Судове рішення #22193616

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

< Текст >



21 березня 2011 р. (11:20) Справа №2а-1660/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі судового засідання Лапшині В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом за позовом Риболовецького колгоспу імені Кримських Партизан < Список > < Позивач в особі >

до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим,

< Список > < Відповідач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим

про скасування постанови

про скасування постанови та визнання неправомірними дій

за участю представників:

від позивача – Рибак В.У.-керівник відповідно до довідки ЄДРПОУ АБ№ 189442, ОСОБА_4 за довіреністю №56 від 10.01.11 р., ОСОБА_5 за довіреністю № б/н від 15.11.10 р.

від відповідача - ОСОБА_6 за довіреністю №11306/03-14

третя особа – не з’явилась

Обставини справи: Риболовецький колгосп ім. Кримських Партизан звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим про скасування постанови від 11.01.11 р. про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-30/2810 виданому Господарським судом АР Крим по справі про стягнення з Риболовецького колгоспу ім. Кримських Партизан на користь Управління Пенсійного фонду в Роздольненському районі АР Крим суми у розмірі 36 590, 88 грн. та визнання неправомірними дій Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим в частині прийняття постанови від 11.01.11 р. про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-30/2810 виданому Господарським судом АР Крим по справі про стягнення з Риболовецького колгоспу ім. Кримських Партизан на користь Управління Пенсійного фонду в Роздольненському районі АР Крим суми у розмірі 36 590, 88 грн.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.03.11 р. закрите провадження у справі у частині визнання неправомірними дій Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим неправомірними в частині прийняття постанови від 11.01.11 р. про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-30/2810 виданому Господарським судом АР Крим по справі про стягнення з Риболовецького колгоспу ім. Кримських Партизан на користь Управління Пенсійного фонду в Роздольненському районі АР Крим суми у розмірі 36 590, 88 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях на позов.

Третя особа не з’явилась, але надала клопотання про розгляд справи за відсутності своїх представників.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників позивача, відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем по справі є Відділ державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV.

          Статтею 2 зазначеного Закону передбачено що, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

          Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

          Отже, органи Державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функції, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.

          Предметом позову по даній справі є оскарження постанови Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим від 11.01.11 р. про закінчення виконавчого провадження по виконавчому документу виданому Господарським судом Автономної Республіки Крим.

          Позивач - Риболовецький колгосп ім. Кримських Партизан звернувся є боржником у виконавчому провадженні, що підтверджується матеріалами справи, та має права і обов’язки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

          Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

          Враховуючи те, що приписами ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість оскарження рішень органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, тому оскарження рішень Державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів.

          Судом встановлено що, рішенням Господарського суду АР Крим від 06.05.08 р. по справі №2-30/2810-2008А було стягнуто з Риболовецького колгоспу ім. Кримських Партизан на користь Управління пенсійного фонду України у Роздольненському районі 36 590,88 грн., про що було видано виконавчий лист від 11.07.2008 р.

          В ході виконавчого провадження на майно боржника (позивача), рибопромислове судно «Павел Овечкин» накладено арешт.

          14.12.10 рибопромислове судно «Павел Овечкін» реалізовано під час проведення аукціону.

          За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна було здійснено виконання рішення Господарського суду АР Крим від 06.05.08 р. по справі №2-30/2810-2008А, стягнуто на користь Управління Пенсійного фонду України у Роздольненському районі 36 590,88 грн., у зв'язку з чим, 11.01.11 р. Заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим ОСОБА_6 прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-30/2810, оскільки заборгованість стягнута з боржника у повному обсязі.

          Як свідчать матеріали справи, 03.12.2010 р. між Риболовецьким колгоспом ім. Кримських Партизан та Управлінням пенсійного фонду України у Роздольненському районі укладено договір №7 про розстрочку виконання судових рішень на користь Управління пенсійного фонду України у Роздольненському районі, у тому числі по виконавчому листу №2-30\2810.

          23.10.2010р. Риболовецький колгосп ім. Кримських Партизан звернувся до Господарського суду АР Крим з заявою про надання відстрочки виконання рішення у справі №2-30/2810-2008А.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.02.2011 р. по справі №2-30/2810-2008А, у задоволені заяви про надання відстрочки виконання рішення Риболовецькому колгоспу ім. Кримських Партизан було відмовлено.

          11 лютого 2011 р. Риболовецький колгосп ім. Кримських Партизан звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим про скасування постанови від 11.01.11 р. про закінчення виконавчого провадження по виконавчому документу № №2-30/2810 виданому Господарським судом АР Крим.

          Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд керувався критеріями, закрапленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких, суб’єкти владних повноважень повинні дотримуватися, при реалізації своїх дискреційних повноважень, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення, на спірні правовідносини, розповсюджувалися норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 04.11.10 р. (надалі – Закон України «Про виконавче провадження»).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено що, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до цієї статті державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

          Положення статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

          У відповідності до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

          У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

          Приписи статті 57 зазначеного Закону встановлюють, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

          Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.

          Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах) (ст. 62 «Про виконавче провадження»).

          У випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

          Стаття 36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

          Норми статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають виключний список підстав для обов’язкового зупинення виконавчого провадження.

          Проте, серед підстав для обов’язкового зупинення виконавчого провадження відсутня така підстава, як договір про відстрочку виконання рішення.

          Тобто, відстрочка виконання рішення має бути надана виключно судом. Матеріали справи свідчать, що Господарський суд АР Крим відмовив позивачу в надані відстрочки виконання рішення.

          Крім того, як встановлено Господарським судом АР Крим в ухвалі від 01.02.2011 р. по справі №2-30/2810-2008А, Управління Пенсійного фонду України у Роздольненському районі (стягувач у виконавчому провадженні), відповідно до надання відстрочки виконання рішення, зазначило, що 11.07.2008 р. по даній справі був виданий виконавчий лист, який був скерований на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим та станом на 11.01.2011 р. виконавче провадження по даній справі закінчено на підставі стягнення з Риболовецького колгоспу ім. Кримських Партизан суми боргу у повному обсязі.

          Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, зо набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Позивач в судовому засіданні проти зазначених обставин не заперечував.

          Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем правомірно прийнята постанова від 11.01.2011 р. про закінчення виконавчого провадження і не було законних підстав для прийняття до уваги договору №7 про розстрочку виконання судових рішень на користь Управління пенсійного фонду України у Роздольненському районі.

          На підставі викладеного суд не приймає до уваги доводів позивача, по яких він просить задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України, та якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 25.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог Риболовецького колгоспу імені Кримських Партизан до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим про скасування постанови від 11.01.2011 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-30/2810 виданому Господарським судом Автономної Республіки Крим відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                підпис           Алексєєва Т.В.

< Текст >

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація