Справа №2-21/07

РІШЕННЯ

І МЕНЕМ       У К РА ї Н И

23 липня 2007 року                                                                                          місто Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого - судді  Коломієць О.С

секретар Янчук Г.В., Романчук І.М., Котляр Т.П., Вітомська С.А.

з участю адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,

органу  опіки та піклування виконавчого  комітету Житомирської міської ради про

визнання  права  власності  на  будинок незакінчений  будівництвом,  що  є  спільною

власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6, яка діє в

інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ

частини будинку незакінченого будівництвом і визнання права власності ,-

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 07 червня 1992 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7. Під час шлюбу вони почали будувати будинок по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. На момент смерті відсоток готовності будинку складав 70%, згідно довідки Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації. Державним нотаріусом Другої Житомирської державної нотаріальної контори 13.11.2003 року та 08.12.2003 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом, в яких зазначено, що спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_7 є в 1/3 частині кожна : його дружина ОСОБА_1, донька ОСОБА_2 та донька від першого шлюбу ОСОБА_3. При цьому не враховано, що будинок будувався під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя і позивач, як дружина має право на Уг частину будинку, а тому спадкове майно ОСОБА_7 повинно складатись з Уг частини будинку. В зв'язку з чим просила визнати за нею право власності на Уг частину незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1.

ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, яка прийнята до провадження з первісним позовом, в якому просила в позові ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, що є спільною власністю подружжя відмовити за безпідставністю. Оскільки будинок не закінчений будівництвом, то після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина лише у вигляді прав та обов'язків по укладеному ним договору забудови. Просила виділити 1/3 частину незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 її доньки ОСОБА_3 і визнати за останньою право власності на 1/3 його частину.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала з тих же підстав, зустрічний позов визнала частково. Зазначила, що будинок вона з померлим чоловіком будували разом, а тому ОСОБА_3 може бути виділена тільки 1/6 частина спірного будинку і на цю частину за нею може бути визнано право власності.

Представник неповнолітньої ОСОБА_2 первісний позов визнала повністю, зустрічний після проведення експертизи не визнала. Вважає, що найкращий вихід з цієї ситуації є сплата грошової компенсації ОСОБА_3 позивачем за її частку. Після перерви в судове засідання не з'явилась, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності. Справа слухалась у відсутності представника неповнолітньої ОСОБА_2, згідно зі ст. 169 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_6 просила в первісному позові відмовити за безпідставністю, зустрічний задовольнити повністю. Пояснила, що спірний будинок не може бути визнаний спільною сумісною власністю позивача та померлого ОСОБА_7, оскільки будівництво розпочалось ще до шлюбу вищевказаних осіб і велось за кошти ОСОБА_7

Представник органу опіки та піклування первісний позов визнав повністю, зустрічний позов після проведення експертизи не визнав. Після перерви в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності. Справа слухалась у відсутності представника органу опіки та піклування, згідно за ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

07 червня 1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був зареєстрований шлюб, згідно свідоцтва про укладення шлюбу виданого Житомирським міським відділом ЗАГСу 07.06.1992 року (а.с.5). Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_2 (а.с.6). ОСОБА_7, згідно типового договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки посвідченого 2-ю Житомирською держнотконторою

03.01.1990  року № 26, була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку (а.с.9-12). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Державним нотаріусом Другої Житомирської державної

нотаріальної контори 13.11.2003 року та 08.12.2003 року видані свідоцтва про право на

спадщину за законом, в яких зазначено, що спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_7 є в 1/3 частині кожна : його дружина ОСОБА_1,

донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька від першого шлюбу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7, 44). На момент смерті відсоток

готовності будинку по АДРЕСА_1 складав 70%, згідно

довідки Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній

інвентаризації від 25.09.2003 року (а.с.8).

Житловий будинок, згідно зі ст. 380 ЦК України, є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження перехід і припинення підлягають державній реєстрації. В частині 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. З огляду на вищевикладене право власності на житловий будинок виникає з моменту прийняття його до експлуатації та реєстрації у виконкомі місцевої ради. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Враховуючи, що законом не передбачено визнання права власності на будинок незакінчений будівництвом, підстав для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1А частину незакінченого будівництвом будинку розташованого по АДРЕСА_1 та за відповідачем ОСОБА_3 на 1/3 частин спірного будинку не має.

Абзацом другим п.9 Постанови Пленуму Верховного  Суду України № 7 від

04.10.1991       року (зі змінами) "Про практику застосування судами законодавства, що

регулює право приватної власності громадян на житловий будинок" (далі Постанова) передбачено, що за позовом дружини, спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Нормами Цивільного Кодексу, а саме ст.ст. 364, 367, передбачено виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділ майна, що є у спільній частковій власності. Поділ майна, що знаходиться в спільній частковій власності, потрібно відрізняти від виділу в натурі одному зі співвласників частки, що належить йому зі спільного майна. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками і правовідносини спільної власності припиняються. При виділи частки із спільно майна правовідносини спільної часткової власності зберігаються. Вони припиняються тільки для особи, частка якої виділяється. Враховуючи, що законом передбачено тільки поділ незакінченого будівництва будинку, а не виділ з нього частки майна, позов про поділ незакінченого будівництвом будинку між усіма трьома спадкоємцями (також між неповнолітньою ОСОБА_2, інтереси якої представляє представник органу опіки та піклування виконкому Житомирської міської Ради) сторонами не заявлявся, а відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, підстав для задоволення зустрічного позову в частині виділення 1/3 частини незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не має.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстав для задоволення первісного позову та зустрічного не має.

Керуючись ст.ст. 182, 331, 364, 367, 380 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року (зі змінами) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок", п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (зі змінами) "Про практику розгляду судами України справ про спадкування ", ст.ст. 8, 10, 11, 60, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання права власності на будинок незакінчений будівництвом, що є спільною власністю подружжя відмовити за безпідставністю.

В позові ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частини будинку незакінченого будівництвом і визнання права власності відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та апеляційної скарги поданої протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.