ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5015/6746/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Дельтабуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2012р.

у справі№ 5015/6746/11 господарського суду Львівської області

за позовомТОВ "Дельтабуд"

доПАТ "Будівельне управління-62"

третя особаЗахідне управління капітального будівництва Міністерства оборони України

простягнення 1076451,10 грн.

За участю представників сторін

від позивача ОСОБА_4 дов.,

від відповідача ОСОБА_5 дов., ОСОБА_6 дов.,

від третьої особи не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтабуд" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62" про стягнення 1 076 451,10 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.01.2012 року у справі № 5015/6746/11 (суддя Мазовіта А.Б.) позов ТзОВ "Дельтабуд" задоволено, стягнено з ПрАТ "Будівельне управління-62" на користь ТзОВ "Дельтабуд": 852892,80 грн. -основного боргу, 65494,79 грн. -3% річних, 158063,53 грн. -інфляційних збитків.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року у справі № 5015/6746/11 (судді Якімець Г.Г., Зварич О.В., Хабіб М.І.) рішення господарського суду Львівської області від 17.01.2012 року скасовано, прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ТОВ "Дельтабуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд посилаючись на умови договорів № 11 від 08.04.2008 року та № 11-1 від 15.09.2008 року, беручи до уваги акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року на загальну суму 852892,80 грн., дійшов до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем.

Скасовуючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року, на який посилався позивач як на підставу своїх заявлених вимог, не може вважатися належним доказом в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України, яким би підтверджувалась наявність непогашеної заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки, даний акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року на суму 852892,80 грн. відповідач не надавав позивачу, такий акт було надано третій особі(замовнику) саме на виконання договору №227/ДБ-218 від 02.08.2007 року Буд. підряду в капітальному будівництві, а не на виконання спірних договорів №11 від 08.04.2008 року та договору №11-1 від 15.09.2008 року.

Також, апеляційний суд встановив, що форма акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року не відповідає формі актів приймання виконаних підрядних робіт, оформлених між позивачем і відповідачем раніше, оскільки у таких не вказувався замовник - Міністерство оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із висновками, що зазначені у постанові апеляційного суду, оскільки вони зроблені з порушенням норм чинного законодавства та без врахування всіх встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі укладено договір № 11 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт в 1-й блок-секції 120 квартирного житлового будинку по вул. Стрийській в м. Львові від 08.04.2008 р. (далі - Договір №11), та договір №11-1 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт в 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул. Стрийській в м. Львові від 15.09.2008 р. (далі -Договір № 11-1).

Відповідно до п.1.2. договору №11 та договору № 11-1 генпідрядник (відповідач) зобов'язувався прийняти вищеперераховані в н.1.1. роботи та оплатити їх. Згідно п. 3.4. договору № 11 та договору № 11-1 оплата за виконані роботи проводиться протягом 10 днів після підписання актів викопаних робіт.

Не пред'являючи жодної відмови від прийняття робіт, Відповідач прийняв виконане належним чином зобов'язання Позивача підписавши акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009р. за формою КБ-2в на суму 852 892,80 грн. Підписавши акт № 1 виконаних підрядних робіт за березень 2009р. та скріпивши його печатками, сторони погодились, що роботи, визначені в п.1.1. договору № 11-1 від 15.09.2008 року, виконані та прийняті відповідачем, при цьому третя сторона (Замовник) підтвердила фізичні об'єми матеріалів та робіт відображених в акті № 1 на суму 852 892,80 грн., також підписавши цей акт. Відповідач підписавши акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009р. за формою КБ-2в на суму 852 892,80 грн. передав його Позивачу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги посилання Відповідача про те, що вказаний акт підписувався ним для Замовника, а не для субпідрядника.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст.207 ЦК України правочин. який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, а також згідно п.3.4.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. № 17 і яка була чинною на момент підписання спірного акту за березень 2009 року, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, відбиток печатки відповідача та третьої особи на спірному акті свідчить, що акт підписаний уповноваженою особою.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009р. за формою КБ-2в на суму 852 892,80 грн., підписаний і скріплений печатками сторін є чинним та підлягає до оплати.

Щодо посилань суду апеляційної інстанції на відсутність підписаної між сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, що в свою чергу свідчить про недійсність акту, то, на думку, судової колегії, вони не заслуговують на увагу, оскільки договором № 11-1 не передбачено обов'язку у сторін щодо оформлення довідки за формою КБ-3. Відповідні положення щодо передачі-прийняття робіт та їх оформлення містяться також і в ч. 4 ст. 882 ЦК України, відповідно до якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Також, суд попередньої інстанції в своїй постанові, дійшов висновку, що наявність підписів і печатки ЗАТ «Будівельне управління-62». які містяться на акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року на суму 852892,80 грн. жодним чином не засвідчує факту погодження і прийняття цього акту відповідачем у позивача, так як вказаний акт Відповідач не надавав позивачу, такий акт було надано третій особі, який в подальшому був анульований.

Так, дійсно акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009р. на суму 852 892.80 грн. також підписаний, а підпис скріплений гербовою печаткою третьої особи - Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України з поміткою підтверджено тільки фізичні об'єми на суму 852 892,80 грн. Факт додаткового підписання зазначеного акту третьою особою - Замовником, чи навіть його не підписання, а також те, що на першій сторінці даного акту третя особа зазначена як замовник, жодним чином не спростовує дійсності цього акту. Наявність підпису Замовника - третьої особи зумовлено, як формою акту так і тим, що технічний нагляд за виконанням робіт здійснювався самим Замовником-третьою особою.

При цьому суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що у акті приймання виконаних робіт за вересень 2008 року, який підписаний сторонами та оплачений відповідачем, також на першій сторінці акту зазначено як замовника Західне Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України, яка не є стороною укладених між позивачем та відповідачем договорів підряду, відтак твердження суду апеляційної інстанції щодо невідповідності форми спірного акту за березень 2009 року формі актів, оформлених між позивачем і відповідачем в минулому, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому слід зауважити, що суд попередньої інстанції в обґрунтування незаконності рішення першої інстанції невірно та безпідставно взяв до уваги посилання відповідача, що вказаний акт третьою особою не прийнятий та оплачений не був замовником в силу відсутності фінансування, що спричинило анулювання зазначеного акту.

Однак таке твердження суперечить вимогами статті 838 ЦК України де закріплено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників),залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник при цьому генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином виконання чи невиконання замовником - третьою стороною перед відповідачем своїх зобов'язань не звільняють останньою належним чином виконувати свої зобов'язання перед Позивачем (субпідрядника).

Крім цього, суд попередньої інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку, що позивач, заявляючи до стягнення суму 852892,80 грн., самовільно, без погодження відповідача, вийшов за рамки ціни договору № 11 та договору № 11-1.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на помилковому твердженні, що між позивачем і відповідачем зафіксовано тверду договірну ціну, тобто договірну ціну, визначену на основі твердого кошторису, що може коригуватися дише в окремих випадках за згодою сторін у порядку, визначеному договором підряду.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 договору № 11 та підпункту 1.1 пункту 1 договору №11-1 відповідач (генпідрядник) доручає, а позивач (субпідрядник) приймає на себе зобов'язання своїми силами відповідно до проекту в межах договірної ціни виконати певні роботи. Підпунктом 3.1 пункту 3 договору №11 регламентовано, що вартість та витрати на виконання робіт по договору становлять 782 400,00 грн. Підпунктом 3.1. пункту 3 договору №11-1 регламентовано, що вартість та витрати на виконання робіт по договору становлять 1 836 000,00 грн. Відтак, загальна сума по обох договорах, які б мав відповідач заплатити позивачу за виконання підрядних робіт становить 2 618 400 грн., з яких відповідач оплатив позивачу 2 182 923,60 грн. Решту обсягів підрядних робіт (в межах договірної вартості робіт) за договорами №11 і №11-1 позивачем не виконано на суму 446 237,00 грн., оскільки відповідні акти приймання-здавання таких робіт відсутні, у зв'язку з чим відповідачем не здійснено відповідну оплату.

На думку суду апеляційної інстанції, сума вартості виконаних робіт по спірному акту перевищує межі договірної вартості і витрат на виконання робіт по обох договорах, в той час як змін та доповнень до договорів № 11 і № 11-1 щодо зміни договірної ціни (вартісних обсягів робіт) за погодженням чи угодою сторін не проводилось.

Проте, судом попередньої інстанції помилково не враховано вимоги пунктів 3.1 обох договорів, згідно яких вартість та витрати на виконання робіт по договорах є договірними і узгоджуються актами приймання-здавання. Вартість робіт по акту виконаних робіт за липень 2008 року, акту за вересень 2008 року, акту №3 за вересень 2008 року, акту №4 за вересень 2008 року, акту за жовтень 2008 року, акту за грудень 2008року, як і по акту №1 за березень 2009 року узгоджена сторонами, оскільки сторони підписали ці акти, відповідач без застережень прийняв виконанні роботи. Замовник (третя особа на стороні відповідача) підтвердив фізичні об'єми та вартість робіт по акту №1 за березень 2009 року в розмірі 852 892.80 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на п. 3.2 обох договорів, оскільки вказаним пунктом передбачено лише випадки, за умови настання яких договірна ціна може переглядатися сторонами. Підписавши ж запропоновані позивачем акти виконаних робіт відповідач фактично і юридично погодився як із обставинами, які спричинили зміну договірної ціни, так і з сумою такої зміни.

Таким чином, беручи до уваги викладене, висновки апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, в порушення вимог ст.43 ГПК України не грунтуються на встановлених обставинах справи та не відповідають дійсності та вимогам норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому, касаційний суд не знаходить підстав для скасування правильного по суті рішення місцевого господарського суду, висновки якого про задоволення позовних вимог ґрунтуються на встановлених обставинах справи і не суперечать нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Дельтабуд" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.12р. по справі № 5015/6746/11 скасувати.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 17.01.12р. по справі № 5015/6746/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Суддя С.С. Коваленко

Суддя І.М. Волік