ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  38/69

27.05.08

За позовом

Державної акціонерної компанії «Хліб України»

До	Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні програми»

Третя особа

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Кролевецький комбінат хлібопродуктів»

Про	визнання договору недійсним

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивача

Стегній Л.М.

Від відповідача

Дріга О.С., Сніжко О.Ю.

Від третьої особи

Джека Г.В., Слизький С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання договору про відступлення права вимоги №10742 від 20.08.07р. недійсним.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує тим, що спірний договір суперечить нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та відповідно до п.3 ст.215 Цивільного кодексу України має бути визнаний недійсним. Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитор –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника. Також вказаним законом встановлено порядок виявлення кредиторів та визнання кредиторських вимог. За результатами розгляду заяви кожного кредитора, судом виноситься ухвала, якою визначаються чи відхиляються вимоги кредитора. І лише в разі визнання судом вимог кредитора ці вимоги включаються до реєстру вимог кредиторів, про що виноситься ухвала. Відповідачем такої процедури дотримано не було. У товариства вимоги до боржника виникли після порушення процедури у справі про банкрутство, тобто після спливу строку, встановленого для виявлення кредиторів. В процедурі банкрутства не передбачено можливості заміни кредитора у правовідносинах, таке правонаступництво суперечить ст.1, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо строку звернення до суду з заявами про визнання кредиторських вимог.             

          Відповідно до п.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Ціна договору є істотною умовою. Оскільки за вказаним договором проводиться розрахунок шляхом передачі векселя без визначення терміну погашення векселя та без зазначення його істотних умов у договорі, то можна вважати, що умови ціни договору додержано не було.

          Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.07р. №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів». Відступлення права вимоги за векселем має бути оформлене письмово окремим документом (документами), складеним цесіонарієм та цедентом відповідно до вимог ст..207 Цивільного кодексу. У цьому документі слід індивідуалізувати вексель, відступлення права за яким є предметом угоди про відступлення права вимоги. У разі відсутності такої індивідуалізації правочин про відступлення права вимоги не вважається таким, оскільки не містить умов стосовно того, яка вимога і на підставі якого векселя передається. Отже, факт відступлення права вимоги не підтверджується належним чином оформленим векселем.              

          Відповідач заперечив проти задоволення позову мотивуючи наступним. Ухвала Господарського суду Сумської області була винесена за правовими наслідками, які виникли вже після укладання спірного договору, а тому не може бути підставою для визнання договору недійсним. Згадана ухвала набрала законної сили та не була скасована, має преюдиціальне значення. Факт встановлений ухвалою Господарського суду Сумської області про заміну кредитора з Позивача на Відповідача у справі про банкрутство має преюдиціальне значення і тому не потребує доведення знов при вирішенні спору.

          В п.1.1., 2.1. спірного договору вказана сума відступлення права вимоги, а також порядок здіснення розрахунків із зазначенням строків та сум. Щодо думки Позивача про відсутність в векселях строків їх погашення, то таке твердження не відповідає дійсності, оскільки у всіх 9-ти векселях переданих Відповідачем Позивачу в компенсацію відступленого за договором права вимоги, зазначена дата здійснення платежу 01.08.2012р.

          Відповідно до п.81 статуту Позивача, голова правління приймає рішення про вчинення правочинів у разі коли ринкова вартість майна або послуг становить 5 відсотків активів за даними останньої річної звітності Позивача. В даному випадку, голова правління Позивача, укладаючи спірний договір, не приймав рішення про роботу з цінними паперами, а прийняв рішення про вчинення правочину в межах власної компетенції, визначеної п.81 статуту, а зазначені векселі були прийняті в якості оплати за спірним договором.

          Враховуючи викладене вище, будь-яких доказів невідповідності спірного договору законодавству України Позивачем надано не було, а тому відсутні праві підстави для визнання його недійсним в порядку п.3 ст.215 Цивільного кодексу України.                       

          Третя особа вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відступлення права вимоги та, відповідно, заміна кредитора після порушення справи про банкрутство і спливу строку, встановленого для виявлення кредиторів суперечить вимогам законодавства, а саме Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Рішення про відступлення права вимоги було прийнято головою правління Позивача з перевищенням повноважень та всупереч процедури встановленої статутом компанії.

          Спірний договір укладений в порушення підпункту б), п.8.6.1. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, відповідним законом не передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме: використання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.              

Ухвалою від 03.03.08р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 20.03.08р.

Ухвалою від 20.03.08р. розгляд справи був відкладений на 01.04.08р., у зв’язку з неявкою представника Відповідача, неподанням ним витребуваних документів.

Ухвалою від 01.04.08р. розгляд справи був відкладений на 15.04.08р., у зв’язку з неявкою представника Відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів.

Ухвалою від 15.04.08р. розгляд справи був відкладений на 13.05.08р., у зв’язку з неявкою представника Відповідача та неподанням ним витребуваних документів.

