ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2012 року справа № 5020-174/2012
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(99011, АДРЕСА_1)
до відповідача - державного підприємства "Радгосп - завод імені Поліни Осипенко" (99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1)
про стягнення заборгованості у розмірі 176553,94 грн
суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3, довіреність № 136 від 13.02.2012
представник відповідача -ОСОБА_4, довіреність б/н від 17.01.2012
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Радгосп - завод імені Поліни Осипенко" про стягнення заборгованості за договором поставки № 85 від 20.04.2011 у розмірі 176587,14 грн з яких: 165132,00 грн - основна заборгованість, 6316,20 грн - пеня, 759,87 грн - збільшення заборгованості у зв'язку зі зміною індексу інфляції, 1221,51 грн - 3% річних, 3157,56 грн - проценти за користування коштами.
Ухвалою суду від 17.02.2012 позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.03.2012.
У судовому засіданні 06.03.2012 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 176553,94 грн, з яких 165132,00 грн - заборгованість за договором поставки, 6296,91 грн - пеня, 759,40 грн - збільшення розміру заборгованості у зв'язку зі зміною індексу інфляції, 1217,61 грн - 3 % річних і 3148,02 грн - проценти за користування коштами.
Згідно з положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні надала відзив на позов та пояснила, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме у розмірі 173405,92 грн, з яких: 165132,00 грн - основна заборгованість за договором поставки № 85 від 20.04.2011, 6296,91 грн -пеня, 759,40 грн - збільшення розміру заборгованості у зв'язку з інфляцією, 1217,61 грн -3% річних. Заперечує проти стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3148,02 грн, вважає ці вимоги не обґрунтованими. Крім того, представник відповідача просила надати розстрочку виконання рішення.
Представник позивача проти розстрочення виконання рішення заперечував.
Відповідно до положень частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
20.04.2011 між державним підприємством "Радгосп - завод імені Поліни Осипенко" (далі - ДП "Радгосп-завод ім. П. Осипенко", покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, постачальник) укладено договір поставки № 85 (далі -Договір) /а.с.84/.
Згідно п. 1.1 Договору, цей договір укладено за результатами проведення процедури державної закупівлі: бензини моторні -80 000 л, паливо дизельне -216 300 л, масло та інші (масло моторне -10 000 л), проведеної у формі відкритих торгів, переможцем якої визначено ФОП ОСОБА_1
Відповідно до пункту 1.2 Договору, постачальник зобов'язується на умовах, визначених договором, передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати бензини моторні, паливо дизельне, мастило, масла інші (далі -Товар).
Загальна вартість товару (ціна договору) складає 2 608 200,00 грн, у т.ч ПДВ 20% (п. 1.3. Договору)
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1 даного Договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 постачальник зобов'язаний поставити Товар покупцю протягом 10 днів з дня отримання вимоги покупця про поставку. Постачальник зобов'язаний поставити товар в асортименті й кількості, що зазначені у вимозі покупця, але в межах, визначених п. 1.2 Договору.
Згідно п. 2.3 Договору поставка здійснюється постачальником на умовах DDP згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року. Місце розвантаження -Україна, 99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1
Відповідно до п. 3.2. покупець зобов'язаний сплачувати постачальнику вартість кожної поставленої партії товару. Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 100% від вартості замовленої партії товару протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідної партії товару.
Датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.4. Договору).
Згідно з п. 4.3 Договору, одночасно з передачею товару постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: податкову накладну, згідно норм Господарського кодексу, видаткову (вивантажувальну) накладну, товарно-транспортну накладну (у необхідних випадках), покупець зобов'язаний передати постачальнику довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.
На виконання умов вказаного договору в період з 20.04.2011 по 02.11.2011 позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 1889132,00 грн, що підтверджується відповідними накладними № 130 від 22.04.2011, № 133 від 26.04.2011, № 136 від 29.04.2011, № 143 від 06.05.2011, № 148 від 11.05.2011, № 163 від 20.05.2011, № 180 від 01.06.2011, № 199 від 21.06.2011, № 223 від 06.07.2011, № 234 від 15.07.2011, №244 від 22.07.2011, № 245 від 22.07.2011 № 258 від 29.07.2011 № 265 від 08.08.2011, № 278 від 23.08.2011, № 293 від 12.09.2011, № 298 від 16.09.2011, № 299 від 20.09.2011, № 301 від 23.09.2011, № 310 від 30.09.2011, № 327 від 12.10.2011, № 375 від 02.11.2011 /а.с. 46-67/.
Відповідачем було частково сплачено суму заборгованості за договором поставки № 85 у розмірі 1724000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 56 від 26.04.2011, № 251 від 28.04.2011, № 95 від 30.05.2011, № 126 від 10.06.2011, № 180 від 23.06.2011, № 216 від 15.07.2011, № 239 від 21.07.2011, № 249 від 22.07.2011, № 261 від 26.07.2011, № 274 від 27.07.2011, № 284 від 28.07.2011, № 297 від 01.08.2011, № 306 від 02.08.2011, № 310 від 03.08.2011, № 317 від 04.08.2011, № 322 від 05.08.2011, № 323 від 08.08.2011, № 331 від 09.08.2011, № 333 від 10.08.2011, № 353 від 11.08.2011, № 364 від 12.08.2011, № 369 від 15.08.2011, № 384 від 17.08.2011, № 409 від 23.08.2011, № 411 від 25.08.2011, № 486 від 15.09.2011, № 520 від 20.08.2011, № 553 від 28.09.2011, № 555 від 28.09.2011, № 566 від 30.09.2011, № 567 від 03.10.2011, № 578 від 05.10.2011, № 17 від 28.10.2011, № 19 від 02.11.2011.
Проте, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед постачальником покупець у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 165132,00 грн, що також не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні.
Несплата зазначеної заборгованості з'явилась підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за договором товар, а також пені, 3 % річних, інфляційних втрат та відсотків за користування коштами.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору поставки, правовідносини яких регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором поставки № 85 від 20.04.2011 передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 100% від вартості замовленої партії товару протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідної партії товару.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором у розмірі 165132,00 грн але визнав зазначену суму боргу. З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 165132,00 грн обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6296,91 грн, 3% річних у розмірі 1717,61 грн, суму індексу інфляції у розмірі 759,40 грн та відсотки за користування коштами у розмірі 3148,02 грн.
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.
Суд перевірив розрахунок пені на суму заборгованості за період з 25.10.2011 по 09.02.2012 та з 15.11.2011 по 09.02.2012 та визнав його правильним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6296,91 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки позивача 3 % річних за період з 25.10.2011 по 09.02.2012 та з 15.11.2011 по 09.02.2012 та інфляційних втрат визнані судом правильними.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 6296,91 грн, інфляційних втрат в розмірі 759,40 грн та 3 % річних в розмірі 1217,61 грн, є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню. Крім того, зазначені вимоги визнаються відповідачем, що відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення позовних вимог.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь відсотків за користування чужими коштами у розмірі 3148,02 грн відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України.
Положеннями зазначеної статті передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проте, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на те, що одночасне нарахування процентів відповідно до статей 536 та 625 Цивільного кодексу України не передбачено, оскільки вони різні за змістом, та при укладанні договору поставки № 85 від 20.04.2011 сторонами не було узгоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення з огляду на велику кредиторську заборгованість на 6 місяців у наступному порядку: з травня по вересень 2012 року по 28900,00 грн, у жовтні 2012 року -28905,92 грн.
Представник позивача проти розстрочення виконання рішення заперечував.
Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.
До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
В даному випадку, відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду тим, що на підприємстві склалося важке фінансове становище, відповідач є державним підприємством та має значну кредиторську заборгованість. Крім того відповідач зазначив, що примусове стягнення заборгованості приведе до блокування роботи підприємства та зробить неможливим подальше ведення господарської діяльності.
В той же час, на думку суду, відповідачем не було представлено доказів наявності саме виключних обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем та які б свідчили про винятковий та особливий характер відносин, що склалися на підприємстві відповідача.
Тобто, відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України наскільки дані обставини виключають можливість виконання судового рішення.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенню позову стягуються з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Радгосп - завод імені Поліни Осипенко" (99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1, ідентифікаційний код 00412872, р/р 26005000152001, МФО 384782, ПАТ "Укринбанк", м. Сімферополь, або з іншого рахунку) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»в м. Києві, МФО 380805, або на інший рахунок, зазначений стягуваем) заборгованість у розмірі 173 405,92 грн (сто сімдесят три тисячі чотириста пять гривень дев'яноста дві копійки), з яких: 165132,00 грн заборгованість за договором, 6296,91 грн - пеня, 1217,61 грн - 3 % річних, 759,40 грн - збільшення заборгованості у зв'язку зі зміною індексу інфляції, а також судовий збір у розмірі 3468,10 грн (три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 10 коп).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 13.04.2012.
Суддя підпис Н.Г. Плієва