РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" квітня 2012 р. Справа № 6/212-08

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

за участю представників сторін:

позивача: Лук'янов О.В.;

відповідача: Джанашвілі В.Т.;

відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгова марка "Винний погребок"

на ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 р.

у справі №6/212-08 (суддя Говор Н.Д.)

за скаргою Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгова марка "Винний погребок" на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області від 12.01.2009р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії Центрального регіонального управління АТ "Банк Фінанси та Кредит"

до відповідача Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгова марка "Винний погребок"

про стягнення 1 409 200,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 р. у справі №6/212-08 скаргу Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгова марка "Винний погребок" від 21.10.2011р. на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області від 12.01.2009р. у справі № 6/212-08 залишено без задоволення.

При винесенні вказаної вище ухвали, судом першої інстанції було встановлено, що 29.12.2008 р. господарським судом Вінницької області прийняте рішення у справі № 6/212-08 , яким задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Банк Фінанси і кредит" до МПБП "Ія" торгова марка "Винний погребок" в сумі 1077574 грн. заборгованості за кредитом, 110225 грн. процентів, 221400 грн. пені, 14092 грн. 01 коп. витрат з державного мита, 118 грн. судових витрат.

12.01.2009 р. судом видано наказ на виконання рішення у справі № 6/212-08, який 14.06.2011 р. пред'явлений позивачем до виконання у відділ ДВС Тростянецького РУЮ.

15.06.2010 Відділом ДВС Тростянецького РУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним наказом.

15.06.2010 Відділом ДВС Тростянецького РУЮ винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

11.07.2011 начальником Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з відділу ДВС Тростянецького РУЮ на виконання до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області.

20.07.2011 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 6/212-08.

Мотивуючи ухвалу, місцевий суд зазначає, що державним виконавцем неодноразово надсилались боржнику повідомлення про проведення виконавчих дій по опису й арешту майна боржника. Проте останній не відреагував на це, у зв'язку з чим опис та арешт майна проводився за відсутності представника боржника.

14.09.2011 р. головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області складено Акт опису й арешту майна , зокрема адміністративно - виробничих приміщень та інших об'єктів нерухомості, земельної ділянки. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним. Описане майно прийняв на зберігання представник АТ "Банк Фінанси і Кредит" ОСОБА_5

Разом з тим, суд першої інстанції в обгрунтування своїх висновків посилається на положення діючого законодавства, зокрема, на норми Законів України "Про виконавче провадження", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", на положення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999р. № 74/5, а також на постанову КМУ від 19.04.1993 р. № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку".

Місцевий суд зазначає, що складання акту опису й арешту нерухомого майна, земельної ділянки не встановлює та не порушує черговості його реалізації.

У відповідності до положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право подати письмові пропозиції щодо визначення майна чи предметів, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, протягом всього періоду примусового виконання, тому складання акту опису й арешту майна від 14.09.2011р. не обмежує права боржника подати такі пропозиції.

Окрім того, місцевий суд наголошує на тому, що матеріалами виконавчого провадження стверджується той факт, що станом на час складання оспорюваного акта опису й арешту майна суб'єкт оціночної діяльності не залучався до провадження виконавчих дій та не здійснював оцінки описаного майна. Присутність суб'єкта оціночної діяльності, як фізичної особи, при складанні акта не порушує прав боржника та не тягне незаконності такого акта.

Щодо порядку залучення до проведення виконавчих дій понятих, то законом не визначено обов'язку державного виконавця винесення постанови з приводу такого залучення.

Також, місцевий суд зазначає, що матеріалами виконавчого провадження підтверджується належне повідомлення боржника про час та місце проведення виконавчої дії із складання Акту опису й арешту майна. Можливість провести опис майна боржника - юридичної особи без участі його представника визначається державним виконавцем і не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 № 74/5, в акті опису і арешту повинні бути зокрема вказані: назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна.

Як вбачається з оспорюваного Акту опису й арешту майна від 14.09.2011 р., до нього внесені об'єкти нерухомості та земельна ділянка, які є речами, що визначені індивідуальними ознаками, зазначеними в технічній документації на ці об'єкти.

Станом на день вчинення виконавчих дій із складання акта опису й арешту майна, постанови про залучення суб'єкта оціночної діяльності для визначення оцінки описаного майна державний виконавець не виносив.

Суд першої інстанції звертає увагу, що за таких обставин внесення до акту опису й арешту майна оцінки нерухомого майна без висновку (письмового звіту) суб'єкту оціночної діяльності суперечило б ст.ст. 13, 58 Закону України "Про виконавче провадження" та порушувало б права учасників виконавчого провадження.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що державний виконавець правомірно склав акт опису й арешту майна від 14.09.2011 р. без використання бланка виконавчого провадження. Разом з тим зміст акту опису й арешту майна від 14.09.2011р. повністю відповідає змісту бланку акту опису й арешту майна, затвердженого Міністерством юстиції України, викладеного в Додатку № 21 до Інструкції про проведення виконавчих дій.

З огляду на вказане, місцевий суд зауважив, що правові підстави для задоволення скарги на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області відсутні.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, Мале приватне багатогалузеве підприємство "Ія" торгова марка "Винний погребок" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 р. у справі №6/212-08 та задоволити скаргу МПБП „Ія" торгова марка „Винний погребок" від 21 жовтня 2011 р., визнати неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішення відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області щодо складання акту опису та арешту майна від 14.09.2011 р.; визнати недійсним та скасувати акт опису та арешту майна від 14.09.2011 р.

Апелянт вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.

У відповідності до п. 1.7.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвержженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 р. № 74/5 зразки та технічні описи бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження затверджуються Міністерством юстиції України відповідно до постанови КМУ від 19.04.1993 р. № 283 „Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку". Зміст п. 1.7.2. даної Інструкції зазначає, що з використанням бланків складаються такі документи виконавчого провадження: акт опису й арешту майна (додаток 21). У відповідності до п. 1.7.4. Інструкції документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені п.п. 1.7.2, 1.7.3 та складені без використання бланків або бланків для копій, вважаються недійсними.

Згідно розділу II додатку до постанови КМУ від 19.04.1993 р. № 283 „Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" бланки документів суворого обліку використовуються для документів, що засвідчують подію. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 117 Конституції України Кабінет Мі ністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Також, скаржник вказує на те, що у п. 3 листа Міністерства юстиції України від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 „Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Напри клад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу. Окрім того, згідно листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 р. № Н-355267-18 при застосуванні аналогії права суттєве значення мають принципи права, які закріплюються в Конституції.

Отже, як зазначає апелянт, в даному випадку, лист заступника Міністра юстиції № 25-32/94 від 31 березня 2011 р. не може скасовувати та/або підміняти положення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 р. № 74/5 та постанови КМУ від 19.04.1993 р. № 283 „Про встановлення порядку виго товлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку".

Разом з тим, скаржник стверджує, що держаний виконавець, складаючи вищенаведений акт опису та арешту майна взагалі не володів інформацією щодо кількості, площі, технічного стану, нумерації та цільового призначення об'єктів нерухомо майна, що перебувають за адресою: 24330, Вінницька обл., Тростянецький р-н., с. Ілляшівка, вул. Жовтнева 2 а. При цьому окремі із відмінних ознак даного майна взагалі відсутні у відповідній технічній документації.

Враховуючи наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні скарги на дії ВДВС ГУ юстиції у Вінницькій області за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати.

В свою чергу, від Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії Центрального регіонального управління АТ "Банк Фінанси та Кредит" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, стягувач вказує наступне.

14 вересня 2011 року державним виконавцем складено Акт про те, що станом на 14.09.2011р. о 12 годині території МПБП "Ія" ТМ "Винний погребок" закрита, представник боржника відсутній. Тому неможливо описати й арештувати рухоме майно боржника.

14.09.2011 р. державним виконавцем складено Акт опису й арешту майна, зокрема адміністративно - виробничих приміщень та інших об'єктів нерухомості.

Стягувач зазначає, що згідно листа заступника Міністра юстиції - Директора Департаменту державної виконавчої служби №25-32/94 від 31.03.2011р., у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження". Даним законом викладено у новій редакції Закон України "Про виконавче провадження", яким змінено нумерацію статей, підстави для прийняття процесуальних рішень, а також змінено процедуру примусового виконання рішень.

На підставі вказаного, стягувач стверджує, що державними виконавцями не можуть бути використані бланки суворої звітності, зразки яких затверджено наказом Міністерста Юстиції України від 04.12.2000р. №62/5. Тому виготовлення всіх документів виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем в загальному порядку. Посилання скаржника на інструкцію про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 р. №74/5 є невірним, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" викладений у новій редакції. Інструкція є підзаконним актом та не може суперечити Закону України, у випадку розбіжностей між Законо м та підзаконним актом є вірним керуватися саме Законом, а не підзаконним актом.

Окрім того, зміст акту опису й арешту майна повністю відповідає змісту бланку акту опису й арешту майна, затвердженого Міністерством юстиції України.

Також, стягувач звертає увагу на те, що в акт опису й арешту майна від 14.09.2011 року внесені об'єкти нерухомості та земельна ділянка, які є речами, що визначені індивідуальними ознаками, зазначеними в технічній документації. В акті опису й арешті майна зазначена площа земельної ділянки та об'єктів нерухомості, кадастровий номер земельної ділянки та інші відомості, необхідні для ідентифікації описаного майна. З огляду на вказане, державний виконавець склав акт опису й арешту майна у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Щодо відсутності в Акті вартості (оцінки) майна, то стягувач зазначає, що відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна та у разі якщо визначити вартість майна складно, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна. Станом на день вчинення виконавчих дій (складання опису й арешту майна), постанови про залучення суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості описанного майна державний виконавець не виносив. За таких обставин, внесення до акту опису й арешту майна оцінки нерухомого майна без висновку суб'єкта оціночної діяльності суперечило б вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вказане вище, стягувач вважає, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Від віддіду примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області надійшло заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відділ ДВС зазначає, що за актом опису і арешту майна боржника, без визначення його ринкової вартості, передбаченого ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не вправі проводити його реалізацію.

На даний час реалізація майна боржника не проведена, вартість майна, яке є предметом опису і арешту буде визначена лише суб'єктом господарювання, після призначення його за відповідною постановою державного виконавця.

Скарга, яка подана до суду, є наміром боржника затягнути процес примусового виконання виконавчого провадження, за яким він являється боржником. Враховуючи те, що в межах ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен забезпечити повне виконання вимог виконавчого документа на протязі 6 місячного строку з дати відкриття виконавчого провадження, що вже настав (15.12.2011р.), боржник умисно уникає виконання судового рішення.

Боржник жодного разу не заявив права, наданого йому ст. 35 Закону щодо відкладення проведення виконавчих дій. Так, статтею передбачено те, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувана чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відділ ДВС стверджує, що судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено у задоволенні скарги на дії ДВС, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

17 квітня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даної ухвали було порушено норми матеріального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 р. у справі №6/212-08 слід скасувати, а скаргу задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджуються, вважає їх безпідставними, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, у запереченнях просить розглянути скаргу у відсутності свого представника.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, зокрема, факт повідомлення відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області підтверджується направленим поштовим повідомленням у справі (а.с. 140), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відділу ДВС.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Вінницької області від 29.12.08 р. у справі № 6/212-08 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" до Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгова марка "Винний погребок" про стягнення 1 409 200,69 грн. з відповідача вирішено стягнути 1 077 574,84 грн. заборгованості за кредитом, 110 225,19 грн. процентів, 221 400,66 грн. пені, 14 092,01 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 1-3).