Ухвалою від 13.05.08р. розгляд справи був відкладений на 27.05.08р., у зв’язку з неподанням Відповідачем всіх витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів по справі. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено третю особу.  

Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до ч.9 п.81 статуту Позивача голова правління приймає рішення про вчинення правочину у разі, коли ринкова вартість майна або послуг становить до 5 відсотків вартості активів з даними останньої річної звітності компанії.  

          20.08.2007р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №10742 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, Позивач відступив Відповідачу, а Відповідач набув право вимоги, належне Позивачу, і став кредитором за договорами про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №8086/69 від 01.03.04р., договору купівлі-продажу №95/1/8802 від 07.12.04р., договору купівлі-продажу №8965 від 14.04.06р., договір оренди №8982 від 28.04.04р., договір про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №9075/48 від 01.08.05р., договору позики №9215 від 15.12.05р. та договору про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №9393 від 03.01.06р., укладених між Позивачем і Третьою особою на загальну суму 5272798,64 грн.

          Відповідно до п.1.2. договору відступлення права вимоги за договорами, вказаними в пункті 1.1. цього договору, розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До Відповідача переходить зазначене вище право вимоги Позивача в повному обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору.

          Відповідно до п.2.1. договору в оплату уступки права вимоги за цим договором Відповідач зобов’язаний провести розрахунки з Позивачем, таким чином: протягом одного року з моменту підписання цього договору сплатити 20% від суми –1054559,73 грн. грошовими коштами, шляхом перерахування на поточний рахунок Позивача; протягом 30 днів з моменту підписання цього договору сплатити 80% від суми –4218238,91 грн., шляхом передання у власність Позивача векселів, емітованих АТЗТ «Промкомбінат», при цьому на векселі повинен бути збережений неперервний ряд індосаментів.

          Відповідно до п.5.1., 5.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.5.1. цього договору та діє до повного виконання Третьою особою своїх зобов’язань за цим договором.

          Вказаний договір з боку Позивач був підписаний головою правління Позивача Бондаренко Віктором Вікторовичем.

          На виконання вказаного вище договору, Позивачем та Відповідачем був підписаний акт приймання-передачі оригіналів договорів, вказаних в п.1.1. договору №10742 про відступлення права вимоги (цесії).                 

              

          Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.09.07р. у справі №7/166-06 було замінено первісного кредитора у справі №7/166-06 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України»«Кролевецький комбінат хлібопродуктів» з ДАК «Хліб України» на суму кредиторських вимог 5272798,64 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні програми»; були визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні програми»до боржника ДП ДАК «Хліб України»«Кролевецький комбінат хлібопродуктів»у розмірі 5272798,64 грн.; включено до реєстру вимог кредиторів у справі №7/166-06 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України»«Кролевецький комбінат хлібопродуктів»вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні програми»у розмірі 5272798,64 грн.     

          Спір по справі виник з причин того, що Позивач вважає укладений договір таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, а Відповідач проти цього заперечує.

          Враховуючи встановлені факти, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Вказана вище норма передбачає, що до суду має право звертатись особа за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Як вбачається з матеріалів справи Відповідач прав та інтересів Позивача не оспорює, отже в даному випадку мова може йти лише про порушення прав та інтересів Позивача.

          Як встановлено судом між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Позивач відступає Відповідачу, а Відповідач набуває право вимоги, належне Позивачу, і стає кредитором за договорами про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №8086/69 від 01.03.04р., договору купівлі-продажу №95/1/8802 від 07.12.04р., договору купівлі-продажу №8965 від 14.04.06р., договір оренди №8982 від 28.04.04р., договір про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №9075/48 від 01.08.05р., договору позики №9215 від 15.12.05р. та договору про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №9393 від 03.01.06р., укладених між Позивачем і Третьою особою на загальну суму 5272798,64 грн. Даний договір був підписаний з боку Позивач головою правління Позивача Бондаренко Віктором Вікторовичем.

          Отже, Позивач вільно, за власним волевиявленням уклав з Відповідачем спірний договір про відступлення права вимоги до Третьої особи за вказаними договорами на загальну суму 5272798,64 грн.

          Як на підставу своїх вимог Позивач посилається на порушення спірним договором норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо заміни Позивача як кредитора Третьої особи на Відповідача у реєстрі кредиторів Третьої особи під час провадження у справі про її банкрутство. При цьому, Позивач не доводить яким чином заміна Позивача, який відповідно до спірного договору уступки вже не являється кредитором Третьої особи, на Відповідача у реєстрі кредиторів Третьої особи може порушити права та інтереси саме Позивача у справі про банкрутство Третьої особи.

          За вказаних обставин суд вважає, що права та інтереси саме Позивача, передбачені нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок укладання сторонами спірного договору ніяким чином порушені не були, що є підставою для відмови Позивачу у позові.

            

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.      

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).  

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.    

          Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Позивач відступив Відповідачу, а Відповідач набув право вимоги, належне Позивачу, і став кредитором за договорами про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №8086/69 від 01.03.04р., договору купівлі-продажу №95/1/8802 від 07.12.04р., договору купівлі-продажу №8965 від 14.04.06р., договір оренди №8982 від 28.04.04р., договір про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №9075/48 від 01.08.05р., договору позики №9215 від 15.12.05р. та договору про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг №9393 від 03.01.06р., укладених між Позивачем і Третьою особою на загальну суму 5272798,64 грн.

          Як встановлено судом, пунктом 2.1. договору передбачено, що в оплату уступки права вимоги за цим договором Відповідач зобов’язаний провести розрахунки з Позивачем, таким чином: протягом одного року з моменту підписання цього договору сплати 20% від суми –1054559,73 грн. грошовими коштами, шляхом перерахування на поточний рахунок Позивача; протягом 30 днів з моменту підписання цього договору сплатити 80% від суми – 4218238,91 грн., шляхом передання у власність Позивача векселів, емітованих АТЗТ «Промкомбінат», при цьому на векселі повинен бути збережений неперервний ряд індосаментів.

          Як встановлено судом, пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.5.1. цього договору та діє до повного виконання Третьою особою своїх зобов’язань за цим договором.

          З огляду на вказане вище вбачається, що сторонами були погоджені всі істотні умови договору про відступлення права вимоги, а саме предмет договору (відступлення Позивачем Відповідачу права вимоги, належне Позивачу за договорами укладеними з Третьою особою на суму 5272798,64 грн.); ціна договору (Відповідач розраховується з Позивачем протягом одного року з моменту підписання цього договору 20% від суми –1054559,73 грн. грошовими коштами, шляхом перерахування на поточний рахунок Позивача та протягом 30 днів з моменту підписання цього договору 80% від суми –4218238,91 грн., шляхом передання у власність Позивача векселів, емітованих АТЗТ «Промкомбінат»); строк дії договору (строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.5.1. цього договору та діє до повного виконання Третьою особою своїх зобов’язань за цим договором).

          За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір є укладеним між Позивачем та Відповідачем, відповідає вказаним вище правовим нормам Цивільного кодексу України, тому не підлягає визнанню недійсним, а у позові Позивачу належить відмовити.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача про суперечність спірного договору Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з наступних підстав.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається з вказаних Позивачем норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказані норми не встановлюють заборон заміни кредитора у зобов’язанні за укладеними договорами, а визначають процедуру заяви, розгляду та визнання кредиторських вимог у справах про банкрутство, що не охоплюється предметом спірного договору, тому зазначені норми не поширюють свою дію на цивільні відносини відступлення прав вимоги.

Крім того, ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.09.07р. у справі №7/166-06 було замінено первісного кредитора у справі №7/166-06 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України»«Кролевецький комбінат хлібопродуктів»з ДАК «Хліб України»на суму кредиторських вимог 5272798,64 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні програми»; визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні програми»до боржника –ДП ДАК «Хліб України» «Кролевецький комбінат хлібопродуктів»у розмірі 5272798,64 грн.; включено до реєстру вимог кредиторів у справі №7/166-06 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України»«Кролевецький комбінат хлібопродуктів»вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні програми»у розмірі 5272798,64 грн. Вказана ухвала скасована у встановленому законом порядку не була, тому на час вирішення спору набрала законної сили та є обов’язковою для виконання.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача з посилання на п.81 статуту Позивача щодо відсутності у голови правління повноважень щодо підсипання спірного договору, оскільки правлінням Позивача не приймалось рішення щодо придбання векселів, а тому голова правління з порушенням статуту одноособово вирішив питання щодо укладення договору про відступлення права вимоги.

          Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

          Позивачем не подано суду доказів, що Відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про будь-які статутні обмеження повноважень голови правління Позивача.

          Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача з посиланням на норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами державними цільовими фондами»щодо перебування активів Позивача у податковій заставі.

          Як вбачається з акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 13.10.2006р. до таких активів віднесено чітко визначене в акті рухоме майно Позивача. При  цьому відповідно до вказаного акту податкова застава на відступлені за спірним договором права вимоги Позивача не поширюється.

          Крім того, даний акт був складений 13.10.2006р., а спірний договір був укладений сторонами 20.08.2007р. Будь-яких доказів перебування активів Позивача у податковій заставі на дату укладання спірного договору Позивачем не подано.

          Також, укладання договору відступлення права вимоги у разі перебування активів підприємства у податковій заставі може спричинити порушення прав та інтересів держави, пов’язаних з отриманням від такого підприємства податків, однак правове становище самого підприємства, при цьому ніяким чином не змінюється, і його власні права та інтереси в цьому разі ніяким чином не порушуються.

 

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний договір про відступлення права вимоги був укладений між Позивачем та Відповідачем у відповідності до чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову Позивачу щодо визнання недійсним спірного договору належить відмовити.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

          Суддя                                                                                                Ю.Л. Власов

          Рішення підписане 30.05.2008р.