Категорія №9.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1475/2012

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                               Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання:           Рязанській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача:                    ОСОБА_1 (довіреність № 180/133 від 29.12.2011 року);

                              ОСОБА_2 (довіреність № 180/136 від 22.02.2012 року);

від відповідача:          ОСОБА_3 (довіреність № 75від 28.12.2011 року);

                    ОСОБА_4 (довіреність № 4574 від 05.04.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату до державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання протиправною та часткового скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

          14.02.2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату (далі-Позивач або Лутугинський ДНВВК) до державної фінансової інспекції в Луганській області (далі-Відповідач) про визнання протиправною та часткового скасування вимоги за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року.

          В обґрунтування позовних вимог позивач послався на таке. Відповідно до пункту 2.14 Плану роботи Голов КРУ України на 2 квартал 2011 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 23.05.2011 року № 432 головним контролером-ревізором відділу інспектування у сфері послуг державної фінансової інспекції в Луганській області Бакаревим В.Г. було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату (далі – Лутугинского ДНВВК) за 2009-2010 роки та завершений звітний період 2011 року.

За підсумками проведення ревізії, був складений акт № 06-21/008 від 06.07.2011 року.

Не погодившись із висновками викладеними в акті ревізії № 06-21/008 від 06.07.2011 року позивача надав заперечення до акту (вих. № 180/455-ю від 19.07.2011 року.

Відповідач розглянувши заперечення до акту ревізії вих. № 180/455-ю від 19.07.2011 року надав свої висновки від 10.08.2011 року № 12-06-14-14-7585, відповідно до яких заперечення до акту ревізії оставив по за увагою у зв’язку з їх необґрунтованістю.

18 серпня 2011 року Позивачем було отримано вимогу «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року, яка була винесена на підставі акту ревізії № 06-21/008 від 06.07.2011 року.

Вказаною вимогою Лутугинському ДНВВК було запропоновано опрацювати матеріали перевірки та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних осіб.

          На думку позивача, частина вимоги була винесена із порушеннями вимог чинного законодавства України, а тому вона повинна бути частково визнана протиправною та в частині пунктів 2, 4, 5, 6, 8 – скасована.

          В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

          Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вважали доводи позивача необґрунтованими та просили суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Свої обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог зазначили у письмових запереченнях (том 1 аркуші справи 197-201).

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.14 Плану роботи Голов КРУ України на 2 квартал 2011 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 23.05.2011 року № 432 головним контролером-ревізором відділу інспектування у сфері послуг державної фінансової інспекції в Луганській області Бакаревим В.Г. було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату (далі – Лутугинского ДНВВК) за 2009-2010 роки та звітний період 2011 року.

За підсумками проведення ревізії, був складений акт № 06-21/008 від 06.07.2011 року (аркуші справи 11-111).

Не погодившись із висновками викладеними в акті ревізії № 06-21/008 від 06.07.2011 року позивача надав заперечення до акту вих. № 180/455-ю від 19.07.2011 року (аркуші справи 112-123).

Відповідач розглянувши заперечення до акту ревізії вих. № 180/455-ю від 19.07.2011 року надав свої висновки від 10.08.2011 року № 12-06-14-14-7585, відповідно до яких заперечення до акту ревізії оставив по за увагою у зв’язку з їх необґрунтованістю (аркуші справи 129-145).

18 серпня 2011 року Позивачем було отримано вимогу «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року, яка була винесена на підставі акту ревізії № 06-21/008 від 06.07.2011 року (аркуші справи 124-128).

Вказаною вимогою Лутугинському ДНВВК було запропоновано опрацювати матеріали перевірки та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних осіб.

Розглядаючи правомірність п.2 вимоги «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року суд виходить з такого.

При проведенні перевірки фінансово-господарської діяльності Лутугинського ДНВВК та складанні акту ревізії на думку суду мало місце однобічне, необ’єктивне та упереджене викладення фактів державними контролерами-ревізорами, які проводили дану перевірку. При застосуванні норм законодавства України бралися до уваги лише окремі положення та статті Законів, які розглядались у відриві від контексту, та у супереч їх змісту. А ні пояснення посадових осіб комбінату, а ні заперечення до акту перевірки до уваги відповідачем при прийнятті оспорюваної вимоги не приймались.

Так, у п.2 зазначеної Вимоги йдеться про те, що ревізією правильності, повноти, обґрунтованості нарахування заробітної плати встановлено, що протягом періоду з 01.01.2009 року по 01.04.2011 року на Комбінаті діяли тарифні ставки та посадові оклади працівників з нормальними умовами праці, затверджені від імені Генерального директора Комбінату.

Проте, в порушення вимог ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (в якій зазначено: «форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови введення та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з урахуванням норм та гарантій, передбачених законодавством генеральною та галузевими (регіональними) угодами»), вимог п.п.2.2, 2.3 Генеральної угоди від 15.04.2008 року, вимог п.п.2.2, 2.11 Генеральної угоди від 09.11.2010 року, вимог п.3.1, 3.2, 3.4 Галузевої угоди та вимог п.п.3.3, 3.3.1, 3.7 Колективних договорів на 2009, 2010, 2011 роки, в період з 01.01.2009 року по 01.04.2011 року до Штатних розписів та Систем оплати праці та преміювання вносились посадові оклади та тарифні ставки, збільшені на суму доплати за роботу у важких та шкідливих умовах праці.

Нарахування заробітної плати працівникам Комбінату в період з 01.01.2009 року по 01.04.2011 року проводилось за тарифними ставками та посадовими окладами, збільшеними на суму доплати за роботу у важких та шкідливих умовах праці.

Таким чином, відповідач вважав, що збільшення посадових окладів та тарифних ставок на суму доплати за роботу у важких та шкідливих умовах праці призвело до зайвого нарахування заробітної плати в частині нарахування премій та інших доплат та надбавок.

На суму зайво нарахованої та сплаченої заробітної плати було зайво нарахована та сплачено внесків до додержавних цільових фондів.

В зв'язку з великим обсягом роботи для здійснення повного перерахунку заробітної плати по підрозділам Комбінату на ім'я генерального директора було складено письмову вимогу від 20.06.2011 року про здійснення перерахунку із зазначенням терміну 04.06.2011 року. Станом на 06.07.2011 року інформацію про результати перерахунку до ревізії не надано.

З метою усунення даного порушення відповідачем було запропоновано здійснити повний перерахунок заробітної плати, утримати із заробітної плати працівників Комбінату незаконні витрати та здійснити коригування зайвих перерахувань до державних цільових фондів.

З такими твердженнями суд не може погодитися з наступних підстав. Відповідно до ст.97 КЗпП України та ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови введення й розміри надбавок, доплат, премій, винагород й інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з урахуванням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральним і галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок працівникам, посадових окладів що служать, а також надбавок, доплат, премій і винагород установлюються власником або уповноваженим їм органом з урахуванням вимог, передбаченою частиною першої цієї статті.

Генеральною й галузевою угодами встановлюються мінімальні розміри доплат і надбавок, а укладеним колективним договором комбінату визначаються умови ведення, регулювання й застосування даних доплат.

Із дотриманням вимог положень зазначених норм закону підприємство самостійно в колективному договорі встановлює системи оплати праці гарантуючи мінімальну зарплату не нижче встановлених державою, генеральною й галузевою угодами мінімальних вимог.

Згідно з ст.7 Закону України «Про колективні договори й угоди» і ст.9 КЗпП України колективним договором адміністрація за узгодженням із профспілковим комітетом у межах своїх власних засобів може поліпшувати в порівнянні із чинним законодавством умови оплати й преміювання трудящим комбінату.

На момент перевірки (червень 2011 року) мінімальна заробітна плата працівника 1 розряду з нормальними умовами праці основного виробництва становила - 1237,37 грн., допоміжного виробництва - 1132,50 грн. (додаток № 1), по Україні – 960,00 грн.

Порядок оплати праці було викладено в колективному договорі комбінату в розділі III Колективного договору Лутугинського ДНВВК «Оплата й нормування праці» (том 1 аркуші справи 240-244, том 2 аркуші справи 136, 137).

Пунктом 3.1 колективного договору підприємства передбачено, що адміністрація комбінату самостійно, через колективний договір, визначає форми, методи й системи оплати праці, норми праці, тарифні ставки, сітки, розмір доплат, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантованих видів виплат відповідно до затверджених положень із обов'язковим збереженням норм і гарантій, встановлених законодавством і цим колективним договором (том 1 аркуші справи 240-244, том 2 аркуші справи 136, 137).

