави.

Отже, у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/169/23 відсутні висновки щодо застосування норм права, задля відступу від яких справу № 917/1173/22 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Це підтверджується і тим, що в ухвалі від 14.05.2025 про передачу справи № 917/1173/22 на розгляд судової палати колегія суддів не навела конкретного висновку про застосування норми права, від якого вважає за необхідне відступити, а лише виклала власні міркування щодо обрахування позовної давності з посиланням на обставини справи № 910/169/23.

Крім того, слід зауважити, що позиція стосовно того, що на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду (наприклад, постанови від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц).

Підсумки

З наведених міркувань, вважаємо, що наразі немає передбачених процесуальним законом підстав стверджувати, що судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є «судом, встановленим законом» для розгляду справи № 917/1173/22 за відповідною касаційною скаргою.

У будь-якому випадку суд має неухильно дотримуватись принципу юридичної визначеності як складового елемента верховенства права та зобов`язаний чітко, зрозуміло та однозначно застосовувати правові норми, у тому числі і норми процесуального права.

На нашу думку, всупереч наведеному ухвала від 01.07.2025 у справі № 917/1173/22 постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки встановлені законом підстави для розгляду зазначеної справи за касаційною скаргою відповідною судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні, а тому ця справа підлягала поверненню на розгляд колегії суддів касаційного суду.

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак