Яготинський районний суд Київської області

Справа 2-91/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2012 року Яготинський районний суд

Київської області в складі:

Головуючого-судді Карпович В. Д.

При секретарі Микитенко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин, справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Встановив:

В позові до суду позивач вказав, що 12.05.2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач, що у повному обсязі, без винятку відповідає за всіма зобов'язаннями за цивільно-правовими договорами, при цьому всі правовідносини й умови зберігаються, що не вимагає переукладання чинних договорів або внесення до них будь-яких змін, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №279/К.

Відповідно до умов даного договору позивачем надано ОСОБА_1 кредит в розмірі 94 099.00 доларів США з 12.05.2008 року строком до 10.05.2013 року, із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 11,9 відсотків за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році), від фактичної суми заборгованості за кредитом.

Згідно кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повертати Кредитні кошти щомісячно відповідно до графіку (п.3.2.12 Кредитного договору), в якому встановлений щомісячний максимальний розмір залишку заборгованості за кредитом.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, 12 травня 2008 року було укладено договір застави транспортного засобу, а саме: вантажний бетонозмішувач марки "КАМАЗ" модель 6520 69364В, 2008 року випуску, оранжевого кольору, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна -11760, р.н. НОМЕР_1.

В забезпечення виконання позивачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 Відповідно до даного договору поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному обсязі, зокрема за повернення суми кредиту, у встановлений договором кредиту термін, сплату процентів за користування кредитом, неустойки у випадках та розмірі, передбачені кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, не дотримується графіку погашення заборгованості, чим порушує умови Кредитного договору.

Позивачем неодноразово надсилалося відповідачам вимоги щодо дострокового повернення кредитних коштів та відсотків за користування вказаними коштами, але відповідачами до даного часу кредитні кошти не повернуто, а відсотки за користування не сплачено.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору, стягнення пені в розмірі 0,1% передбачено за кожен випадок порушення виконання зобов'язань.

Враховуючи, що відповідно до умов Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в разі неналежного виконання умов кредитного договору, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, станом на 21.12.2010 року їх заборгованість по кредитному договору складає 668 166,73 (шістсот шістдесят вісім тисяч сто шістдесят шість) гривень 73 копійки.

Просив:

Стягнути із відповідачів на їх користь заборгованість по кредитному договору в розмірі 668 166,73 грн та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача збільшила свої позовні вимоги, та просила стягнути солідарно із відповідачів 1 058 906,74 грн, яка складається із наступного;

- Заборгованість за кредитом 84 196,53 долари США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 59 103,61 долар США, що за курсом НБУ станом на 24.01. 2012 року становить 672 713,44 грн.

- Заборгованість за процентами 31 394,08 долари США, що за курсом НБУ станом на 24.01. 2012 року становить 250 832,42 грн.

- Заборгованість за пенею за несплату процентів за користування кредитом 1 203,12 долари США, що за курсом НБУ станом на 24.01. 2012 року становить 8 801,03 грн.

- Заборгованість за пенею за несплату основного боргу за кредитом 15 848,32 долари США, що за курсом НБУ станом на 24.01. 2012 року становить 126 559,85 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала.

В судовому засіданні встановлено наступне:

12 травня 2008 року (а.с.8-14), між ВАТ «Морський транспортний банк»та ФОП- ОСОБА_1, було укладено кредитний договір відповідно до умов якого, банком надано відповідачу кредит в розмірі 94 099.00 доларів США з 12.05.2008 року строком до 10.05.2013 року, із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 11,9 відсотків за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом.

12 травня 2008 року (а.с.15) між ВАТ «Морський транспортний банк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2, що виступав поручителем, поручився перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_1, що виступив позичальником, зобов'язань за кредитним договором № 279/К від 15 травня 2008 року.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, не дотримується графіку погашення заборгованості, чим порушує умови кредитного договору.

Позивачем неодноразово надсилалося відповідачам вимоги, щодо дострокового повернення кредитних коштів та відсотків за користування вказаними коштами: вимога вих. № 185/04 від 12.02.2009 року (а.с.27) та вимога вих.186/04 від 12.02.2009 року (а.с.28) та вимога вих.№322/04 від 27.02.2009 року.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі -Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність," кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ, є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку, та письмового дозволу Національного банку України на здійснення кредитних операцій у валюті.