На підприємствах чорної металургії наказом Міністерства чорної металургії СРСР № 860 від 26.12.1972 року (додаток № 2) з метою підвищення добробуту трудящих, посилення їхньої зацікавленості в прискоренні темпів росту продуктивності праці були введені підвищені тарифні ставки у зв'язку з важкими й шкідливими умовами праці (том 1 аркуші справи 245, 246).

Наказом Міністерства чорної металургії СРСР № 1200 від 24.10.1986 року були затверджені підвищені тарифні ставки для чорної металургії ЧМ-1, ЧМ-2. Після введення законодавчої бази по державно-договірному регулюванню оплати праці, яким у ст.3 Закону України «Про оплату праці» були передбачені мінімальні гарантії по оплаті праці, заборонялось погіршення умов оплати праці також згідно положень ст.9 КЗпП України та ст.5 Закону «Про колективні договори й угоди», і було дозволено поліпшувати в порівнянні з мінімальними державними гарантіями (ст.7 Закону України «Про колективні договори й угоди») з огляду на багаторічний ефективний досвід роботи з оплати праці із застосуванням на підприємствах чорної металургії підвищених на величину шкідливості тарифних ставок колективним договором Лутугинського ДНВВК був збережений раніше діючий порядок збільшення тарифних ставок на роботах у важких і шкідливих умовах праці.

Ефективність такої системи оплати праці було також підтверджено науково-економічними статтями (стаття кандидату економічних наук, доценту кафедри керування персоналом й економіки праці Київського національного університету ОСОБА_6: «Робітникам, що працюють у важких й шкідливих й особливо важких умовах праці, можуть підвищуватися тарифні ставки або встановлюватися доплати» (Довідник кадровика, № 3 березень 2010 року) (том 2 аркуші справи 138, 139).

Відповідно до вимог чинного законодавства України застосування підвищених тарифних ставок було затверджено пунктом 3.7, додатком № 3 колективного договору, переліком доплат і надбавок, де встановлено, що «На ділянках робіт з особливо шкідливими умовами праці діють тарифні ставки й посадові оклади робітників, збільшені від 16 до 24%, а на ділянках з важкими й шкідливими умовами праці від 4 до 12%. Посадовими окладами для керівників, фахівців і службовців враховані умови праці» (том 1 аркуші справи 240-244, том 2 аркуші справи 136, 137).

Відсоток збільшення від 4% до 24% за шкідливі умови праці встановлюється на підставі атестації робочих місць по кожній професії - наказ по комбінату № 1583 від 12.07.2007 року (додаток № 5 до колективного договору). Наказ складається відповідно до карт умов праці на робоче місце по кожній професії (для приклада суду було надано копії карт умов праці по основних професіях: плавильника металів і сплавів вальцеливарного заводу, токарі вальце-токарного заводу й терміста термообрубної ділянки).

У додатку № 5 Колективних договорів на 2010 рік, 2011 рік і додатку № 6 Колективного договору на 2008 рік, дія якого було продовжено на 2009 рік, були встановлені конкретні відсотки збільшення тарифних ставок (окладів) за роботу в шкідливих умовах праці по професіях по кожному структурному підрозділі відповідно до наказу по підприємству № 1583 від 12.07.2007 року, що також підтверджується наданими суду доказами, а саме: додаток № 5 переліку робочих місць, яким за результатами атестації встановлена додаткова відпустка та доплата до тарифної ставки, тарифні ставки затверджені генеральним директором підприємства та погоджені із головою профкому Комбінату (які були введені з 01.01.2010 року), система оплати та преміювання робочих місць вальцелитейного заводу Лутугинського ДНВВК, затверджена генеральним директором підприємства та погоджена із головою профкому Комбінату (які були введені з 01.01.2010 року), Повремінна - преміювальна система оплати праці робочих-повременщіков енергетичного цеху, система оплати та преміювання робочих місць вальцелитейного заводу Лутугинського ДНВВК, затверджена генеральним директором підприємства та погоджена із головою профкому Комбінату (які були введені з 01.01.2009 року), карта умов праці, протокол № 38 від 09.06.2007 року, наглядовим листом фотографій робочого часу від 07.06.2007 року, розрахунками додаткових днів відпустки та доплати за шкідливі умови праці, протоколом № 16 від 06.06.2007 року, протоколом № 3 від 06.06.2007 року, протоколом № 15 від 06.06.2007 року та іншими документами, що містяться в матеріалах справи (том 1 аркуші справи 202-246, том 2 аркуші справи 131-153).

          Таким чином, системи оплати праці на комбінаті розроблені відповідно до Положення про формування форм, методів і систем оплати праці, заохочувальних, компенсаційних виплат на Лутугинському ДНВВК, затверджені генеральним директором і погоджені із профспілковим комітетом первинної профспілкової організації, де передбачено, що тарифи, оклади встановлені з урахуванням збільшення за шкідливі умови праці, тобто, позивачем було дотримано вимоги ст.97 КЗпП України, ст.15 Закону України «Про оплату праці».

Крім того, заробітна плата, всі види доплат працівникам комбінату розраховується на підставі затверджених систем оплати й преміювання праці й положень по кожному структурному підрозділі по тарифним ставках (окладам) з урахуванням роботи в шкідливих умовах праці відповідно до діючого законодавства та пунктів 2.3, 3.1, 3.3, 3.5, і 3.7 Колективного договору Лутугинського ДНВВК.

Також, суд звертає увагу на те, що діючою Постановою від 18 листопада 1986 року № 491/26-175 Державного комітету СРСР по праці й соціальним питанням, секретаріату всесоюзної центральної ради професійних союзів, був затверджений Перелік доплат і надбавок до тарифного ставкам і посадовим окладам працівників на які нараховуються премії. До таких доплат відносяться: за роботу з важкими й шкідливими й з особливо важкими й особливо шкідливими умовами праці; за роботу в нічний час.

Разом з тим, п.4 ст.97 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений їм орган або фізична особа не має права в однобічному порядку ухвалювати рішення щодо питань оплати праці, які погіршують умови встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Таким чином, суд погоджується із тим, що позивав діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України при формуванні на підприємстві системи оплати праці, преміювання, надбавок, доплат, заохочувальних й компенсаційних виплат, які були застосовувані на комбінаті та розроблені з метою збільшення матеріального добробуту працівників комбінату, оскільки підприємства можуть встановлювати додатково в порівнянні із законодавством трудові й соціально-побутові пільги для працівників (ст.97 КЗпП України), це було визначено колективним договором, документально оформлено, погоджено із профспілковим комітетом, і затверджено генеральним директором комбінату.

          За таких обставин, на думку суду, пункт 2 вимоги відповідача «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року був прийнятий без врахування всіх обставин, які необхідно було врахувати при прийнятті рішення, а відтак він визнається суд протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Розглядаючи правомірність пунктів 4, 5 вимоги «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року суд виходить з такого.

          Суд не погоджується із представниками позивача в частині того, що пункти 4, 5 вимоги за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року слід визнати протиправними та їх скасувати, оскільки позивач прийняв відповідні дії та рішення щодо певного усунення встановлених порушень відповідачем під час перевірки, що є фактичним визнанням пунктів 4, 5 вимоги відповідача. Встановлені судом обставини, направлені на усунення порушень зазначених у пунктах 4, 5 вимоги відповідача повністю підтверджується матеріалами справи та не заперечувались сторонами у судовому засіданні, а саме: наказом від 25.07.2011 року № 1382 «Про усунення порушень, виявлених перевіркою», листами від 21.10.2011 року № 110-74, від 25.08.2011 року № 180/474 в частині виконання в повному обсязі пунктів 3, 4, 5, 9, 10 вимоги № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року, наказом № 267 від 22.02.2012 року «Про утримання зайво виплачених коштів», наказом № 268 від 22.02.2012 року «Про утримання зайво виплачених коштів», рішеннями Лутугинського районного суду від 12.03.2012 року (том 1 аркуші справи 160-170, том 2 аркуші справи 39-49).

Комбінатом було проведено утримання з заробітної плати працівників зайво виплачених сум, про що свідчить додаток № 51 до Акту перевірки № 06-21/008 від 06.07.2011 року на 62 аркушах.

