ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 29/441-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012

у справі№ 29/441-09 Господарського суду Харківської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне"

простягнення за форвардним контрактом

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, дов.від 17.01.2012 б/н

відповідача: ОСОБА_5, дов.від 02.04.2012 № 02юр

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Атоменергокомплект" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" про стягнення за форвардним контрактом від 03.03.2003 №10 пшениці 4-класу в кількості 160,052 тонни, пшениці 3-го класу в кількості 150,053 тонни, пшениці 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонни, ячміня фуражного в кількості 160,052 тонни, кукурудзи фуражної в кількості 118,100 тонн, жита групи А в кількості 150,600 тонн, соняшника в кількості 79,100 тонн, цукру в кількості 50,00 тонн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, за умовами контракту здійснив стовідсоткову передплату за товар у сумі 800000,00грн., однак відповідач в порушення умов форвардного контракту та додаткових угод до нього не поставив зернові, зернобобові та масляничні культури позивачеві.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що при укладанні форвардного контракту сторони виходили з обставин, які існували на момент його укладення, а виникнення форс-мажорних обставин призвело до зміни умов контракту, за яких неможливе виконання відповідачем зобов'язання в тому ж обсязі та на тих же умовах, які передбачались на момент укладення форвардного контракту.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2011 у справі № 29/441-09 (суддя Тихий П.В.) в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" на користь Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" за форвардним контрактом від №10 від 03.03.2003 пшеницю 4-класу в кількості 160,052 тонни, пшеницю 3-го класу в кількості 150,053 тонни, пшеницю 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонни, ячмінь фуражний в кількості 160,052 тонни, кукурудзу фуражну в кількості 118,100 тонн, жито група А в кількості 150,600 тонн, соняшник в кількості 79,100 тонн, цукор в кількості 50,00 тонн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" на користь Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" 8000,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у справі №29/441-09 (колегія суддів у складі: Слободіна М.М. -головуючого судді, суддів Білецької А.М., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 у справі №29/441-09 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" 8000,00 грн. витрат по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Атоменергокомплект" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у цій справі, рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 у справі №29/441-09 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 3, 184, 526, 627 Цивільного кодексу України, ст. 104 ГПК України.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне", в яких відповідач просив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" відхилити, залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у справі № 29/441-09.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами укладено форвардний контракт № 10 від 03.03.2003, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачеві у строк з 30.08.2003 по 31.12.2003 зернові, зернобобові та масляничні культури.

Додатковими угодами від 08.12.2003 та від 24.12.2004 сторони вносили зміни до форвардного контракту №10 від 03.03.2003 щодо строків передачі товару. Остаточний строк передачі товару сторони визначили додатковою угодою від 24.12.2004, за умовами якої відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач зобов'язався прийняти зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2004 та 2005 років в строк з 30.08.2003 по 31.12.2006.

Відповідно до пункту 4.1. форвардного контракту поставка товару здійснюється за базисною умовою поставки, вказаною у відповідній специфікації. Згідно з пунктом 2.3. контракту його загальна сума визначається на підставі відповідних специфікацій та складає 800000,00 грн.

Специфікацією (додаток № 1 до контракту № 10 від 03.03.2003) сторони визначили найменування товару, його кількість та вартість.

З урахуванням умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003, додаткових угод до нього та специфікації, відповідач зобов'язаний був передати у власність позивача в строк з 30.08.2003 по 31.12.2006 товар на загальну суму 800000,00грн., а саме: пшеницю 4-класу в кількості 160,052 тонни на суму 120039,00грн., пшеницю 3-го класу в кількості 150,053 тонни на суму 117041,00грн., пшеницю 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонни на суму 66052,80 грн., ячмінь фуражний в кількості 160,052 тонни на суму 90060,00грн., кукурудзу фуражну в кількості 118,100 тонн на суму 92118,00грн., жито група А в кількості 150,600 тонн на суму 69277,20 грн., соняшник в кількості 79,100 тонн на суму 104412,00 грн., цукор в кількості 50,00 тонн на суму 141000,00 грн.

Пунктом 3.2. форвардного контракту передбачено, що позивач зобов'язаний здійснити 100% передплату за товар, вказаний у відповідній специфікації на протязі 30-ти днів з моменту підписання договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач виконав умови форвардного контракту, здійснивши 100 % передплати за товар, вказаний у специфікації на загальну суму 800000,00грн., проте відповідач у визначені строки товар не поставив.

Тлумачення поняття форвардного контракту міститься в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, відповідно до п.п.1.5.1. п.1.5 ст.1 вказаного Закону, форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 607 зазначеного Кодексу, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Як встановлено місцевим господарським судом, товар визначений в специфікації до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 (пшениця 4-й клас; пшениця 3-й клас; пшениця 5-й, 6-й клас; ячмінь фуражний; кукурудза фуражна; жито група А; соняшник; цукор), який підлягає передачі відповідачем на користь позивача є замінним, а тому, як встановлено судом першої інстанції, дія форс-мажорних обставин у 2003-2004 роках не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу товар, визначений в специфікації до форвардного контракту.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції встановивши, що позивач виконав зобов'язання за форвардним контрактом від 03.03.03 №10, здійснивши 100% передплату за товар у сумі 800000,00грн., а відповідач відповідними доказами не довів виконання ним зобов'язань за вказаним контрактом, як підстави для звільнення його від відповідальності, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення майна за форвардним контрактом.

При цьому, суд касаційної інстанції відзначає, що заявлення позивачем вимоги про стягнення саме майна є правом останнього.

Отже вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у справі № 29/441-09 Господарського суду Харківської області скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2011 у справі № 29/441-09 Господарського суду Харківської області залишити в силі.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова