ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

< Текст >

11 квітня 2011 р. 15:32 Справа №2а-1812/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді: Алексєєвої Т.В., при секретарі судового засідання Лапшині В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» < Список > < Позивач в особі >

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про відміну податкового повідомлення-рішення < Список > < Відповідач в особі > < Текст >

про скасування податкового рішення

за участю:

від позивача – представник за довіреністю № 17 від 01.08.10р. ОСОБА_1;

відповідач – не з’явився;

          Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Сакський комбікормовий завод» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про відміну податкового повідомлення-рішення №0000332301/0 від 03.08.10р. в частині донарахування суми 19716,67 грн. до суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

          28.03.11р. у судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої, він просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000332301/0 від 20.05.2010 р. в частині донарахування суми 29575,00 грн. до суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000332301/1 від 03.08. 2010 р. в частині донарахування суми 29575,00 грн. до суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. (а.с. 115)

          Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем необґрунтовано визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем - податок на додану вартість в частині 29575,00 грн., у зв’язку з не прийняттям доказів про правомірне віднесення позивачем до суми податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 155,00 грн. у листопаді 2008 р., та 19561, 87 грн. суми податку на додану вартість у січні 2009 р.

          Ухвалами суду від 17.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підставі зазначених у позовній заяві з урахуванням уточнень.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у запереченні на адміністративний позов (а.с. 38-39), в якому зазначив, що позивач не мав підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум, які не підтверджені відповідними первісними документами, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, зареєстрований Сакською райдержадміністрацією 24.10.1998 року (а.с. 11-25, 27,28).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником податків, поставлений на податковий облік в органах державної податкової служби 01.11.1998 року за № 29.

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.04.2003 року № 333067, виданого Сакською ОДПІ, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідачем по справі є Сакська об’єднана державна податкова інспекція, юридичний статус якої визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII, та є суб’єктом владних повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що з 09.04.2010 р. по 29.04.2010 р. Сакською ОДПІ проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.208 р по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки складено Акт № 749/23-01/30167878 від 11.05.2010 р.(а.с. 116-191), у висновках якого зазначено, в тому числі, порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податко на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.:

– необґрунтоване внесення до складу податкового кредиту у листопаді 2008 року податку на додану вартість в сумі 155,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Продпоставка» по податковій накладній № 1853 від 12.11.2008 р. на придбання 1500 т яйця – на податковій накладній відсутня мокра печатка;

- необґрунтоване віднесення до складу податного кредиту у січні 2009 р. податку на додану вартість в сумі 19561,87 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-ТЕК», а саме – по копії податкової накладної № 15 від 22.01.2009 р. на придбання 106,7 т пшениці. (а.с. 166)

На підставі акту перевірки № 749/23-01/30167878 від 11.05.10р. Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000332301/0 від 20.05.10р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 45895,04 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 23369,39 грн. (а.с. 108), та податкове повідомлення-рішення № 0000332301/1 від 03.08.10р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 45895,04 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 23369,39 грн. (а.с. 7)

Відповідач вважає, що позивач не мав права вказувати податковий кредит на підставі податкових накладних 1853 від 12.11. 2008 р. та №15 від 22.01.2009 р., оскільки, виявлені під час перевірки податкові накладні не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 ВР від 03.04.1997 р.

Висновки ДПІ щодо зменшення позивачу податкового кредиту з підстав не прийняття податкових накладних 1853 від 12.11. 2008 р. та №15 від 22.01.2009 р. суд вважає безпідставними.

У період виникнення правовідносин, був чинний Закон України “ Про податок на додану вартість ” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (Далі Закон), що був спеціальним законом з питань оподаткування, податком на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетованих карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз вищевказаних норм закону свідчить про правомірність включення позивачем в податковий кредит за листопад 2008 р. суми ПДВ у розмірі 155 грн. на підставі податкової накладної № 1853 від 12.11.08р. та за січень 2009 р. у розмірі 19 561, 87 грн. на підставі податкової накладної №15 від 22.01.2009 р.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону однією з дат виникнення права на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, які отримані позивачем в листопаді 2008р., та в січні 2009 р., про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних (а.с. 46, 71) та не спростовується документами наданими Державною податковою інспекцією. Факт наявності у позивача оригіналів відповідних податкових накладних (№ 1853 від 12.11.08р. та №15 від 22.01.2009 р.) досліджений у судовому засіданні.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

У зв’язку з викладеним, суд вважає безпідставними висновки Сакської об’єднаної державної податкової інспекції щодо донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 19716, 67 грн.

Щодо донарахування позивачу штрафних санкції у розмірі 50% від суми своєчасного податкового зобов’язання, то суд зазначає, що згідно до положень підпункту 1.7.3. п.1.7. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

За таких обставин, дані документальної перевірки щодо заниження суми податкових зобов’язань не підтверджуються матеріалами справи, зокрема податковими накладними № 1853 від 12.11.08р. та №15 від 22.01.2009 р., а від так позивачу було безпідставно нараховане 9858, 33 грн. штрафу за правопорушення, яке він не здійснював.

Як зазначає відповідач, під час звернення до суду, позивачем було порушено строк позовної давності, проте вказана думка спростовується наступним.

Згідно положень ст. 99 КАС України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, на час виникнення права позивача на звернення до суду, існував річний термін для реалізації цього права. Суд зазначає, що наступні зміні нормативних актів, в частині зменшення обсягу прав позивача на звернення до суду, не розповсюджуються на правовідносини, що виникли до вступу у законну сілу цих змін. Отже, податкове повідомлення - рішення Сакської об’єднаної державної інспекції №0000332301/0 складено 20.05.10р., позивач звернувся до суду 14.02.11 р., тобто у продовж річного терміну. Також, слід зазначити, що податкове повідомлення-рішення №0000332301/1 від 03.08.10р. є похідним від податкового повідомлення-рішення №0000332301/0 від 20.05.10р., а від так на нього поширюється річний термін звернення до суду, який почав свій обіг 20.05.10 р.

Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими, суд, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобов’язання податку на додану вартість у сумі 19716,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% від суми податкового зобов’язання в сумі 9858,33 грн., а разом 29575,00 грн.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

11.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову оформлено в повному обсязі та підписано 15.04.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.           Позов Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної інспекції №0000332301/0 від 20.05.10р. в частині донарахування податкового зобов’язання податку на додану вартість у сумі 19716,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% від суми податкового зобов’язання в сумі 9858,33 грн.

3.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної інспекції №0000332301/1 від 03.08.10р. в частині донарахування податкового зобов’язання податку на додану вартість у сумі 19716,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% від суми податкового зобов’язання в сумі 9858,33 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (Три) грн. 40 коп.

< Текст >

Суддя                                підпис           Алексєєва Т.В.

< Текст >