Суд не приймає до уваги посилання представників позивача в судовому засіданні на відсутність порушень, передбачених пунктами 4, 5 вимоги відповідача із врахуванням ст.127 КЗпП України, оскільки відповідно до вимог ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Таким чином, хоча і у даному випадку положення ст.127 КЗпП України забороняють утримати із працівників Комбінату зайво виплачені суму заробітної плати у разі їх незгоди на це, однак керівництвом підприємства із урахуванням посадових інструкцій, персональної відповідальності посадових осіб, ступені провини у скоєних дисциплінарних проступків, що призвели до певних порушень фінансової дисципліни не було здійснено будь-яких заходів щодо притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних посадових осіб підприємства відповідно до вимог КЗпП України, що свідчить про фактичне визнання певних порушень, передбачених пунктами 4, 5 вимоги відповідача та неповного їх усунення.

Розглядаючи правомірність пункту 6 вимоги «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року суд виходить з такого.

          У п.6 Вимоги відповідача йдеться про те, що ревізією правильності визначення вартості поставленого для потреб Комбінату газу встановлено, що в порушення вимог п.1.1 постанови КМУ «Про деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.04.2006 року № 605, п.п.2 п.5 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 346, було завищено оплату за спожитий природний газ в - період з 10.11.2009 року по 24.02.2010 року в загальній сумі 35,19 тис. грн., внаслідок застосування тарифів для гуртожитку, як для категорії «промислових споживачів».

З метою усунення даного порушення здійснити коригування з складанням відповідного акту взаєморозрахунків та подальшим зменшенням кредиторської заборгованості перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на суму 35,19 тис. грн.

З таким твердженням суд не можна погодитися з наступних підстав.

Судом встановлено, що наприкінці листопада 2009 року були закінчені роботи з монтажу дахової мінікотельної для опалення гуртожитку Лутугинського ДНВВК. Після того як були проведені всі пуско – налагоджувальні роботи й комісією було видане висновок про готовність мінікотельної до експлуатації, 12.12.2009 року працівниками відділу енергетики був оформлений і спрямований поштою до ДК «Газ України» проект договору на поставку газу для потреб опалення гуртожитку по тарифу «для населення». До цього часу укласти зазначений договір не вбачалось можливим через відсутність документів (технічних), що дозволяють використання дахової мінікотельної гуртожитку Лутугинського ДНВВК по призначенню, що підтверджується актом на пуск газу від 10.12.2009 року (том 2 аркуші справи 70-79, 121).

Відправлений поштою зазначений договір Дочірньою Компанією «Газ України» не був підписаний у строки, передбачені ним.

Відповідно до ст.3 ГК України господарською вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ст.55 ГК України до суб'єктів господарювання віднесено у тому числі й громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до ст.179 ГК України господарське-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Таким чином, господарський договір - це засновані на угоді сторін і зафіксовані в спеціальному юридичному документі або комплексі документів зобов'язальні правовідносини між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) господарських відносин, змістом яких є взаємні права і обов'язки сторін у сфері господарської діяльності.

Стаття 207 ЦК України передбачає, що договір який укладається юридичною особою, підписується особами, уповноваженими на те установчими документами, дорученням, законом або іншими актами цивільного законодавства, і скріплюється печаткою. Відповідно до ч.3 ст.639 ЦК України договір також вважається укладеним лише з моменту його підписання сторонами. У той же час ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами й скріпленого печатками. При чому це правило поширюється як на юридичних, так і на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, судом було встановлено, що до 24.02.2010 року зазначений договір не можна вважати укладеним, оскільки він не був підписаний сторонами й скріплений відповідними печатками (том 2 аркуші справи 73-79).

До моменту укладання договору на поставку газу для потреб опалення Лутугинський ДНВВК зобов'язаний був розраховуватися за спожитий гуртожитком природний газ по «промисловому тарифу», тобто, за договором на поставку газу, що діяв на той час (договір № 06-09-1985 поставки природного газу від 22.12.2009 року, договір № 06/08-349 від 26.03.2008 року від 26.03.2008 року) (том 2 аркуші справи 108-120).

Судом також було встановлено, що позивач неодноразово з моменту направлення проекту договору № 06/09-_____ТЕ- поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та горячого водопостачання звертався до ДК «Газ України» з проханням повідомити про результат розгляду Договору на поставку газу для потреб опалення гуртожитку, що підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції комбінату РДП Q 04.0.39-08 за 10.12.2009 року (том 2 аркуші справи 122).

