КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 5011-15/948-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 18.04.2012 по справі

№ 5011-15/948-2012)

від ініціюючого кредитора:

ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2012 № 7/9/10-114)

від боржника:

ОСОБА_3 (довіреність від 01.07.2010 № б/н)

ОСОБА_4 (довіреність від 01.07.2010 № б/н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 та

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 та

у справі № 5011-15/948-2012 (суддя: Хоменко М.Г.)

за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 5011-15/948-2012 порушено провадження у справі та прийнято до розгляду заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі за текстом - ДПІ), з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника та інше.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" (далі за текстом - ТОВ "ДСЛК") звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 13.03.2012, в якій просить, скасувати незаконну ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2012 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ДСЛК» та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 у справі № 5011-15/948-2012, прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "ДСЛК", порушено апеляційне провадження у справі № 5011-15/948-2012 та призначено розгляд апеляційної скарги на 11.04.2012.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у справі № 5011-15/948-2012 визнано безспірні грошові вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі за текстом - ДПІ) до ТОВ "ДСЛК" в розмірі 7 992 193,00 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича та інше.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою у відповідній частині, ДПІ звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункт 3 ухвали підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у справі № 5011-15/948-2012 в частині призначення розпорядником майна боржника Гороховського Андрія Вікторовича та викласти пункт 3 даної ухвали в новій редакції : «Призначити у справі № 5011-15/948-2012 розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича (ліцензія серія НОМЕР_3 від 21.04.2010 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 у справі № 5011-15/948-2012, прийнято до розгляду апеляційну скаргу ДПІ, порушено апеляційне провадження у справі № 5011-15/948-2012 та призначено розгляд апеляційної скарги на 11.04.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 у даній справі було об'єднано в одне апеляційне провадження у справі № 5011-15/948-2012 апеляційні скарги ТОВ "ДСЛК" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у даній справі та ДПІ на ухвалу підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у даній справі, продовжено строк розгляду даної справи та відкладено розгляд апеляційних скарг на 18.04.2012.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Через канцелярію суду апеляційної інстанції 13.04.2012 надійшло клопотання від ТОВ «ДСЛК» про припинення провадження у даній справі, яке судом відхилено із врахуванням нижченаведеного.

Представники від боржника та ДПІ в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2012 надали свої пояснення, якими підтримали доводи, викладені в їх апеляційних скаргах.

Представник від боржника просив задовольнити у повному обсязі апеляційну скаргу ТОВ «ДСЛК» від 13.03.2012 та клопотання ТОВ «ДСЛК» щодо припинення провадження справі.

Представник від ДПІ просив задовольнити апеляційну скаргу ДПІ, а апеляційну скаргу та клопотання ТОВ «ДСЛК» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступи представників сторін у даній справі, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, законність і обгрунтованість ухвал місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наспупного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

ГПК України містить імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Приписами ст. 106 ГПК України передбачено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку лише у випадках, передбачених ГПК України та Законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8, оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Статтею 1 Закону мораторій визначено як зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15 роз'яснено: "Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом".

Тобто введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є невід'ємною частиною порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 30.01.2012 обгрунтовано одночасно з порушенням провадження у даній справі про банкрутство було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 11,12 Закону.

ТОВ «ДСЛК», звернувшись до суду із апеляційною скаргою на дану ухвалу вказує про безпідставне, на його думку, порушення провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд, розглянувши дану апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 30.01.2012 у даній справі зазначає, що з'ясування ознак неплатоспроможності боржника, відноситься до іншої стадії процесу справ про банкрутство, а саме до стадії підготовчого засідання, як це передбачено ст. 11 Закону, за результатами якого виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку, у тому числі щодо обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство.

А оскільки відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в оскаржуваній ухвалі господарського суду, то підстав для скасування цієї ухвали від 30.01.2012 в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів немає.

При цьому, положеннями ГПК України не передбачена можливість оскарження ухвали про порушення провадження у справі в іншій частині, а отже, ухвала господарського суду першої інстанції від 30.01.2012 про порушення провадження у справі № 5011-15/948-2012 в іншій частині, є такою, що не підлягає оскарженню.

Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції не має правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 30.01.2012 в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а в іншій частині дана ухвала від 30.01.2012 не підлягає оскарженню. За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ "ДСЛК» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 5011-15/948-2012 в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів слід залишити без задоволення, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ДСЛК» в частині оскарження боржником решти ухвали суду першої інстанції від 30.01.2012 слід припинити.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. ч.1-4 ст. 13 Закону, з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном

боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом; розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України; кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом; якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону, розпорядником майна не можуть призначатися особи, які здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років та мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Відповідно до ч.6 ст.31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у справі № 5011-15/948-2012, крім іншого, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича (ліцензія серія НОМЕР_4 від 10.08.2011, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2), саме в цій частині дана ухвала суду першої інстанції оскаржується ініціюючим кредитором у справі - ДПІ.

В апеляційній скарзі ДПІ зазначає, що заперечує проти призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гороховського А.В., але не обґрунтовує своїх доводів належними доказами у справі. Тому судова колегія відхиляє ці доводи апелянта за необґрунтованістю.

У судовому засіданні 18.04.2012 представник ДПІ в обґрунтування заперечень проти кандидатури арбітражного керуючого Гороховського А.В. взагалі нічого не вказав, та в обґрунтування апеляційної скарги зазначив лише на те, що з арбітражним керуючим Дяченко С.В. співпрацює тривалий час.

Матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції мав всі підстави для призначення кандидатури арбітражного керуючого Гороховського А.В. розпорядником майна боржника, вказане не суперечить нормам чинного законодавства, у тому числі нормам Закону, на які посилається апелянт, та обставинам справи.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, відповідно до приписів Закону господарському суду надано право призначати ту чи іншу кандидатуру розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором, враховуючи всі обставини відповідної справи та, керуючись вимогами ст.ст. 31, 13, Закону.

Суд першої інстанції, дослідивши перелік осіб, яким видано ліцензію на право провадження господарської діяльності арбітражного керуючого та від яких до суду надійшли заяви про участь у даній справі та клопотання ДПІ про призначення розпорядника майна боржника у даній справі, дійшов висновку щодо можливості призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гороховського А.В., який відповідає вимогам ст.ст. 31, 13 Закону.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали від 22.02.2012 в частині призначення розпорядника майна боржника не було порушено приписи Закону, інших норм чинного законодавства. Тому колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для зміни чи скасування пункту 3 ухвали господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у справі № 5011-15/948-2012. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування п. 3 оскаржуваної ухвали від 22.02.2012 у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Вищевказане клопотання боржника у даній справі щодо припинення провадження у справі № 5011-15/948-2012 відхиляється судовою колегією, оскільки факти, на які боржник посилається в цьому клопотанні не існували на час прийняття оскаржуваних ухвал судом першої інстанції у даній справі, а тому не можуть розглядатись в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 33, 34, 43, 80, 101-105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 5011-15/948-2012 в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - залишити без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у даній справі в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - залишити без змін. Апеляційне провадження по даній апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 5011-15/948-2012 в іншій частині - припинити.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у справі № 5011-15/948-2012 залишити без задоволення, а пункт 3 ухвали підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 у даній справі щодо призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гороховського А.В. - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-15/948-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Гарник Л.Л.