ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4096/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни
при секретаріМакаревич К.В.
за участю:
представника відповідача Дробот В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Державного підприємства «Державне дослідно-експерементальне підприємство» про стягнення коштів за податковим боргом, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпродзержинська об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням до Державного підприємства «Державне дослідно-експерементальне підприємство» про стягнення коштів за податковим боргом.
В обґрунтування подання заявник зазначає, що обставиною, яка зумовила необхідність звернення з даним поданням до суду, є момент встановлення відсутності сплати задекларованого зобов’язання – 31.03.2012 року. Так, ДП «Державне дослідно-експерементальне підприємство» було подано до заявника податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, згідно якої ним самостійно визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 3813,00 грн., останнім днем сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання було 30.03.2012 р., та податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2012 р., згідно якої сума земельного податку, яка підлягає сплаті за лютий 2012 року становить 33177,07 грн.. У встановлені Податковим Кодексом України строки зазначені суми відповідачем не сплачено. У зв’язку з тим, що у даного підприємства податковий борг за податками та зборами виник ще в 2001 році, першу податкову вимогу №1/56 від 19.11.2001 р. та другу податкову вимогу №2/35 від 22.01.2002 р. було вручено відповідачу відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та оскільки податковий борг до цього часу не переривався, то нові податкові вимоги не приймались. Заявник просить суд стягнути з ДП «Державне дослідно-експерементальне підприємство» податковий борг на загальну суму 36 990,07 гривні.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд подання без його участі та просив подання задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення подання заперечував, надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи та в судовому засіданні пояснив, що відповідно до статуту ДП «Державне дослідно-експериментальне підприємство» Державного департаменту з питань виконання покарань засноване на державній власності і підпорядковане Державному департаменту України з питань виконання покарань, який здійснює права та виконує обов'язки засновника підприємства. Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-ІУ від 23.06.2005р. підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. Відповідно до ч.2 пп.10 ст. 13 вказаного Закону встановлено, що підприємства установ виконання покарань мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів з питань оподаткування. Підприємство сплатило податок на додану вартість в сумі 2 021,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.02.2012 року №21. Підприємство не отримувало податкову вимогу про сплату земельного податку у 2011р.. Враховуючи вищенаведене вважає, що подання про стягнення коштів не обґрунтоване тому просить суд відмовити в задоволенні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Державне дослідно-експерементальне підприємство» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 03.05.1993 року та знаходиться на обліку в Дніпродзержинській об’єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-6, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III, 21.12.2000 року.
19 березня 2012 року ДП «Державне дослідно-експерементальне підприємство» подало до Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року №9012531665, відповідно до якої (р.25) відповідачем самостійно визначена сума податкового зобов’язання до сплати у розмірі 3813,00 грн..
Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний податковий період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно до п.54.1 ст.54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічна норма закріплена статтею 203 Податкового кодексу України.
Таким чином, з урахування того, що відповідач надав декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, останнім днем строку подання цієї декларації було 20 березня 2012 року, а останнім днем для сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання було 30 березня 2012 року.
Посилання представника відповідача на сплату податку на додану вартість в сумі 2 021,00 гривень сплачену 22 лютого 2012 року, суд не бере до уваги, оскільки така сума сплачена відповідачем за січень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №21.
15 лютого 2012 року відповідачем була подана податкова декларація з земельного податку за 2012 рік № 2338. Згідно р.5 сума земельного податку за лютий 2012 р. визначена відповідачем самостійно у розмірі 33177,07 грн..
Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 нього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
П. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Таким чином, задекларована сума земельного податку за лютий 2012 року повинна була бути сплачена протягом тридцяти днів з 01 березня 2012 раку по 30 березня 2012 року включно.
Згідно п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно до п.36.1, п.36.2 ст.36 Податкового Кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Як вбачається з матеріалів справи, у ДП «Державне дослідно-експерементальне підприємство» податковий борг за податками та зборами виник ще в 2001 році та до цього часу не переривався.
19.11.2001 р. сформовано першу податкову вимогу №1/56 на суму 30747,01 грн.. Другу податкову вимогу №2/35 сформовано 22.01.2002 р. на суму 275422,43 грн. Першу податкову вимогу вручено 19.11.2001 р. головному бухгалтеру підприємства під особистий підпис, другу податкову вимогу вручено 22.01.2002 р. директору підприємства під особистий підпис.
Згідно п.59.5 ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Таким чином, податкова вимога ДП «Державне дослідно-експерементальне підприємство» за новоутвореним податковим боргом з податку на додану вартість та з плати за землю не виставляється, оскільки податковий борг платника з 2001 року не переривався, перша та другі податкові вимоги були виставлені та вручені платнику податків у 2001 р. та 2002 р. відповідно, в порядку встановленому статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового Кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Приймаючи до уваги, що сума задекларованого зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року та сума земельного податку за лютий 2012 року самостійно визначена ДП «Державне дослідно-експерементальне підприємство» в поданих податкових деклараціях їм не сплачена, внаслідок чого виник податковий борг на загальну суму 36990,07 гривень, суд вважає необхідним подання Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити.
Керуючись ст.ст. 160-163, 183-3, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Подання Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Державного підприємства «Державне дослідно-експерементальне підприємство» про стягнення коштів за податковим боргом – задовольнити.
Стягнути з рахунків платника податків Державного підприємства «Державне дослідно-експерементальне підприємство» (код ЄДРПОУ 08562944) в обслуговуючих банках кошти у сумі 36 990 (тридцять шість тисяч дев’ятсот дев’яносто) гривень 07 копійок податкового боргу, а саме з податку на додану вартість у розмірі 3 813 (три тисячі вісімсот тринадцять) гривень 00 копійок (код платежу 14010100, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 24232324, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31110029700013) та з земельного податку у розмірі 33 177 (тридцять три тисячі сто сімдесят сім) гривень 07 копійок (р/р33218811700013, код платежу 13050100, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 24232324, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012).
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10.04.2012р.
Суддя Н.В. Боженко