12.01.2009 р. судом видано наказ на виконання рішення у справі № 6/212-08, який 14.06.2011 р. пред'явлений позивачем до виконання у відділ ДВС Тростянецького РУЮ.

15.06.2010 Відділом ДВС Тростянецького РУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним наказом.

15.06.2010 Відділом ДВС Тростянецького РУЮ винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

11.07.2011р. начальником Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з відділу ДВС Тростянецького РУЮ на виконання до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області.

20.07.2011р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 6/212-08.

28.07.2011 року було складено Акт державного виконавця, яким встановлено, що 28.07.2011 р. о 11 год. 10 хв. державного виконавця та представників ВФ ЦРУ АТ "Банк Фінанси і кредит" до майна боржника не допущено. Територія МПБП "Ія" торгова марка "Винний погребок" зачинена, керівництва або інших працівників боржника на території не було.

14.09.2011 р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області складено Акт про те, що станом на 14.09.2011р. о 12 годині територія МПБП "Ія" ТМ "Винний погребок" закрита, представника боржника не було. Тому неможливо описати й арештувати рухоме майно боржника.

14.09.2011 р. головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області складено Акт опису й арешту майна, зокрема адміністративно - виробничих приміщень та інших об'єктів нерухомості, земельної ділянки. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним. Описане майно прийняв на зберігання представник АТ "Банк Фінанси і Кредит" ОСОБА_5

21.10.11 р. до господарського суду Вінницької області подано скаргу на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області від 12.01.09р. Заявник просить визнати неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішення відділу ДВС ГУ юстиції у Вінницькій області щодо складання акту опису та арешту майна від 14.09.2011 р. та визнати недійсним та скасувати акт опису та арешту майна від 14.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 р. у справі №6/212-08 відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції на предмет її відповідності нормам процесуального та матеріального права України, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення.

Згідно статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються

вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 21 ч. 1 ст. 106 вказаного кодексу, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчоїслужби.

Згідно положень ч.1-5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Частинами 1, 2 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Вищезазначені норми свідчать про те, що дотримання черговості є необхідним на стадії реалізації описаного та арештованого майна.

Таким чином, складання акту опису й арешту нерухомого майна та земельної ділянки не встановлює та не порушує черговості його реалізації.

Водночас, статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник має право подати письмові пропозиції щодо визначення майна чи предметів, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, протягом всього періоду примусового виконання.

З огляду на вказане, складання акту опису й арешту майна від 14.09.2011р. не обмежує права боржника подати такі пропозиції.

У відповідності до приписів п. 12 ч. 3 ст. 11, ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

При цьому, слід зазначити, що матеріалами виконавчого провадження пітверджується той факт, що станом на час складання оспорюваного акта опису й арешту майна, суб'єкт оціночної діяльності не залучався до провадження виконавчих дій та не здійснював оцінки описаного майна. Окрім того, присутність суб'єкта оціночної діяльності як фізичної особи при складанні акта не порушує прав боржника та не тягне незаконності такого акта.

Пунктами 4,11,15,16 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права державного виконавця щодо безперешкодного входження до приміщень боржника та у разі необхідності примусового відкриття та опечатування таких приміщень, виклику, примусового приводу осіб.

Разом з тим, переглядаючи дії державного виконавця на предмет відповідності вимогам закону, слід враховувати положенні Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 р. №74/5.

Відповідно до абз. 2 п. 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, в акті опису і арешту повинні бути, зокрема, вказані: назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна.

Пунктом 5.6.9. Інструкції визначено, що відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. Опис майна боржника - юридичної особи здійснюється у присутності представника боржника.

Якщо провести опис майна боржника - юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.

При цьому, матеріалами виконавчого провадження стверджується належне повідомлення боржника про час та місце проведення виконавчої дії із складання Акту опису й арешту майна.

