Справа № 22 ц -5730/ 07 Головуючий в І -й інстанції - Олсфірснко НА.
Категорія - 19 Доповідач - Михайловська С.Ю.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П.
суддів - Михайловської С. Ю., Максюти Ж.І.
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги, -
встановила:
Рішенням суду з відповідача стягнута недоплачена страхова виплата одноразової допомоги на користь позивача в сумі 25 078, 00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові відмовити, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги положення ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, чим порушив норми матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що під час виконання трудових обов'язків позивач отримав травму.
Згідно висновку МСЕК від 23.02.2004 року, позивачу було встановлено 55 % втрати професійної працездатності, з яких 5 % повторно, а 50 % первинно.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Відділення №4619 від 27.02.2004 року, позивачу було призначено страхову виплату одноразової допомоги у зв'язку із втратою 50 % працездатності, в сумі 35 718 грн., але обмежена до виплати сумою 10 640 .00 грн.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача і достягнув з відповідача недоплачений розмір одноразової допомоги.
Але з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони порушують норми матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у зв'язку з повторним встановленням МСЕК вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності не передбачає можливості обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати.
2
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах зазначеного Закону.
Абзац 1 ч. 2 ст. 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає порядок визначення суми одноразової страхової допомоги потерпілому при стійкій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання. При цьому встановлено обмеження, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Розмір граничної суми заробітної плати (доходу) щорічно визначається Верховною Радою України при затвердженні Державного бюджету.
Абзац 2 ч. 2 ст. 34 зазначеного Закону встановлює порядок перерахунку одноразової страхової виплати при зміні ступеня працездатності. При цьому виплачується різниця між фактично сплаченою одноразовою страховою виплатою і новим розміром цієї виплати.
Абзац 2 ч.2 ст. 34 вказаного Закону не є спеціальною нормою стосовно абзацу 1 цієї частини, тому в даному випадку не застосовується правило про відміну дії загальної норми спеціальною.
Норма абзацу 2 ч.2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не встановлює новий розмір і нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише порядок перерахунку вже раніше визначеного розміру. Тобто абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону не встановлює іншого порядку визначення розміру допомоги, а лише порядок його перерахунку при зміні ступеня непрацездатності. Тому обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати встановлене абзацом 1 ч. 2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватися і при перерахунку розміру допомоги.
За таких обставин висновок суду про те, що одноразова допомога позивачу повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі заподіяної шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не ґрунтується на вимогах законодавства, і тому рішення суду у відповідність до ст. 309 ЦПК України повинно бути скасовано, з ухваленням нового рішення, яким в задовбленні позовних вимог ОСОБА_1слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2007 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення недоплаченої суми одноразової страхової допомоги - відмовити.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з моменту проголошення.