2-1573/11

Справа №2-1573/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року                                м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Гречаної С.І.

при секретарі Баришевській М.А.

за участю: позивача ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2

представника відповідача Заякіна Д.О.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Луна-Юг»про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану додаткову відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що тривалий час відповідач неповністю нараховував та виплачував заробітну плату, зобов’язував працювати 24 години на добу, працювати у вихідні та святкові дні. 19 серпня 2010року вона надала відповідачу заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак її було звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин). Порушенням трудових прав завдано їй моральних страждань, грошова компенсація якої складає 30000 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивачка, уточнивши свої вимоги, просила зобов’язати відповідача змінити формулювання причин звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України звільнивши її з 01 вересня 2010 року, стягнути вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 2925 грн. 84 коп., компенсацію за невикористану додаткову відпустку в розмірі 794 грн. 24 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2010 року по день прийняття судом рішення, відшкодувати моральну шкоду та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову оскільки звільнення відбулося у відповідності до трудового законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлені обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 29 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце, роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; тощо.

Згідно ч. 3 ст. 38 працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що з 02 лютого 2009 року ОСОБА_1 працювала оператором-касиром у відповідача. З 01 серпня 2009 року переведена на посаду старшого оператора-касира. 19 серпня 2010 подала заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з тривалими порушеннями з боку відповідача трудового законодавства. Заяву було вручено директору підприємства, про що в заяві засвідчили свідки. Підставою звільнення було у тому числі те, що позивача постійно викликали на роботу в її вихідні дні, без оплати цієї роботи у відповідності до ст. 72, 106 КЗпП України, не ознайомили її з графіком роботи та трудовим розпорядком, не своєчасно оплачували заробітну плату, не надавали додаткові відпустки як одинокій матері.

З 20 серпня 2010 року позивач на роботу не вийшла, оскільки вважала що її звільнено з роботи за її заявою. Для отримання трудової книжки та сум належних при звільненні позивача було повідомлено в телефонному режимі. 01 вересня 2010 року отримавши трудову книжку позивач дізналася що її звільнено за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул (відсутність на робочому місці більше 3 годин).

При звільненні позивача з роботи відповідач порушив право позивача на звільнення за власним бажанням, а також вимоги ст.149 КЗпП України, так як письмового пояснення у позивача не відібрано, з наказом про звільнення вона не ознайомлена; у порушення вимог ч.2 ст. 47 КЗпП України позивачу не вручено копію наказу про звільнення. Вказані порушення трудового законодавства підтверджуються матеріалами перевірки територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області та матеріалами справи.

За таких обставин вимога позивача про зміну формулювання причин звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зміну дати звільнення з 25.08.2010р. на звільнення з 01 вересня 2010 року у зв’язку з отримання у цей день трудової книжки, суд вважає, що правові підстави для задоволення вказаної вимоги відсутні. Встановлено, що позивач зверталася до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням в порядку ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю та умов трудового договору, зазначивши в ній дату звільнення з 19 серпня 2010 року. Оскільки зазначена норма передбачає звільнення в дату зазначену працівником в заяві а іншого законодавством не передбачено, підстав для зміни дати звільнення з 01 вересня 2010 року суд не вбачає. У зв’язку з цим суд вважає за можливим змінити дату звільнення позивача відповідно до поданої нею заяви з 19 серпня 2010 року.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Розраховуючи розмір вихідної допомоги суд виходив з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивача, що передують звільненню (а.с. 17), що становить 1152,22 грн. серпень 2010р., + 972,00 грн. липень 2010р. /2 =1062 грн. 49 коп. *3 =3187, 47 грн.

Враховуючи звільнення позивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню вихідна допомога в розрахованому судом розмірі що складає 3187 грн. 47 коп.

Згідно ч. 1 ст. 117 КзпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 належні їй у зв’язку з цим виплати за виключенням вихідної допомоги та компенсації за невикористану додаткову відпустку було їй виплачено 01 вересня 2010 р. Вихідна допомога відповідно до положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці", Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України не входить до структури заробітної плати. Щодо її виплати між сторонами існував спір.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Вбачається, що позивач є одинокою матір’ю, перебуває на обліку і відділі соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення та отримує допомогу одинокої матері на доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. У той же час доводи позивача про ненадання відповідачем за весь час роботи додаткової відпустки не підтверджені належними та допустимими доказами, із заявами про надання додаткової відпустки у зв’язку з тим що вона одинока матір позивач до відповідача не зверталася.

Разом з цим позивач має право на додаткову відпустку, у зв’язку з чим вимоги в частині стягнення компенсації за її невикористання в сумі 794 грн. 24 коп. підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених обставин спору та положень ст. ст. 116, 117, 44 КЗпП України суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування встановлених ст. 117 КЗпП України санкцій у зв’язку з несвоєчасною виплатою вихідної допомоги.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди –стаття 237-1 КЗпП України - працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Вбачається що порушення трудових прав позивача призвели до моральних страждань та додаткового захисту порушених прав, за такого з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн., частково задовольнивши вимоги позивача.

          Таким чином в межах заявлених вимог та досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає за можливе частково задовольнити вимоги ОСОБА_1 змінивши формулювання причини та дату звільнення з 19.08.2010 року, стягнувши з відповідача вихідну допомогу в розмірі 3187 грн. 47 коп., та недоплачену компенсацію за невикористану додаткову відпустку в розмірі 769 грн. 24 коп., а також 1000,00 грн. моральної шкоди. В решті позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка оплатила 600 грн. на правову допомогу фахівця в галузі права, що не перевищує граничних розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог в розмірі 450 грн.

Водночас, сплачені нотаріусу 200 грн. на оформлення довіреності, не є витратами на правову допомогу в розумінні ЦПК України.

Не підлягають також розподілу витрати позивачки в сумі 150,00 грн. пов’язані з оформленням апеляційної скарги на ухвалу суду, оскільки така допомога не пов’язана із захистом прав позивача від неправомірних дій відповідача.

В силу ст. 88 ЦПК України з приватного підприємства «Луна-Юг»на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп. та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення.

Керуючись ст.ст.10, 14, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Луна-Юг»про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану додаткову відпустку, та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин) на ч.3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору).

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з «25.08.2010»року на «19.08.2010»року.

Зобов’язати приватне підприємство «Луна-Юг»внести запис щодо зміни формулювання підстав та дати звільнення у трудову книжку ОСОБА_1.

Стягнути з приватного підприємства «Луна-Юг»на користь ОСОБА_1, 794 грн. 24 коп. компенсації за невикористану щорічну чергову відпустку, 3187 грн. 47 коп. вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, а також 600 грн. витрат на правову допомогу.

В стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн., витрат на посвідчення довіреності в сумі 200,00 грн., та витрат на правову допомогу в сумі 150,00 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з приватного підприємства «Луна-Юг»на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп. та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області у порядку, якій передбачений ст. ст. 294-296 ЦПК України.

СУДДЯ                                                    С.І. ГРЕЧАНА