Зокрема, повідомленнями № 14508/03-29/7 від 25.07.2011 р., № 16686/03-29/7 від 11.08.2011 р., № 16862/03-29/7 від 05.08.2011 р., № 17987/03-29/7 від 31.08.2011 р., направленим МПБП "Ія" торгова марка "Винний погребок", головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби пропонував сторонам з'явитись 28.07.2011 р. о 10.00 год.; 16.08.2011 р. о 12.00 год., 25.08.2011 р. о 12.00 год. за адресою: с. Ілляшівка, вул. Жовтнева, 2, Тростянецького району для прийняття участі при проведенні виконавчих дій (а.с. 71-77).

Тростянецький РВ ГУМВС України у Вінницькій області направив підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області для виконання постанову від 09.09.2011 р., якою залучено працівників міліції Тростянецького РВ ГУМВС України у Вінницькій області для підтримання правопорядку під час проведення виконавчих дій (а.с. 78-79).

Так, зокрема, 31.08.2011р. боржнику було направлено рекомендованою кореспонденцією повідомлення про те, що 14.09.2011р. о 12 годині буде проведено опис й арешт майна боржника за адресою с. Ілляшівка вул. Жовтнева, 2 Тростянецького району та запропоновано сторонам з'явитись для участі в проведенні виконавчих дій. Реєстр на відправлення даної рекомендованої кореспонденції від 31.08.2011 р. знаходиться у матеріалах справи (а.с. 75).

Поряд з тим, можливість провести опис майна боржника - юридичної особи без участі його представника визначається державним виконавцем і не суперечить вимогам чинного законодавства.

З оспорюваного Акту опису й арешту майна від 14.09.2011 р. (а.с. 81-83) вбачається, що до останнього внесені об'єкти нерухомості та земельна ділянка, які є речами, що визначені індивідуальними ознаками, зазначеними в технічній документації на ці об'єкти.

Стосовно відсутності у Акті оцінки описаного майна, то слід зазначити, що відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення.

Станом на день вчинення виконавчих дій із складання акта опису й арешту майна, постанови про залучення суб'єкта оціночної діяльності для визначення оцінки описаного майна державний виконавець не виносив.

Згідно п. 1.7.1-1.7.4 Інструкції зразки та технічні описи бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження (далі - бланки та бланки для копій) затверджуються Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93р. N 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку".

Зокрема, з використанням бланків складаються такі документи виконавчого провадження, як акт опису й арешту майна. Документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктами 1.7.2, 1.7.3 та складені без використання бланків або бланків для копій, вважаються недійсними.

Як вбачається із Листа заступника Міністра юстиції -директора Департаменту державної виконавчої служби України №25-32/94 від 31.03.2011р., надісланого начальникам Головних управлінь юстиції в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, Міністерство юстиції України у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" та реформуванням органів державної виконавчої служби повідомило наступне.

Даним Законом викладено у новій редакції Закон України "Про виконавче провадження", яким змінено нумерацію статей, підстави для прийняття процесуальних рішень, а також змінено процедуру примусового виконання рішень. У зв'язку з цим, державними виконавцями не можуть використовуватись бланки суворої звітності, зразки яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2000р. № 62/5 "Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження та внесення доповнень до Інструкції про проведення виконавчих дій", зареєстрованим в Мін'юсті 28.12.2000р. за № 964/5185.

Отже, виготовлення всіх документів виконавчого провадження здійснюється на сьогодні державними виконавцями в загальному порядку.

Таким чином, із системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що державний виконавець правомірно склав акт опису й арешту майна від 14.09.2011 р. без використання бланка виконавчого провадження.

Поряд з тим, зміст акту опису й арешту майна від 14.09.2011 повністю відповідає змісту бланку акту опису й арешту майна, затвердженого Міністерством юстиції України, викладеного в Додатку № 21 до Інструкції про проведення виконавчих дій.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду щодо відсутності правових підстав, за яких скарга заявника підлягала б до задоволення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки останні спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 р. у справі №6/212-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгова марка "Винний погребок" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 р. у справі №6/212-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгова марка "Винний погребок" - без задоволення.

2. Справу № 6/212-08 направити в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.