ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-806/11/0206

Головуючий у 1-й інстанції: Луценко Л.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 02 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни, починаючи з 01.01.2006 р. та виплачувати її в подальшому.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 березня 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду в Замостянському районі м. Вінниці; зобов'язано останнього нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни недоплачену щомісячну державну 30% соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Замостянського районного суду м. Вінниці як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв'язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає, що позивачу повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" визначено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір мінімальної пенсії у 2010 році становив: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 березня 2011 року - без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Курко Олег Петрович

Совгира Дмитро Іванович