СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 травня 2008 року | Справа № 2-16/11512-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Гоголя Ю.М.,
секретар судового засідання Хміль О.Ю.
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Мале підприємство "Іраде";
представник відповідача, Мустафаєва Ельнара Талятівна, довіреність № 737 від 07.05.08, Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу малого підприємства "Іраде" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 14 березня 2008 року по справі № 2-16/11512-2007А
за позовом малого підприємства "Іраде" (вул. Авдет, 45, місто Сімферополь, 95044)
(вул. Октябрьська, 12, оф. 21-24а, місто Сімферополь, 95001)
до Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим (вул. ім. газети "Кримська правда", буд. 61, місто Сімферополь,95700)
про скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Мале підприємство „Іраде” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим про скасування постанови №1105 від 10.07.2007 про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України „Про захист прав споживачів”.
Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 14 березня 2008 року у справі № 2-16/11512-2007А у задоволенні позову відмовлено.
Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог мотивовані тим, що факт порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пункта 3 Правил ведення обліку, зберігання і реалізації дизельного палива залежно від масового змісту сірі, Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами встановлений судом і підтверджується матеріалами справи.
Не погодившись з постановою суду, мале підприємство «Іраде»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апелянт посилається на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим положень статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 04.05.2008 представник позивача заявив клопотання про відкладення слухання справи, представник відповідача клопотання підтримав. Судовою колегією розгляд справи було відкладено на 26.05.2008.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2008 суддів Лисенко В.А., Дугаренко О.В. замінено на суддів Заплава Л.М. і Гоголя Ю.М.
У судове засідання 26.05.2008 представник позивача не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини відсутності не повідомив.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо не з’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Переглянувши постанову суду відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.05.2007 спеціалістами Головного управління у справах про захист прав споживачів Автономної Республіки Крим була проведена планова перевірка АЗС „Іраде”, Малого підприємства „Іраде”, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260.
За результатами перевірки був складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 00005563 від 10.05.2007, таблиця до акту перевірки (ст. справи 6-9). За результатами розгляду матеріалів справи перевірки АЗС „Іраде” відповідачем була винесена постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України „Про захист прав споживачів” № 1105, відповідно до якого, до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 16 348, 08 грн.
Розрахунок суми штрафу здійснений на підставі даних змінного звіту: (залишок товару записаний відповідачем відповідно до виміру метрштоком). Та зафіксований в графі № 1, таблиці № 1 акту перевірки № 00005563 від 10.05.2007.
Пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачений розмір штрафу за порушення статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», який розраховується від вартості партії товару отриманого на реалізацію, інший показник, від якого можливо розрахувати розмір штрафу Законом України «Про захист прав споживачів»не передбачений. Вартість партії товару має бути підтверджена тільки первинними документами. Згідно визначення Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. У оспорюванному акті перевірки зазначено, що дані про надходження дизельного палива записані згідно змінного звіту.
Оцінючи зазначений довід, судова колегія вважає за необхідне зазначити те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що змінний звіт –це внутрішній документ, він не є первинним документом, і не містить відомостей про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, а також з’ясовано, що в ході перевірки позивачем не надавалися відповідачеві первинні документи, що визначають суму отриманого до реалізації товару. У колонці № 4 (прибутковий документ, назва, номер, дата) в таблиці № 1 Акту перевірки № 00005563 від 10.05.07 особисто перевіряючим здійснено запис „не надавався”, відповідач не підтвердив правильність розрахунку штрафу належними доказами. В силу пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок, щодо доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд першої інстанції не дав критичну оцінку тому факту, що сума штрафу розрахована невірно, оскільки законодавством не передбачено способу нарахування штрафу за даними змінного звіту та вимірів залишку товару метрштоком.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги надані позивачем в засідання первинні документи, які підтверджують кількість товару отриманого до реалізації, на тих підставах, що позивачем надані накладні, в яких зазначений факт отримання дизельного палива 3-020-(-25) у той час, коли в таблиці № 1 акту перевірки вказано дизельне паливо Л-о,20-62. Проте, на другій сторінці акту перевірки № 00005563, перевіряючим вказано: «Прибуткові документи не надані», марка дизельного палива в акті вписана, зі слів відповідача, на підставі копії сертифікату відповідності, який відповідачем на огляд суду не надавався.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що позивачем були надані первинні документи, які підтверджують кількість товару отриманого до реалізації, проте, відповідач, в свою чергу, не надав суду підтвердження правомірності і обґрунтованості викладених в акті перевірки даних.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок, щодо доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку судової колегії, Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим не представив доказів, що підтвержують порушення, викладені в акті перевірки.
Також судом першої інстанції встановлено порушення пункту 3 Правил ведення обліку, зберіганння та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 року за № 545, та визначено, що відомості про роздрібні ціни, марки та види (залежно від вмісту масової частки сірки) дизельного палива, що реалізується споживачам через мережу автозаправних станцій, повинні бути зазначені на інформаційних табло, що встановлюються на в'їзді та біля оператора автозаправної станції.
Однак, судова колегія дійшла висновку, що відомості про вміст масової частки сірки не повинні бути зазначені на інформаційних табло, що встановлюються на в’їзді та біля оператора автозаправної станції, оскільки чинним законодавством України такої вимоги не передбачено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції була допущена необ'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що постанова господарського суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Відповідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якщо судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини, які мають значення для справи.
Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу малого підприємства "Іраде" задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2008 по справі № 2-16/11512-2007скасувати.
3.Прийняти нову постанову.
4.Позов задовольнити.
5.Скасувати постанову № 1105 від 10.07.2007 про накладення стягнень, передбачених статею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Ю.М.Гоголь
Л.М. Заплава