ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" березня 2012 р. Справа № 2a-437/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Мигалюка Ю.В.
секретаря Третяк В.Р.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Токара В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000161702 від 17.01.2012 року та №0000241702 від 20.01.2012 року,-
ВСТАНОВИВ:
10.02.2012 року суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції (далі Калуська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000161702 від 17.01.2012 року та №0000241702 від 20.01.2012 року.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що відповідач протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення та застосував штрафні (фінансові) санкції. Зазначили, що висновки податкового органу є неправомірними, оскільки податковим органом застосовано законодавство, що на момент винесення рішень уже не діє та звернули увагу суду на вимоги щодо правильного оформлення винесених рішень, а зокрема коду бюджетної класифікації доходів та недодання розрахунку до акту перевірки. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що за наслідками проведеної перевірки позивачем порушено вимоги податкового законодавства. Винесені рішення є законними, а дії податкового органу правомірними. Також пояснив, що позивачем порушено ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 ст. 18, п. 19.1 ст. 19, п. 22.10 п. 10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайнятті підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ГДПА України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.1993 року за № 64, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податковою кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 44 440 грн. А також ст. 2, 5, 7, 13, 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.92 року №2535-ХІІ, в результаті чого позивачем занижено суму земельного податку на 148,63 грн. та вимог ст. 14 Закону № 2535 та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме не подання податкового розрахунку по земельному податку за 2011 рік до Калуської ОДПІ та вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5.2 ст. 177 Податкового Кодексу України: не подано декларацію про доходи за III кв.2011 року. На підставі даного податковим органом винесені оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши докази суд прийшов до висновку що в задоволенні позову слід відмовити із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований 31.08.2000 року виконавчим комітетом Калуської міської ради, взятий на облік Калуською ОДПІ як платник податків (а.с.10,15).
17.01.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем 17.01.2012 року складено акт за № 86/17-02/2733314013 (а.с.13-40).
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 17.01.2012 року податковим повідомленням-рішенням за №0000161702 визначив позивачу грошові зобов’язання зі сплати земельного податку в розмірі 319,63 грн., в тому числі 148,63 грн. за основним платежем та 171 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податковим повідомленням-рішенням № 0000241702 від 20.01.2012 року по прибутковому податку на доходи від підприємницької діяльності 49 892 грн., в тому числі за основним платежем 44 440 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 452 грн. (а.с. 11-12).
Суд зазначає, що перевірка позивача проводилась за період діяльності з 01.10.2008 року по 30.03.2011 року, тобто в період коли діяло податкове законодавство до прийняття Податкового кодексу України та дії його з 01.01.2011 року, а тому застосування законодавства податковим органом при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень –рішень є правомірним.
Перевірка проведена на підставі наказу № 9-п від 05.01.2012 року, з яким позивач ознайомлений належним чином відповідно до вимог п.п. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України та отриманого заперечення до акту перевірки від 19.12.2011 року № 3557/17-02/2733314013, на підставі направлення № 4 від 05.01.2012 року (а.с.75-76).
Підставою для визначення вказаних зобов’язань слугував висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткуванні обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 ст. 18, п.19.1 ст.19, п. 22.10 п. 10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 164.1 ст.164, п. 167.1 ст.167 Податковою кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 44 440 грн.
Також ст. 2, 5, 7, 13, 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ, в результаті чого позивачем занижено суму земельного податку на 148,63 грн. та вимог ст. 14 Закону № 2535 та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме не подання податкового розрахунку по земельному податку за 2011 рік до Калуської ОДПІ та вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5.2 ст. 177 Податкового кодексу України: не подано декларацію про доходи за III кв. 2011 року.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у періоді, що перевірявся податковим органом позивач займався торгівлею ветеринарними медикаментами і препаратами, здійснював діяльність на спрощеній та загальній системах оподаткування відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткуванні обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Закону України «Про прибутковий податок з громадян». Платник податків ОСОБА_1 перевищив загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг), що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців в IV кварталі 2010 року. Перевищення обсягу виручки відбулося 01.10. 2010 року. За період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року позивачем задекларовано валового доходу на суму 971 200 грн. Однак згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку № 26005243945, книги обліку доходів і витрат № 027041 серії АТ та відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів було встановлено заниження валового доходу (обсягу виручки) на сум 457 147 грн. Зведені дані наводяться податковим органом в акті перевірки (а.с. 21-23). Таким чином позивачем порушено вимоги п. 1.3 ст. 1 п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Валових витрат встановлено на суму 1 069 367 грн. за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. А таким чином встановлено оподаткованого (чистого) доходу заниження на суму 296 462 грн. Наведені дані містяться в акті перевірки (а.с. 24).
