Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2012 р. справа № 2а/0570/3524/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13:35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Хохленкова О.В.
при секретарі Проніні Д. С.
за участю представника позивача: Сорокі С.С.
за участю представника відповідача: Юлова Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а/0570/3524/2012 за позовом ДП «Селидіввугілля» до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції України у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови від 15.02.2012 р. про арешт коштів боржника та визнання недійсною постанови, -
В С Т А Н О В И В:
ДП «Селидіввугілля» звернулося до суду із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції України у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови від 15.02.2012 року про арешт коштів боржника та визнання недійсною постанови.
Підставою звернення до суду стало те, що, на думку позивача, державний виконавець при винесенні постанови про арешт коштів боржника порушив вимоги Закону України № 606, а також норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
В судове засідання позивач з’явився та позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання з’явився, надав заперечення до позову в яких просив суд в позові відмовити.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши всі наявні в справі письмові докази, прийшов до наступних висновків.
Правовідносини які склались між сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Згідно ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Таким чином, пунктом 1 частини 2 статті 17 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачене виконання як виконавчих документів виконавчих листів, що видаються судами.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.11 Закону 606, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 3 ст.65 Закону 606 передбачено право державного виконавця звертати стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.
Щодо посилання позивача на ту обставину що його підприємство включено до реєстру підприємств паливно- енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Згідно ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пункт 1.3. ст. 1 вказаного закону до учасників розрахунків відносяться підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим законом.
Згідно п 1.4. ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена власниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) с податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб’єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожити енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлений вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на які поширюється п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження. Дія цього закону поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб’єкти господарської діяльності, перераховані в п. 1.3 ст. 1 наведеного Закону щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість позивача складається із сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та не є заборгованістю із розрахунків за енергоносії.
Частина 1 статті 7 Закону №606-XIV передбачає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону №606-XIV державний виконавець має право на винесення постанов, актів та інших процесуальних документів у виконавчому провадженні, а тому вимоги про визнання дій державного виконавця неправомірними не підлягають задоволенню.
Тобто, державний виконавець, при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 15.02.2012 року, діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Що стосується тієї обставини, що в оскаржуваній постанові вказаний код ЄДРПОУ який не відповідає коду ДП «Селідоввугілля».
Ця обставина дійсно має місце – в постанові від 15.02.2012 року вказаний код ЄДРПОУ 35527931. Цей код належить інший юридичній особі – Державному підприємству «шахті ім..Корточенка». Код ЄДРОПУ ДП «Селідіввугілля» є 33426253.
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, ця помилка є простою технічною опискою.
Окрім цього, як пояснив представник відповідача, згідно із доповіді ПАТ «Державний ощадний банк України», ця банківська установа повідомляє що вона повернула оскаржувану постанову без виконання саме з тих підстав що в неї невірно вказаний код ЄДРПОУ підприємства боржника.
Таким чином, ця постанова була не прийнята до виконання та повернута відповідачу.
Отже, як встановлено судом, постанова від 15.02.2012 року по своєї суті відповідає вимогам Закону № 606. Що стосується форми, то не відповідність коду ЄДРПОУ позивача, потягло за собою не прийняття цієї постанови до виконання та її повернення відповідачеві.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Селидіввугілля» до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції України у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови від 15.02.2012 р. про арешт коштів боржника та визнання недійсною постанови.
Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 23, 69-72, 86, 94, 128, 160, 162, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У позові ДП «Селидіввугілля» до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції України у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанови від 15.02.2012 р. про арешт коштів боржника та визнання недійсною постанови, відмовити повністю.
Постанова складена в повному обсязі 09 квітня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя Хохленков О.В.