Справа № 2610/687/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 квітня 2012 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Регіній І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання трудового договору частково недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року до Шевченківського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1(далі -позивачка, ОСОБА_1) з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі -відповідач), за участю третьої особи: ОСОБА_2(далі -третя особа) про визнання трудового договору частково недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

В обґрунтування позову, позивачка зазначає те, що 5 грудня 2011 року наказом № 2803/ОС її було звільнено із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України(у зв'язку з підстав визначених контрактом). На думку позивачки, п. 17-а трудового договору (контракту) № 850, на підставі якого було звільнено позивачку, є умовою договору про працю, що погіршує її становище, як працівника порівняно з законодавством України про працю, а тому ОСОБА_1 просить визнати даний пункт трудового договору недійсним. Крім того, позивачка зазначає, що всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України, при обранні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, що у відповідності до ст. 235 КЗпП України, має наслідок визнання звільнення незаконним та поновлення позивачки на роботі. Позивачка, також зазначає, що вона зверталася до комісії по трудовим спорам відокремленого підрозділу «Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський», дана комісія визнала наказ про звільнення № 2803/ОС незаконним та таким, що порушує правові положення ст. ст. 149, 252-6 КЗпП України. Позивачка зазначає, що її звільнення відбулося в період тимчасової працездатності, що є недопустимим. Приймаючи до уваги вищезазначене, позивачка просить ухвалити рішення, відповідно до якого визнати недійсним пункт п. 17-а трудового договору (контракту) № 850, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток та моральну шкоду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2012 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання, яке відбулося 02.04.2012 року, з'явився представник позивачки -ОСОБА_3, який позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача -Козловець Леонід Олексійович проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відповідно до заяви від 27.03.2012 року просив розглядати справу без його участі.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши учасників процесу, судом встановлено наступне.

01.10.2009 року між Вагонною дільницею Київ -Пасажирський(Роботодавець) в особі начальника дільниці та ОСОБА_1(Працівник) укладено контракт № 850(далі Контракт). Відповідно до п. 3 даного контракту за цим контрактом «Працівник»зобов'язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а «Роботодавець»зобов'язується виплачувати «Працівникові»заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором угодою сторін.

Згідно з п. 21 Контракту строк дії контракту з 01.10.2009 року до 01.10.2012 року. Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 17 - а Контракту працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі: встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

Як вбачається з акта № Г № 008007 від 17.11.2011 року складеного ЦІКС Грейц А.А., ЦІКР Тарасенко Р.А, ЦІКР Грінішак Н.П., в присутності Шпохи Л.М.(начальника даного поїзду), при ревізії поїзду № 81, сполучення Київ -Ужгород, на дільниці Київ -Хмельницький, в вагонах № 1, 4, 5, 6, 8 виявлено перевезення безквиткових пасажирів, а саме: в вагоні № 1/15183, черговий провідник ОСОБА_9 допустив перевезення 2(двох) безквиткових пасажирів, в вагоні № 4/15241 черговий провідник ОСОБА_5 допустила перевезення 2(двох) безквиткових пасажирів, в вагоні № 5/15191 черговий провідник ОСОБА_10 допустила перевезення 2(двох) безквиткових пасажирів, в вагоні № 6/05606 черговий провідник ОСОБА_11 допустила перевезення 5(п'яти) безквиткових пасажирів, в вагоні № 8/16744 черговий провідник ОСОБА_12 допустила перевезення 4(чотирьох) безквиткових пасажирів.

Відповідно до наказу (розпорядження) № 2803/ос від 05.12.2011 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника поїзда (пасажирського), причина звільнення: п. 8 ст. 46 КЗпП України. Підстава: умови контракту № 850 (п. 17-а -встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів) від 01.10.2009 року, протокол оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни від 19.11.2011 року, попередження № 892 від 19.11.2011 року про розірвання контракту, п. 8 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_1 не погоджуючись з даним наказом звернулася до суду для захисту своїх прав, шляхом визнання трудового договору частково недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,

передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до постанови КМУ від 15 липня 1997 р. № 764 «Про затвердження переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору»встановлено, що з метою покращення обслуговування пасажирів залізничним транспортом та відповідно до статті 15 Закону України «Про залізничний транспорт» Кабінет Міністрів України затвердив перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору.

Згідно вищезазначеної постанови КМУ, в категорії «Керівники» зазначаються посади: начальник вокзалу, начальник об'єднаного бюро залізниці з розподілу місць у поїздах, начальник лінійного бюро з розподілу місць у поїздах, завідувач квиткової каси, начальник пасажирського поїзда, завідувач виробництва (вагону-ресторану, ресторану, кафе).

Відповідно до положень п. 4 Контракту № 850 від 01.10.2009 року «Працівник»(ОСОБА_1) зобов'язувалася чесно і сумлінно виконувати вимоги Інструкції начальника поїзда (пасажирського), інші нормативні документи, що регламентують порядок роботи начальника поїзда (пасажирського); забезпечувати проїзд пасажирів у вагонах поїзда лише згідно з проїзними документами відповідного зразка, забезпечувати проїзною бригадою обов'язків, які покладені на неї інструкціям, правилами, розпорядженнями керівництва і наказами.

