Справа № 439/417/2012

Провадження №2/439/63/2012

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

18 квітня 2012 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Джерелейко О.Є.

при секретарі Палій Л.Г.

особи, які беруть участь у справі :

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним і права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи її тим, що вона виконала всі умови усної домовленості із ОСОБА_2 щодо купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до якої передала гроші за будинок, а відповідач передав їй ключі від будинку та документи на нього. У зв»язку з тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу будинку, позивач просить суд згідно із уточненими позовними вимогами (а.с.36-37) договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнати дійсним; визнати за позивачем право власності на будинок АДРЕСА_1

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що наміру продавати позивачу будинок він не мав, документи на будинок передав позивачу у зв»язку із тим, що він зареєстрував позивача у вказаному будинку, де вона проживає на даний час, кошти позивач передавала його колишній дружині за проживання у будинку, а не у зв»язку із тим, що він його продав. Щодо газифікації будинку, то позивач його згоди як власника будинку не отримувала.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити із таких підстав.

В судовому засіданні за матеріалами справи встановлено, що власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, що підтверджує копія технічного паспорту (а.с.4), угода купівлі продажу (а.с.7) та реєстраційне посвідчення (а.с.8), довідка БТІ (а.с.30). Позивач зареєстрована в даному будинку та проживає в ньому, що підтверджує домова книга (а.с.9), довідка ( а.с.19), адресна довідка (а.с.28), копія паспорта (а.с.31).

Позивач посилається на те, що із відповідачем було досягнуто угоди щодо купівлі-продажу зазначеного будинку, однак до суду підтверджень про те, що укладалась у письмовій формі угода як того вимагає ст.657 ЦК України, суду не надано, відсутнє підтвердження також щодо передачі позивачем коштів ОСОБА_2 в сумі 2000 гривень. Показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що позивач придбала у відповідача будинок, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до ст.218 ЦК України у разі недодержання сторонами письмової форми правочину рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків. Факт реєстрації та проживання позивача в будинку, оплата нею комунальних послуг, що підтверджують повідомлення Софіївського РЕМ на а.с.21, Софіївського управління по експлуатації газового господарства на а.с.20, та послуг по газифікації, що підтверджують технічна документація(а.с.11-17) та довідка про оплату послуг за проведення робіт по підключенню до системи газопостачання (а.с.27), не є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний будинок. Згідно із ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, установлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно зі ст.220 ЦК у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Судом установлено, що сторони угоду купівлі-продажу будинку не оформляли в письмовій формі, відповідачем позивачу розписка на підтвердження отримання коштів не видавалась, відповідач заперечує щодо того, що мав намір продавати будинок позивачу.

На підставі ст.657 ЦК договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.210 і ч.3 ст.640 ЦК такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. Отже, до моменту його державної реєстрації договір купівлі-продажу будинку юридично не є укладеним.

Разом з тим, як зазначалось вище, ч.2 ст.220 ЦК надає суду право визнавати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним. Саме на це звернув увагу Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року №9, згідно із якою «вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов»язків для сторін.»

У зв»язку із викладеним наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. У разі відмови у задоволенні позовних вимог судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується (ст.88 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним і права власності на нерухоме майно відмовити повністю у зв»язку із їх необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення.

Суддя: О.Є.Джерелейко