КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2012 № 04/5026/2714/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Дикунської С.Я.
Алданової С.О.
при секретарі: Кравчук О.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Логінов В.Г.,
від відповідача - Романюк І.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року (суддя Гура І.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства
«Київський річковий порт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Сумитрансбудсервіс»
про стягнення 57 354, 39 грн.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» про стягнення 48 405, 72 грн. боргу, 2 421, 78 грн. інфляційних збитків, 1 408, 41 грн. трьох відсотків річних та 5 118, 41 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони уклали договір поставки № 12-61/10 від 10.09.2010 року. На виконання умови договору позивач поставив відповідачу пісок річковий, однак відповідач, в порушення умов договору, за товар розрахувався частково.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 24.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 19.03.2012 року.
Через канцелярію суду 16.03.2012 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Розпорядженням від 19.03.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Чорної Л.В., залучено до розгляду справи суддю Алданову С.О.
В судове засідання 19.03.2012 року з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду від 02.02.2012 року.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
10 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Київський річковий порт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» (покупець) укладено договір поставки № 12-61/10 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти партіями, а відповідач приймати у власність пісок річковий (товар) у загальній кількості 40 000 тон (+/- 10%), видобутого у Ново - Українському родовищі судном «КИЙ», і оплачувати його на умовах договору.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату в порядку 100% передоплати за кожну партію товару, що постачається на підставі рахунку-фактури постачальника, якщо інше не встановлено додатковими угодами до договору. Рахунок-фактура виставляється відповідно до заявки покупця.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу пісок річковий на загальну суму 369833, 28 грн., а відповідач оплатив 372 373, 16 грн.
Так, відповідачем здійснено наступні оплати: 28 571, 43 грн. - платіжне доручення № 1395 від 14.09.2010 року; 28 571, 43 грн. - платіжне доручення № 449 від 17.09.2010 року; 50 000, 00 грн. - платіжне доручення № 502 від 02.11.2010 року.
Відповідно до платіжного доручення № 374 від 10.08.2011 року відповідачем перераховано на рахунок позивача 50 292, 00 грн. Призначення платежу - 36 000, 00 грн. оплата за пісок, згідно з договором № 12-61/10 від 10.09.2010 року та 14 292, 00 грн. - оплата за пісок, згідно з договором № 12-67/10 від 20.09.2010 року.
В той же час, позивач зарахував платіжне доручення № 374 від 10.08.2011 року на суму 36 000, 00 грн. в погашення боргу по іншому договору між сторонами.
31 серпня 2011 року між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Розмір взаємних вимог, які погашаються згідно цієї угоди, становить 27 125, 60 грн.
Згідно з п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки а Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ від 21.01.2004 року №22, реквізит «призначення платежу» заповнюються платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Реквізити платіжного доручення № 374 від 10.08.2011 року надають повну інформацію про платіж та документи на підставі яких здійснюється перерахування коштів.
Відповідно до п. 2.29 інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку, відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.
Згідно з листом НБУ № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011 року, після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку.
Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що домовленостей між сторонами про зміну призначення платежу по платіжному дорученню № 374 від 10.08.2011 року не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав право в односторонньому порядку змінити призначення платежу, в зв'язку з чим у відповідача відсутній борг перед позивачем в сумі 48 405, 72 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги, що судом відмовлено в задоволені позову в частині стягнення основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2012 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 04/5026/2714/2011 від 02.002.2012 року - без змін
Матеріали справи № 04/5026/2714/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Дикунська С.Я.
Алданова С.О.