За таких обставин, враховуючи, що відсутність опалення в гуртожитку в зимовий період 2009-2010 року загрожувало певним соціальним проблемам, порушенню нормальних умов проживання працівників і гостей, що були розміщенні у гуртожитку Лутугинського ДНВВК, а також заморозкою опалювального контуру та іншого обладнання, що призвели б до матеріальної шкоди, позивачем було ухвалене рішення про постачання газу гуртожитку за договором поставки природного газу по «промисловому тарифу» до моменту укладання договору на поставку газу для «потреб опалення».

Незважаючи на неодноразові прохання Лутугинського ДНВВК прискорити процес укладання договору, підписаний договір від ДК «Газ України» був отриманий комбінатом лише в лютому 2010 року.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було зроблені усі дії з метою укладання договору з ДК «Газ України» для поставок газу для опалення гуртожитку по тарифу «для потреб населення», що виключає провинну позивача при цьому, суд констатує відсутність в діях Лутугинського ДНВВК факту порушення п.1.1. Постанови КМУ «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.04.2006 року № 605 у частині вартості природного газу, оскільки в період з 10.12.2009 року по 24.02.2010 року діяв лише договір на поставку газу - договір № 06/08-349 від 26.03.2008 року (а згодом договір № 06/09-1985 від 22.12.2009 року) - на поставку природного газу по «промисловому тарифу» (том 2 аркуші справи 108-120, 126).

          Крім того, відповідач при винесенні оспорюваної вимоги не звернув увагу на той факт, що згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.10.2011 року № 656 Дочірня компанія «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» була у процесі реорганізації (том 2 аркуші справи 124-126).

          Таким чином, пункт 6 вимоги «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Розглядаючи правомірність пункту 8 вимоги «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року суд виходить з такого.

          Пунктом 8 вимоги відповідача встановлено, що ревізією достовірності видатків на проведення робіт з капітального будівництва та капітальних і поточних ремонтів встановлено, що в порушення пунктів 3.1.18.2 та 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва» затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, завищено вартість та обсяги виконаних робіт на суму 0,92 тис. гривень. З метою усунення даного порушення: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані роботи у сумі 0,92 тис. грн.; провести претензійно-позовну роботу з підрядниками щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

          Аналізуючи зміст пункту 8 вимоги відповідача суд приходить до висновку, що цей пункт не може бути виконаний, оскільки зазначений пункт вимоги не містить номеру та дати будь-якого господарського договору, назви підприємства-контрагента, періоду господарських відносин та інших даних за якими можливо би було ідентифікувати суб’єктів господарських відносин, які зазначені у п.8 вимоги відповідача.

          За таких обставин, без зазначення певного номеру та дати господарського договору, назви підприємства-контрагента, періоду господарських відносин та інших даних за якими можливо би було ідентифікувати суб’єктів господарських відносин, які зазначені у п.8 вимоги відповідача, цей пункт вимоги носить цілком загальний характер, що виключає можливість його виконання.

          Крім того, при винесенні вимоги в цієї частині відповідачем зовсім не бралися до уваги, дані та інші документи щодо відпрацювання порушень у цій сфері, а саме: листи підприємства від 18.06.2011 року № 110-79, від 21.10.2011 року № 110-74, і відповідь на вимогу від 25.08.2011 року № 180/474, довідки про усунення збитків, платіжні доручення на підтвердження усунення збитків та інші документи, наказ від 25.07.2011 року № 1382 «Про усунення порушень, встановлених перевіркою», ліквідацію контрагента - ТОВ «Інжбудпроект-профіс» та інші документи, що мають відношення до цих фактів (том 1 аркуші справи 146-170).

          Таким чином, пункт 8 вимоги «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.           Згідно статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість своєї вимоги в частині пунктів 2, 6 та 8, а відтак позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими, а пункти 2, 6, 8 вимоги відповідача «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року є протиправні, та такі, що підлягають скасуванню.

          Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату до державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання протиправною та часткового скасування вимоги державної фінансової інспекції в Луганській області «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року, задовольнити частково.

          Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 6, 8 вимоги державної фінансової інспекції в Луганській області «Про усунення порушень» за № 12-06-14-14/7692 від 15.08.2011 року, винесені на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату за період з 01.01.2009 року по 01.04.2011 року за № 06-21/008 від 06.07.2011року.

          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19,31 (дев’ятнадцять гривень тридцять одна коп.) грн.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано до 16 квітня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін