Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2320/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Коршикова С.К.,
при секретарі судового засідання: Андріасяні Е.А. ,
в присутності прокурора : Ногіної О.М. (посвідчення від 04.07.2007 за № 306)
за участі сторін :
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 46/09-15 від 04.01.2012) відповідача не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в собі Управління Пенсійного фонду України у Новопсковському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків у розмірі 1786,40 грн., -
ВСТАНОВИВ:
20 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач зареєстрована платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України у Новопсковському районі Луганської області.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» страхувальник зобов’язаний перераховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та у повному обсягу страхові внески до Пенсійного фонду України.
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно до платіжних документів, розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період із 01.01.2010 по 31.12.2010 відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 1786,40 грн.
Прокурор просив суд стягнути із відповідача на користь позивача зазн6ачену суму заборгованості.
У судовому засіданні представник позивача надав суду письмову заяву про зменшення позовних вимог на 170,00 грн., яку повністю підтримав прокурор.
У судовому засіданні прокурор повністю підтримав свої позовні вимоги, надав суду3 пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 1616,40 грн.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги прокурора та надав суду пояснення, аналогічні поясненням прокурора.
Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового розгляду справи його було повідомлено належним чином, причини неявки суду невідомі.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.121 Конституції України прокуратура здійснює функцію представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва прокурором інтересів держави в судах є наявність або загрози порушень економічних, політичних і державних інтересів внаслідок противоправних дій бездіяльності фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та платники страхових внесків, їх права та обов'язки.
Частиною 3 статті 18 Закону № 1058 передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
З 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися у фіксованому розмірі.
До введення в дію Закону України від 08.07.2010 р. № 2461 "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування. Починаючи з липня 2010 року Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 р. № 2461 встановлено обов’язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058.
З урахуванням внесених змін, які набрали чинності, згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” викладено в такій редакції:
“Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ”.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу). Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року –дня набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Судом встановлено, що відповідач, відповідно до свідоцтва за № НОМЕР_2 серії ВОЗ, 01.10.2008 зареєстрований Новопсковською районною державною адміністрацією Луганської області у якості фізичної особи-підприємця за номером НОМЕР_3, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1.
Відповідно до повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 07.10.2008, відповідача взято на облік Управлінням Пенсійного фонду України у Новопсковському районі луганської області у якості платника страхових внесків, реєстраційний номер 12.27.11 – 2148, із чим останній був ознайомлений 11.10.2008.
Із картки особового рахунку громадянина – підприємця (фізичної особи) ОСОБА_3 вбачається, що у зв’язку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у відповідача за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1616,40 грн., що підтверджується звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, складає 1616, 40 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову та карткою особового рахунку.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивачем рекомендованим листом із повідомленням було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу від 22 вересня 2011 року за № Ф- 1402 , яка була отримана останнім, згідно корінця повідомлення 01.11.2011.
Однак, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму боргу не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з Управлінням Пенсійного фонду України у Новопсковському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.
Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не сплатив, позовні вимоги позивача
у цій частині визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п. 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в собі Управління Пенсійного фонду України у Новопсковському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення несплачених сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в розмірі 1616, 40 грн., - задовольнити у повному обсягу.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного Фонду України у Новопсковському районі Луганської області несплачену суму по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у розмірі 1616, 40 (одна тисяча шістсот шістнадцять гривень 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяС.К. Коршиков