В судовому засіданні, на прохання суду представник банку не надав до суду оригінали банківської ліцензії за № 66 виданої Національним банком України, та письмового дозволу національного банку України на здійснення валютних операцій, копії яких були надані позивачем при подачі позову до суду, та які підлягають оцінці судом в судовому засіданні.

Як видно із копії банківської ліцензії виданої Національним банком України за № 66 зареєстрованої Національним банком України 05.11. 1993 року за № 207 виданої ВАТ „ Морський транспортний банк», останнім надається право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст.. 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність"./ а.с. 61 /

Із копії дозволу Національного банку України виданого в травні 2003 року за № 66-1 ВАТ „ Морський транспортний банк», який має банківську ліцензію за номером 66 зареєстровану Національним банком України 05.11.1993 року видно, що Національний банк України надав ВАТ „ Морський транспортний банк»дозвіл на право здійснювати

банківські операцій визначені пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою ст.. 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність", згідно з додатком до цього дозволу. / Відповідно до додатку до дозволу за № 66-1 від 08.05. 2003 року, надано перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ „ Морський транспортний банк», але здійснення операцій з валютними цінностями на території України, в даному переліку не значиться.

Відповідно до банківської ліцензії за № 66 виданої Національним банком України, ВАТ „ Морський транспортний банк»надано право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст..47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність". Проте, надання банку права здійснювати операції з валютними цінностями, передбачено п.1 частини другої ст.. 47 / Закону /, який не вказаний в банківській ліцензії.

Таким чином, в цих двох документах існують явні різнобіжності.

Так, в банківській ліцензії не вказано що ВАТ „ Морський транспортний банк»надано право здійснювати операції з валютними цінностями, що передбачено пунктом першим частини другої ст.. 47 / Закону /. Проте, в письмовому дозволі Національного банку вказано, що ВАТ „ Морський транспортний банк»надано дозвіл на здійснення операції передбаченої пунктом першим частини другої ст.. 47 / Закону /, і в переліку операцій, які має право здійснювати ВАТ „Морський транспортний банк», не вказано здійснення операцій з валютними цінностями що передбачено пунктом першим частини другої ст.. 47 / Закону /

Таким чином суд вважає, що ВАТ „Морський транспортний банк»відповідно до Декрету КМ України від 19.02. 1993 року „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю", не має право на здійснення операцій з валютними цінностями, із за відсутності даного запису в банківській ліцензії.

Разом з тим суд вважає, що не зважаючи на відсутність в банку права на здійснення операцій з валютними цінностями, сума залишку заборгованості за кредитом, підлягає до стягнення із відповідачів на користь банку, що складає 84 196, 53 долари США, що еквівалентно 672 713,44 грн. / за офіційним курсом НБУ станом на 24. 01. 2012 року. /

Що відноситься до вимог позивача в частині стягнення із відповідачів заборгованості за процентами в розмірі 31394,08 доларів США, заборгованості за пенею за несплату процентів за к користування кредитом в розмірі 1103,12 долари США, та заборгованості за пенею за несплату основного боргу за кредитом розмірі 15 848,32 долари США, то суд вважає, що із за відсутності в банку права на здійснення операцій з валютними цінностями, дані кошти стягуватись не повинні, а тому в цій частині вимог позивача, необхідно відмовити.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на тари торії України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України. одностороння відмова від зобов'язання. Або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановленим договором поруки.

Керуючись

ст. ст.. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 526, 554, 543, 1050, 1054 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ „ Марфін Банк»до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення кредитних коштів, задоволити частково.

Стягнути солідарно, із фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічно- акціонерного товариства „ Марфін Банк»р/р - 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО- 328027, код- ЄДРПОУ 21650966 - 672 713 грн. 44 коп. /шістсот сімдесят дві тисячі сімсот тринадцять грн.. 44 коп /-залишку заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. - судового збору та 120 грн.- витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу, а всього;- 674 533 грн. 44 коп. / шістсот сімдесят чотири тисячі п»ятсот тридцять три грн.. 44 коп /

В іншій частині вимог ПАТ „ Марфін Банк»до ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів, відмовити.

Стягнути солідарно, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави 1399 грн / одну тисячу триста дев»яносто дев»ять / гривен судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Карпович В.Д.