Згідно вимог IV розділу ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92 із змінами і доповненнями, ст. 13-14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993 року за № 64 із змінами і доповненнями, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами і доповненнями, пп. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Отже, з врахуванням вимог п. 7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, сума податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, яку повинен був сплатити позивач становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Згідно Указу № 727/98 фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тисяч гривень на календарний рік.
Відповідно до ст. 5 Указу № 727/98 - платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Однак, такий перехід позивачем не був здійснений починаючи з першого кварталу 2011 року, а саме з 01.01.2011 року. Позивач здійснив перехід на загальну систему оподаткування тільки починаючи з 3 кварталу 2011 року, а саме з 01.07.2011 року.
Таким чином, податковий орган правомірно прийшов до висновку про неправомірне перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у періоді з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та висновку про сплату 44 400 грн. податку з доходів фізичних осіб за цей період і застосування відповідно штрафних (фінансових) санкцій на суму 5 452 грн.
Що стосується визначення податкового зобов’язання з податку за землю та орендної плати суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що за позивачем рахуються такі земельні ділянки: площею 56 м.кв. по вул. Ринковій, 4 в у м. Калуш (договір оренди по 24.12.2008 року), грошова оцінка за 2008 рік 600,98 грн. за 1 м.кв та інша: площею 27 м.кв. по вул. Дзвонарській, 15 м. Калуш (державний акт на право власності), грошова оцінка за 2008 рік 601,64 грн. за 1 м.кв, за 2009 рік 693,09 грн. за 1 м.кв., за 2010 рік 733,98 грн. за 1 м.кв, за 2011 рік 733,98 грн. за 1 м.кв. Дане підтверджується Калуським міським відділом земельних ресурсів від 22.11.2011 року № 0504/0516/707 та даними акту перевірки (а.с.35).
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до статті 13 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»із змінами та доповненнями, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю»ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки.
Таким чином позивач повинен був нарахувати та сплатити до бюджету земельний податок за земельну ділянку, що знаходяться у м. Калуш по зул. Дзвонарській, 15, під нежитловим приміщенням (належить суб'єкту господарювання відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CAB № 770052 від 03.03.2008 року, виданого виконавчим комітетом Калуської міської ради) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року в загальній сумі 148,63 грн., в т.ч.: - за 2011 рік (27 кв.м. х 733,98 x l% /12 міс. х 9 міс. = 148,63 грн).
А тому суд приходить до висновку що податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем ст.ст. 2, 5, 7, 13, 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ, в результаті чого донараховано земельного податку на суму 148,63 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 171 грн.
При цьому суд не бере до уваги посилання позивача та його представника на використання податковим органом законодавства що не діяло, та зазначає, що за період за який проводилась перевірка податковим органом правомірно застосовано законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на неправомірність дій податкового органу щодо неправильного визначення коду бюджетної класифікації, оскільки такий факт не є підставою для звільнення його від відповідальності від сплати податкових зобов’язань.
Враховуючи вищевикладене, є законними та правомірними податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ за № 0000161702 від 17.01.2012 року та № 0000241702 від 20.01.2012 року про визначення приватному підприємцю ОСОБА_4 сум грошових зобов’язань зі сплати прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в сумі 49 892 грн. та земельного податку в сумі 319,63 грн.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 26.03.2012 року.
Суддя: Мигалюк Ю.В.