Згідно з посадовою інструкцією начальника поїзда (пасажирського)(далі -посадова інструкція) ОСОБА_1, позивачка зобов'язувалася: перевіряти виконання службових обов'язків працівниками проїзної бригади у пунктах формування, звороту та на шляху прямування(пп. 14 п. 8); проводити офіційний обхід вагонів поїзда для приймання скарг та заяв від пасажирів і провідників вагонів(пп. 20 п. 8); стягувати штраф за проїзд безквиткового пасажира та за перевезення надлишкового вантажу(пп. 27 п. 8).

Відповідно до даної посадової інструкції, позивачка повинна була контролювати виконання робітниками поїзної бригади вимог трудової дисципліни, актів з охорони праці, правил безпеки руху, протипожежної безпеки, та особистої гігієни(пп. 1 п. 9); на шляху прямування стан робітників проїзної бригади, виконання ними посадових обов'язків, додержання форми одягу, графіка чергування, забезпечення технічного обслуговування електроустаткування, улаштування кондиціонування повітря, санітарний та санітарний стан вагонів, додержання теплового режиму, наявність мила та паперу у санвузлах(пп. 9 п. 9).

У відповідності до пп. 8 п. 11 посадової інструкції, позивачка мала право стягувати з пасажирів штраф за безквитковий проїзд або перевезення надлишкової ручної поклажі, за поломку устаткування та псування майна вагона.

Згідно з пп. 2, 3 п. 12 посадової інструкції, позивачка несла відповідальність: за невиконання робітниками поїзної бригади правил безпеки руху, протипожежної безпеки та посадових обов'язків; за перевезення безквиткових пасажирів та надлишкового багажу у вагонах поїзда.

Як вбачається з акта № Г № 008007 від 17.11.2011 року, проти якого не заперечує позивачка, 17.11.2011 року при ревізії поїзду № 81(начальником якого була ОСОБА_1), сполучення Київ -Ужгород, на дільниці Київ -Хмельницький, в вагонах № 1, 4, 5, 6, 8, було виявлено перевезення безквиткових пасажирів.

Відповідно до п. 17 - а Контракту, який було укладено між Вагонною дільницею Київ -Пасажирський в особі начальника дільниці та ОСОБА_1, працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі: встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

Відповідно до наказу (розпорядження) № 2803/ос від 05.12.2011 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника поїзда (пасажирського), причина звільнення: п. 8 ст. 46 КЗпП України. Підстава: умови контракту № 850 (п. 17-а -встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів) від 01.10.2009 року, протокол оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни від 19.11.2011 року, попередження № 892 від 19.11.2011 року про розірвання контракту, п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Отже, приймаючи до уваги, що позивачка відповідно до її посадової інструкції несла відповідальність за невиконання робітниками поїзної бригади посадових обов'язків та за перевезення безквиткових пасажирів та надлишкового багажу у вагонах поїзда, суд приходить до висновку, що позивачка дійсно допустила перевезення безквиткових пасажирів і цей факт було встановлено ревізорами.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд

встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Щодо доводів позивачки, що під час перевірки вона не мала можливості здійснювати свої посадові обов'язки не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. У даному випадку позивачкою не було складено жодного документу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 створювали перепони у виконанні її посадових обов'язків, в тому числі виявлення безквиткових пасажирів та накладення штрафу на даних пасажирів.

Крім того, представником відповідача до матеріалів справи долучені пояснення ОСОБА_10.(черговий провідник вагону № 5/15191), яка пояснює, що нею було провезено два безквиткових пасажирів не по своїй ініціативі, а привела їх начальник поїзда, та пояснення ОСОБА_5 (черговий провідник вагону № 4/15241), яка пояснює, що нею було провезено два пасажира без квитка не по власній волі, а їх посадила начальник поїзда. Дані пояснення не були спростовані позивачкою жодними належними на допустимим доказами.

Щодо доводів позивачки, що п. 17 -а трудового договору (контракту) № 850 є незаконним, оскільки, зазначений пункт контракту є умовою договору про працю, що погіршує її становище, як працівника порівняно з законодавством України про працю та те, що всупереч ст. 149 КЗпП України, при обранні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, суд вважає за необхідне зазначити те, що згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. В даному випадку при підписанні Контракту № 850 від 01.10.2009 року позивачка погодилася з усіма його умовами, в тому числі і дострокового розірвання.

Щодо доводів позивачки, що її було звільнено в період тимчасової непрацездатності, суд вважає за необхідне зазначити те, що наказом від 26.12.2011 року було скасовано наказ № 2803/ос від 05.12.2011 року про звільнення ОСОБА_1 та перенесено дату звільнення з 05.12.2011 року на 19.12.2011 року, приймаючи до уваги вищевикладене, доводи позивачки в цій частині не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Отже, доводи позивачки, що її було незаконно звільнено не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання трудового договору частково недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди -відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя:

Повний текст постанови складений та підписаний 06.04.2012 року.