Справа № 2-13012/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Регіній І.Ю., Голубенко Т.В.,
за участю:
від позивача2: ОСОБА_1; представник ОСОБА_2, представник ОСОБА_3;
від позивачів 1, 3: представник ОСОБА_2, представник ОСОБА_3;
від відповідача1: представник ОСОБА_4;
від відповідача2: представник ОСОБА_5;
від відповідача3: представник ОСОБА_6;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ «ЗН УА», ОСОБА_1, ОСОБА_7 до Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_8, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, -
В С Т А Н О В И В :
В липні 2011 року позивачі звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_8, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Інформаційної агенції УНІАН про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2011 року справу направлено для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.12.2011 року прийнято справу до провадження.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 31 травня 2011 року на веб-сайті Інформаційної Агенції УНІАН http:// www.unian.net була розміщена стаття «ОСОБА_8 просить знайти замовника статті газети», де ОСОБА_8 було надано коментарі щодо журналістського розслідування «Вишка для ОСОБА_8», яке було опубліковано 27 травня 2011 року в НОМЕР_1-ому номері газети «ІНФОРМАЦІЯ_1.»за авторством ОСОБА_1 та ОСОБА_7, яка по своїй суті є негативною, недостовірною інформацією, що принижує ділову репутацію редакції газети «ІНФОРМАЦІЯ_1.»та журналістів ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а саме: 1)«це чиєсь замовлення. Ми зараз попросили СБУ щоб з'ясували хто замовник… Це заказуха -сто відсотків»,2)«замовлення могло бути викликане бажанням зірвати терміни початку видобутку Україною нафти і газу на Чорноморському шельфі», «прихід платформи у Чорне море, яка може бурити на глибині понад 100 метрів -це реальна зміна всієї геополітичної ситуації. Це насправді реально початок великого видобутку (нафти і газу -УНІАН) на Чорному морі. Насправді це дискредитація щоб вона не доїхала, наприклад».
При цьому позивачі посилаються на норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Цивільного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про інформаційні агентства», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», на практику Європейського суду з прав людини.
Позивачі просили визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію редакції газети «ІНФОРМАЦІЯ_1», журналіста ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вищезазначену інформацію, поширену 31 травня 2011 року на веб-сайті Інформаційного агентства УНІАН в статті «ОСОБА_8 просить знайти замовника статті в газеті»та зобов'язати Міністра енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_8, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Інформаційне агентство УНІАН не пізніше 10 днів від дня набрання чинності судовим рішенням у цій справі опублікувати на веб-сайті www.unian.net. у розділі «Новини»наступний текст спростування: рішенням суду визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію редакції газети «ІНФОРМАЦІЯ_1»та журналістів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 інформацію, поширену Міністром енергетики та вугільної промисловості України Юрієм Бойком на веб-сайті Інформаційного агентства УНІАН про те, що стаття «Вишка для ОСОБА_8», опублікована в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1»від 27 травня 2011 року №19 є замовною, а саме: 1)«це чиєсь замовлення. Ми зараз попросили СБУ щоб з'ясували хто замовник… Це заказуха -сто відсотків». 2)«замовлення могло бути викликане бажанням зірвати терміни початку видобутку Україною нафти і газу на Чорноморському шельфі»«прихід платформи у Чорне море, яка може бурити на глибині понад 100 метрів -це реальна зміна всієї геополітичної ситуації. Це насправді реально початок великого видобутку (нафти і газу -УНІАН) на Чорному морі. Насправді це дискредитація щоб вона не доїхала, наприклад».
В судовому засіданні представники позивачів заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позові, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача1 проти заявлених позовних вимог заперечив та надав наступні пояснення. Коментарі ОСОБА_8 є оціночними судженнями та відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію»п. НОМЕР_1 Постанови Пленуму Верховного Суду України не є предметом судового захисту та не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. У позовній заяві позивачі посилаються на висловлювання ОСОБА_8, джерелом яких є Інтернет -видання, які не можуть вважатися достовірними. Окрім цього, відповідач ОСОБА_8 надавав інтерв'ю журналісту інформаційного агентства УНІАН російською мовою, оскільки, російськомовна версія статті від 31.05.2011р. вийшла раніше за україномовну. Переклад на українську мову, який було зроблено працівниками інформаційного агентства УНІАН, не може вважатися достовірним та офіційним. Також позивачі не надали доказів поширення, як зазначають останні, недостовірної інформації у друкованих ЗМІ та телевізійних передачах. Всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про інформаційні агентства»позивачі так і не надали доказів того, що ОСОБА_8 працює в інформаційному агентстві УНІАН або є самостійним суб'єктом підприємництва та співпрацює з УНІАН на підставі укладеної угоди. Також позивачі так не довели наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача ОСОБА_8 та ймовірною шкодою позивачів.
Представник відповідача2 проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача3 проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 31 травня 2011 року на веб-сайті Інформаційної Агенції УНІАН http:// www.unian.net була розміщена стаття «ОСОБА_8 просить знайти замовника статті газети», де ОСОБА_8 було надано коментарі щодо журналістського розслідування «Вишка для ОСОБА_8», яке було опубліковано 27 травня 2011 року в НОМЕР_1-ому номері газети «ІНФОРМАЦІЯ_1.»за авторством ОСОБА_1 та ОСОБА_7
Звертаючись до суду з вказаним позовними вимогами, позивачі вважають, що вищенаведена стаття містить ряд висловів і фраз, а саме: «це чиєсь замовлення. Ми зараз попросили СБУ щоб з'ясували хто замовник… Це заказуха -сто відсотків», «Замовлення могло бути викликане бажанням зірвати терміни початку видобутку Україною нафти і газу на Чорноморському шельфі»«прихід платформи у Чорне море, яка може бурити на глибині понад 100 метрів -це реальна зміна всієї геополітичної ситуації. Це насправді реально початок великого видобутку (нафти і газу -УНІАН) на Чорному морі. Насправді це дискредитація щоб вона не доїхала, наприклад», які є недостовірними, по своїй суті є негативною, недостовірною інформацією, що принижує ділову репутацію редакції газети «ІНФОРМАЦІЯ_1.»та журналістів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і мають негативні наслідки для останніх.
За змістом ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації»чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство»неможливе.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009р. за № 1).
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості..
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст наступних фраз: «це чиєсь замовлення. Ми зараз попросили СБУ щоб з'ясували хто замовник… Це заказуха -сто відсотків»«замовлення могло бути викликане бажанням зірвати терміни початку видобутку Україною нафти і газу на Чорноморському шельфі»«прихід платформи у Чорне море яка може бурити на глибині понад 100 метрів -це реальна зміна всієї геополітичної ситуації. Це насправді реально початок великого видобутку (нафти і газу -УНІАН) на Чорному морі. Насправді це дискредитація щоб вона не доїхала, наприклад», суд прийшов до переконання, що у даному конкретному випадку ці висловлювання є нічим іншим як оціночними судженнями ОСОБА_8 А тому, відповідно до чинного законодавства не підлягають спростуванню.
Крім того, даний факт підтверджується висновком фахівця заступника директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. Потебні НАН України провідного наукового співробітника Відділу російської мови доктора філологічних наук професора ОСОБА_10 за результатами лінгвістичного аналізу статті з сайту інформаційної агенції УНІАН від 31 травня 2011 року «ОСОБА_8 просить СБУ знайти замовника статті в газеті».
Щодо висновку спеціаліста, який був здійснений ОСОБА_11 української преси, професором, доктором філологічних наук ОСОБА_12, поданого позивачами, суд зазначає, що у судовому засіданні було з'ясовано, що ОСОБА_12 є доктором філологічних наук і захищав свою дисертацію за спеціальністю 10.01.08 «Журналістика», дана спеціальність відноситься до групи «Літературознавство». Проте, метою проведення даного висновку було здійснення лінгвістичного аналізу.
Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги висновок, який було складено ОСОБА_11 української преси, професором, доктором філологічних наук ОСОБА_12, оскільки, в матеріалах справи є висновок спеціаліста у галузі мовознавства, який було подано відповідачами.
Суд вважає за необхідне зазначити і те, що в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009р. № 1 Пленум зазначив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Тобто в контексті вищевказаної норми підставою для задоволення позову про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, є сукупність усіх чотирьох вищевказаних обставин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009р. за № 1 під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
У пункті 18 вищевказаної Постанови вказано, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, представниками позивачів протягом розгляду справи не доведено факту поширення відповідачами інформації про позивачів, яка порушує немайнові права позивачів чи завдає шкоди діловій репутації останніх.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 57 - 61, 208, 209, 213 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ТОВ «ЗН УА», ОСОБА_1, ОСОБА_7 до Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_8, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин»про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації -відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя:
Повний текст рішення складений та підписаний 17.04.2012 року.