КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-912/11 Головуючий у 1-й інстанції: Головченко М.М.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.03.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 14.02.2011 року звернувся до Ічнянського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до УПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 15.06.2010 року по 15.12.2010 року.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.03.2011 року зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 14.08.2010 року по 14.02.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Що стосується питання про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії за період з 15.06.2010 року по 13.08.2010 року включно, то судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 14.02.2011 року.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, позовні вимоги щодо відмови в задоволенні позову про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 15.06.2010 року по 13.08.2010 року включно підлягають залишенню без розгляду, а постанова суду в цій частині -скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області -задовольнити частково.

Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.03.2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 15.06.2010 року по 13.08.2010 року включно - скасувати, позов в цій частині -залишити без розгляду.

В решті постанову суду -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.