ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
< Текст >
21 березня 2011 р. (14:42) Справа №2а-1684/11/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі судового засідання Лапшині В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» < Список > < Позивач в особі >
до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим < Список > < Відповідач в особі >
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство «Південна інвестиційна компанія»
про визнання незаконними дій та скасування постанови
за участю представників:
від позивача – представник за довіреністю ОСОБА_2 довіреність №08 від 12.01.11 р.
від відповідача – представник за довіреністю ОСОБА_3, довіреність №32854/04-31,
від третьої особи – представник за довіреністю ОСОБА_4 довіреністю № б/н від 21.06.10 р.
Обставини справи: Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим про скасування постанови № 958/5 від 11.01.11 р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу № 2-23/4592-2009 виданому Господарським судом АР Крим.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Закрите акціонерне товариство «Південна інвестиційна компанія».
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.03.2011 року відмовлено позивачу у забезпеченні адміністративного позову.
21.03.2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим закрито провадження у адміністративній справі у частині визнання неправомірними дій відповідача в частині прийняття постанови від 11.01.2011 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу № 2-23/4592-2009 виданому Господарським судом АР Крим.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у запереченнях, представник третьої особи проти позову також заперечував, правову позицію виклав у запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, відповідача суд,
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем по справі є Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV.
Статтею 2 зазначеного Закону передбачено що, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Отже, органи Державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функції, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.
Предметом позову по даній справі є оскарження постанови Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 11.01.11 р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу виданому Господарським судом АР Крим.
Позивач - Державнє підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» є боржником у виконавчому провадженні, що підтверджується матеріалами справи, та має права і обов’язки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Враховуючи те, що приписами ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість оскарження рішень органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, тому оскарження рішень Державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду АР Крим від 27.04.10 р. по справі №2-23/4592-2009 р. було стягнуто з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» на користь Закритого акціонерного товариства «Південна інвестиційна компанія» 897 051, 27 грн., про що було видано наказ від 06.07.2010 р.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим №10074/1 від 06.08.2010 р. було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного наказу.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.10.2010 р. позивачу була надана розстрочка виконання рішення по справі №2-23/4592-2009 р. з 30.04.2010 р. по 30.11.2011 р.
05.11.2010 р. у зв’язку з наданням Державному підприємству «Євпаторійський морський торговельний порт» розстрочки виконання рішення, постановою Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 05.11.2010 р. було закінчено виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду АР Крим №2-23/4592-2009.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.10 р. ухвала Господарського суду АР Крим від 25.10.2010 р., про надання розстрочки виконання рішення, була скасована.
20 грудня 2010 р. Закрите акціонерне товариство «Південна інвестиційна компанія», враховуючи Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.10 р., звернулось до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим, із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим №985/5 від 11.01.2011 р. за вказаною заявою було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду АР Крим №2-23/4592-2009.
11 лютого 2011 р. Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим про скасування постанови № 958/5 від 11.01.11 р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу № 2-23/4592-2009 виданому Господарським судом АР Крим.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд керувався критеріями, закрапленими у частині 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких, суб’єкти владних повноважень повинні дотримуватися, при реалізації своїх дискреційних повноважень, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виникнення спірних правовідносин, розповсюджувалися норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 04.11.10 р. (надалі – Закон України «Про виконавче провадження»).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 зазначеного Закону передбачено що, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Органами державної виконавчої служби підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів.
Права та обов’язки державних виконавців встановлені статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до цієї статті державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Згідно положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Приписи ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Законну; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Також, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
За таких обставин, суд вважає, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №10074/1 від 06.08.2010 р державний виконавець діяв в межах наданих йому законом повноважень.
Також, у відповідності до положень ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
Відповідно, серед підстав для закінчення виконавчого провадження, нема такої підстави як надання судом відстрочки виконання рішення. Стосовно підстави казаної в постанові Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 05.11.2010 р., а саме: «закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення», слід зауважити, що приписи ст. 37 вказаного Закону встановлюють, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Таким чином, Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим, під час складання постанови від 05.11.2010 р. про закінчення виконавчого, діяв не у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», чим порушив права та законні інтереси третьої особи (стягувача по справі виконавчого провадження) щодо можливості стягнення коштів з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт». Проте, суд зазначає, що позивачем по цій справі не було доведено, що вказаним рішенням, про закриття виконавчого провадження, було порушено його права чи законні інтереси, як боржника по справі виконавчого провадження.
Також, суд звертає увагу, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження»).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що положення Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють певну процедуру та містять обмежене коло підстав щодо відновлення закінченого виконавчого провадження.
Крім того, суд зазначає, що постанова Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 11.01.2011 р., про відкриття виконавчого провадження, прийнята не у відповідності та не на підставі положень ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».
В той час, відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Ст. 19 Конституції України встановлює, що діяльність державних органів в України ґрунтуються на принципі правопорядку.
Приписи ст. 7 КАС України встановлюють, що принци верховенства права, є найвищим в ієрархії принципів, якими повинні керуватися суди при здійсненні правосуддя.
Згідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За таких обставин, суд доходить висновку, що під час складання постанови від 11.01.2011 р., про відкриття виконавчого провадження, Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим керувався, у першу чергу, метою реалізації прав стягувача по справі виконавчого провадження ( третьої особи по цій справі) та з урахуванням необґрунтовано прийнятої постанови від 05.11.2010 р., про закінчення виконавчого провадження, не мав іншого напряму дій, у рамках правового поля, для здійснення своїх законних функцій по примусовому виконанню судових рішень.
Також, суд звертає увагу, що позивач не довів суду факт сплати заборгованості за Рішенням Господарського суду АР Крим від 27.04.10 р. по справі №2-23/4592-2009 р. та не представив не яких інших доказів порушення його прав постановою від 11.01.2011 р., про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем правомірно прийнята постанова №985/5 від 11.01.2011 р.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на очевидну ознаку протиправності постанови Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 05.11.2010 р. про закінчення виконавчого провадження, приписи ст. 11 КАС України встановлюють, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Проте, матеріали справи не свідчать про те, що треті особи просять про захист своїх законних інтересів шляхом визнання протиправною постанови Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 05.11.2010 р.
На підставі викладеного суд не приймає до уваги доводи позивача, по яких він просить задовольнити адміністративний позов.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 25.03.2011р.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Алексєєва Т.В.
< Текст >