КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2012 № 8/436
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Кошіля В.В.
Моторного О.А.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - Шворак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного виробничого підприємства «Сіріус» на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року (суддя - Катрич В.С.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Приватного виробничого підприємства «Сіріус»
про стягнення 77 480,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 77 480,00 грн. заборгованості за договором №5 від 02.04.2009 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне виробниче підприємство «Сіріус» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 43 860,00 грн., а у решті вимог щодо стягнення з відповідача 33 620,00 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також не доведено висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року Приватному виробничому підприємству «Сіріус» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 05.04.2012 року.
У судове засідання 05.04.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 43 860,00 грн., а у решті вимог щодо стягнення з відповідача 33 620,00 грн. - відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Приватним виробничим підприємством «СІРІУС» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) виникли на підставі укладеного договору № 5 від 02.04.2009 року (а.с. 9-10).
Предметом даного договору є те, що виконавець надає послуги дорожньо-будівельними машинами та механізмами, а також виконує інші роботи за заявками замовника (п. 1.1. договору).
За умовами п. 2.1. договору замовник зобов'язаний доставити техніку на об'єкт і після закінчення робіт з об'єкту своїм транспортом. У випадку доставки механізмів виконавцем, замовник оплачує ці витрати.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем надавалися послуги дорожньо-будівельними машинами та були виконані роботи за заявками відповідача на загальну суму 124 880,00 грн., що підтверджується акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2009 року на суму 22 400,00 грн., акт №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2009 року на суму 27 160,00 грн., акт №3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2009 року на суму 25 620,00 грн., акт №4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2009 року на суму 31 080,00 грн., та акт №5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2009 року на суму 18 620,00 грн. (а.с. 11-15).
Крім того, позивачем було доставлено бульдозер ДЗ-171 на об'єкт виконання робіт з м. Вишгород Київської області до села Водяники Звенигородського району Черкаської області, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0024 від 03.04.2009 року на суму 7 500,00 грн. (а.с. 21).
Згідно п. 3.1. договору № 5 від 02.04.2009 року, замовник робить попередню оплату за послуги механізмів виконавця. Погашення авансових сум здійснюється виконаними замовнику роботами та наданими послугами.
Пунктом 3.2. договору № 5 від 02.04.2009 року передбачено, що розрахунки замовника з виконавцем здійснюються щомісячно у відповідності з актом виконаних робіт.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, 11.07.2011 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату вартості виконаних робіт та відшкодування вартості транспортування бульдозера, що підтверджується фіскальним чеком та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28-31).
При розгляді справи місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт виконав частково, сплатив лише 62 400 грн., що підтверджується платіжними доручення №11567 від 03.06.2009 року на суму 22 400,00 грн., №11792 від 14.08.2009 року на суму 20 000,00 грн. та №11983 від 07.10.2009 року на суму 20 000,00 грн. (а.с. 32-33).
При цьому, задовольняючи позов в частині стягнення 7 500 грн. за зворотнє вивезення бульдозера ДЗ-171 з с. Водяники, Звенігородського р-ну, Черкаської області в м. Вишгород Київської області суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що акт № 6 здачі - прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2010 року про надання вказаних вище робіт підписаний лише з боку виконавця, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (а.с. 23).
Розрахунки замовника з виконавцем здійснюються щомісячно у відповідності з актом виконаних робіт (п. 3.2. договору), як вбачається з матеріалів справи акт № 6 здачі - прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2010 року підписаний лише з боку позивача.
Крім того, у випадку доставки механізмів виконавцем, замовник оплачує ці витрати (п. 2.1. договору) проте, позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надано доказів про понесення ним витрат на вивезення техніки, таким чином колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 69 980,00 грн. за договором № 5 від 02.04.2009 року.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість, яка виникла внаслідок несплати відповідачем наданих послуг, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, однак не в сумі 77 480 грн.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Сіріус» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року у справі № 8/436 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65-Б, ідентифікаційний код 21487555) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 69 980,00 грн. (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.) заборгованості, 699,98 грн. (шістсот дев'яносто дев'ять гривень 98 коп.) державного мита, 213,15 грн. (двісті тринадцять гривень 15 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65-Б, ідентифікаційний код 21487555) 75,01 грн. (сімдесят п'ять гривень 01 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи № 8/436 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Кошіль В.В.
Моторний О.А.