ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 57/257-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДемидової А.М.

суддівВоліка І.М., Коваленко С.С. (доповідач)

розглянувши касаційну скаргу Прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012р.

у справі№ 57/257-08 господарського суду Харківської області

за позовомСПД ФО -ОСОБА_4

доХарківської міської ради

провизнання права власності

За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача не з'явилися,

від прокуратури Рудак О.В. посв.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення 2-го поверху з антресоллю 2-го поверху під літ. А-6 загальною площею 1949,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2008 року у справі № 57/257-08 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено повністю. Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення 2-го поверху, антресолі 2-го поверху під літ. А-6 загальною площею 1949,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року у справі № 57/257-08 (судді Сіверін В.І., Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, прокуратура Харківської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі договору купівлі-продажу серії ВКК № 100365 від 14.04.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 позивачеві належить на праві власності нежитлові приміщення другого поверху НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 - НОМЕР_5, III, IV площею 986,9 кв.м.; антресолі другого поверху №№ 66-79 площею 221,9 кв.м. під літ. А-6, загальною площею 1208,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що були придбані у Відкритого акціонерного товариства науково-виробничого товариства „Теплоавтомат".

Позивач, реалізуючи своє право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, здійснив його реконструкцію та розпочав його використовувати.

Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було проведено технічну інвентаризацію нежитлових приміщень та антресолі і складено відповідний технічний паспорт від 03.11.2008 року, згідно з яким, за адресою: АДРЕСА_1 перебувають нежитлові приміщення другого поверху під літерою А-6 №№1-48 площею 943,8 кв.м. з антресолі другого поверху №№ 1-34 загальною площею 1005,2 кв.м., а всього загальною площею 1949,0 кв.м.

Відповідно до складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "НТК Енерго - тайм" технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно реконструйованих нежитлових приміщень 2-го поверху, антресолі 2-го поверху під літ. А-6 нежитлової будівлі АДРЕСА_1, технічний стан будівельних конструкцій, забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації об'єкта. Конструктивні елементи та планування нежитлової будівлі відповідають будівельно-технічним, протипожежним та санітарним нормам.

Таким чином, як встановили суди попередніх інстанцій, реконструйоване нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.

Позивач, звернувшись до відповідача - Харківської міської ради щодо видачі позивачеві правовстановлюючих документів на реконструйовані нежитлові приміщення, відповіді на час розгляду справи не отримав, документів, які посвідчували за позивачем право власності, відповідачем не видано.

Відповідно до приписів ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.

Самочинним будівництвом, відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно п.2 ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Частинами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України, визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. ст. 18,19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі по тексту - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5(далі по тексту -Тимчасове положення).

Згідно п.1.3 Тимчасового положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі по тексту - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.

Згідно п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення однією з підстав для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Залишаючи поза увагою посилання заявника апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд не встановив факт прийняття майна в експлуатацію, суд попередньої інстанції виходив з наступного.

Так, як було вказано вище, на замовлення позивача товариством з обмеженою відповідальністю "НТК Енерго - тайм", складено технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно реконструйованих нежитлових приміщень 2-го поверху, антресолі 2-го поверху під літ. А-6 нежитлової будівлі АДРЕСА_1, відповідно до якого технічний стан будівельних конструкцій, забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації об'єкта. Конструктивні елементи та планування нежитлової будівлі відповідають будівельно-технічним, протипожежним та санітарним нормам.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не врегульовано правовий режим самочинного будівництва.

Відповідно до положень статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" та положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 08.10.2008 р.№ 923, необхідними умовами прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачено наявність затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, що виключається при самочинному будівництві.

Також суд попередньої інстанції правомірно залишив поза увагою твердження прокурора про те, що місцевим господарським судом було прийнято оскаржуване рішення про права і обов'язки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, тоді як вона безпідставно не була залучена до участі у справі.

Так, згідно з Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 18.10.2006 року державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міненергобуду і йому підпорядковується; її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до п. 5 цього Положення державна архітектурно-будівельна інспекція має право здійснювати захист своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Беручи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції. що даний спір щодо наявності чи відсутності права власності у фізичної особи-підприємця, стосується прав та обов'язків лише цієї особи, органу місцевого самоврядування, який виконує функції власника земельної ділянки під спірним об'єктом та видає свідоцтво про право власності, а також осіб, права та обов'язки яких порушує відповідне самочинне будівництво, а не Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, який є в питаннях архітектури та будівництва лише органом, наділеним відповідними владними повноваженнями.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012р. по справі № 57/257-08 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Суддя І.М. Волік

Суддя С.С. Коваленко