Справа № 2610/1844/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26 березня 2012 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Регіній І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсною окремої частини договору, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2012 року до Шевченківського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсною окремої частини договору.
В обґрунтування позову, позивачка зазначає те, що 15.11.2007 року між нею та ЗАТ (реорганізовано в публічне акціонерне товариство) «Альфа-Банк»було укладено кредитний договір № 700002142, відповідно до умов якого Банк надав, а Позичальник прийняв в строкове оплатне користування 12 531,25 доларів США. Кредитним договором встановлена плата за користування кредитом в розмірі 14,5% відсотків річних зі строком повернення кредиту - «16»листопада 2014 року. На думку позивачки, окрема частина кредитного договору не відповідає вимогам законодавства, що зумовлює її скасування. Пунктом 11.4 кредитного договору №700002142 частини № 2 встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін. Виданий Банком кредит є споживчим кредитом в розумінні приписів ст.ст. 1 та 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Договірні відносини, які виникли між мною та Банком про надання фінансово-кредитних послуг регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Третейське застереження, яке встановлено в кредитному договорі про те, що всі спори, які випливають з договору, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», суперечить законодавству України та порушує її права, оскільки позбавляє права на судовий захист, встановлений ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». А тому, позивачка просила визнати недійсним з моменту укладення п. 11.4 кредитного договору №700002142 частини № 2 від 15.11.2007 року, укладеного між позивачкою та ЗАТ «Альфа-Банк».
В судовому засідання представник позивачки -ОСОБА_2 підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 15.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(правонаступником якого є позивач) (далі -Банк) та ОСОБА_1 (далі -Позичальник) був укладений кредитний договір №700002142. За даним договором Банк надав Позичальнику кредит у сумі 12531,25 доларів США, а Позичальник зобов'язувався повернути отримані кошти до 16.11.2014 року і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14,5 відсотків річних (п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору).
Кредит надавався на купівлю транспортного засобу (п.2.4 Договору).
Даний договір підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що сторони погодились з його умовами.
Як зазначено в договорі, Банк перерахував кошти на рахунок позивача, а потім перерахував на рахунок продавця транспортного засобу (п.2.7 Договору), де позивачка отримала транспортний засіб.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання перед Позичальником та перерахував суму кредиту на рахунок Продавця в сумі 62650,00 грн., а ОСОБА_1 отримала автомобіль.
Сторони домовились та зазначили в пункті 11.4 Договору(частина № 2), що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з частиною 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин, а саме, 2007 рік, Закон України «Про третейські суди»не містив заборони на укладення третейської угоди щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування»Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 5 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду, яка викладена у п. 11.4 кредитного договору №700002142 частини № 2, не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсною окремої частини договору -відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя:
Повний текст постанови складений та підписаний 30.03.2012 року.