Справа № 22-ц-3244/2007 року Головуючий 1 інстанції - Шмадченко С.І.
Категорія - про стягнення аліментів Доповідач - Кругова С.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Кіся П.В.,
Суддів - Кругової С.С, Пилипчук Н.П.,
при секретарі - Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2007 року змінити шляхом встановлення розміру аліментів у сумі 30, 00 грн., які будуть виплачуватись ОСОБА_1 ОСОБА_2, враховуючи вимоги чинного законодавства щодо максимального розміру відрахування аліментів з доходу фізичної особи.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2007 р. позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2. аліменти на її утримання у розмірі 200 грн. щомісяця, починаючи з 15.01.2007 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що суд неправильно та неповно дослідив докази по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд невірно застосував норми права.
Посилається на те, що суд не дослідив як доказ копію трудового договору від 20.04.2007 p., зареєстрованого в Київському центрі зайнятості м. Харкова за № 803. Позивачем не було доведено, що вона щомісяця частково сплачує комунальні послуги за ОСОБА_2.
Вважає, що при визначені розміру аліментів суд не застосував норми матеріального закону, які підлягають застосуванню, а саме ч.3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ч. 1 ст. 128 Кодексу Законів про працю, в яких вказується, що із заробітної плати боржника може бути утримано у разі стягнення аліментів не більше 50 %.
Відповідно до п.13 Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 р. «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
2
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» регламентує ставку податку у розмірі 15 % від об'єкта оподаткування. Також із суми заробітної плати проводяться відрахування в Пенсійний фонд України по ставці 0, 5 % в Фонд соціального страхування на випадок безробіття по ставці 0,5 % , в Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності по ставці 0, 5 %, що вказано в ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 p.».
Таким чином, після відрахування всіх обов'язкових виплат, апелянт отримує 175, 82 грн.
Крім того, вказує на те, що суд при визначенні розміру аліментів не врахував тяжке матеріальне становище апелянта.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Постановлюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка- відповідач по справі ОСОБА_1зобов'язана утримувати свою матір ОСОБА_2. , яка є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
Судова колегія не погоджується з цим висновком з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи. Потреба батьків у матеріальній допомозі має визначатися відповідно до прожиткового мінімуму , встановленого законом.
Батьки можуть бути визнані такими, що потребують матерільної допомоги, у тому разі, якщо їх заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не відповідають прожитковому мінімуму, встановленому законом.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням вищезазначеної норми матеріального права , у зв'язку з чим рішення с уду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.07 року № 749-У прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 квітня 2007 року становить - 406 грн.
Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачки ОСОБА_2. за червень 2007 року складає 465 грн. 72 коп.
Таким чином, розмір пенсії позивача перевищує встановлений прожитковий мінімум.
За таких обставин визнати позивача ОСОБА_2. такою, що потребує матеріальної допомоги не можна.
Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону чи порушує права, свободи
3
чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на це, судова колегія вважає, що оскільки законні підстави для задоволення позову відсутні, визнання відповідачем в апеляційній скарзі позову про стягнення аліментів в розмірі 30 грн. не може бути прийнято.
Що стосується посилання представників позивача на те, що ОСОБА_2. хворіє і вимушена витрачати кошти на придбання ліків, судова колегія вважає, що питання участі дітей в додаткових витратах на батьків, що викликані тяжкою хворобою регулується ст.203 СК України і позивач за наявності підстав не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом .
Керуючись ст.202 СК України, ч.4 ст.174, ч.4 ст. 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2007 року -скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1про стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.