Справа № 22ц-1343 від 2007 року                     Головуючий в 1 інстанції Нагорна Л.М.

Категорія 33                                                         Доповідач Бараннік О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 рік вересень 03 дня           Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого         - Бараннік О.П.,

суддів                     - Михайловської С.Ю.,  Максюта Ж.І.,

при секретарі        - Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1та ОСОБА_3на рішення Дніпровського районного суду м.  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Затишнянської сільської Ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,  відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  визнання державного акту про право власності на землю недійсним, зустрічному позову ОСОБА_1, ОСОБА_3до ОСОБА_2,  ОСОБА_4,  Затишнянської сільської Ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,  будинком та надвірними будівлями,  поновлення межі між земельними ділянками,  визнання дійсним державного акту про право власності на землю,  -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 1997 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2. про порядок суміжного землекористування,  посилаючись на те, що на підставі рішення узгоджувальної ради виконком Затишнянської сільської ради своїм рішенням від 11 березня 1997 року встановив границю суміжного користування земельних ділянок між домоволодіннями позивача та відповідачки,  змістивши лінію межі від стін будівель ОСОБА_1. в сторону земельної частки ОСОБА_2. на один метр по всій її довжині. Але,  в зв'язку з тим,  що ОСОБА_2. відмовлялась виконати рішення виконкому сільської ради,  ОСОБА_1. вимушений був звернутись з даним позовом до суду,  в якому просив зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди по встановленню межі між земельними частками домоволодінь 25 та 23 по вул.  АДРЕСА_3,  відповідно до вищевказаного рішення сільської ради.

ОСОБА_2. позов ОСОБА_1. не визнала і посилаючись на те,  що границю суміжного землекористування вона не порушувала,  а вилучення частини її земельної ділянки,  та зміщення границі за рахунок її земельної ділянки викликані порушенням будівельних норм та правил самим ОСОБА_1. при зведенні підсобних споруджень на межі вищевказаних домоволодінь,  звернулася до суду зі скаргою на рішення Затишнянської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 11 березня 1997 року.

2

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 1998 року вказані справи об'єднані в одне провадження.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 1998 року рішення виконкому Затишнянської сільської ради народних депутатів від 11 березня 1997 року про порядок користування земельними частками громадян ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнано незаконним.  Цим же рішенням в задоволені позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. і Затишнянської сільської ради про усунення перешкод суміжного землекористування відмовлено.

Ухвалою судової колегії Дніпропетровського обласного суду від 17 вересня 1998 року рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 1998 року залишено без змін.

У вересні 1999 року ОСОБА_2. знову звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1. та ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні   земельною   ділянкою і   стягнення моральної шкоди,  який неодноразово доповнюючи та уточнюючи остаточно просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою,  визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_1.,  поновити лінію межі між земельними ділянками 23 та 25 по вулАДРЕСА_3,  яка фактично існувала між землекористувачами до рішення Затишнянської сільської ради   від   11.03.1997   року   відповідно   до фактичного   землекористування,  підтвердженого   землепорядною   справою   у  розмірі   1906   кв.м., поновити дерев'яний паркан,  який існував на межі домоволодінь,  зобов'язати відповідачів ОСОБА_3прибрати з її земельної ділянки бетонні відмостки,  які були споруджені для їх підвалу,  що знаходиться на межі земельних ділянок,  перенести металевий сінник та шлакоблочний сарай на відстань не менше 1 метру від межі земельних ділянок,  стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду за викорчувані насадження у розмірі 572 гривні та моральну шкоду оцінену нею у розмірі 5 000 гривень,  посилаючись на те,  що вона з чоловіком ще у 1962 році побудувала житловий будинок на своїй земельній ділянці,  яка була відокремлена дерев'яним парканом від земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1в с.  Затишне і лінія межі з того часу не змінювалась.

У домоволодінні АДРЕСА_1на той час мешкала сім'я ОСОБА_5.,  якою на межі їх земельних ділянок був споруджений підвал,  відносно місця розташування якого між ними ніколи не виникало ніяких спорів.

В 1978 році ОСОБА_5продала свій будинок відповідачам ОСОБА_3,  з якими у ОСОБА_2. в 1996 - 1997 роках виникла суперечка із-зі межі землекористування та безпідставних звинувачень у тому,  що нібито по її вині у вищевказаному підвалі,  належному тепер відповідачам,  з'являється вода.

На підставі рішення Затишнянської сільської ради від 11 березня 1997 року у ОСОБА_2. було вилучено 2, 2 м землі,  яку вона нібито самовільно зайняла,  а лінія межі,  в зв'язку з цим була переміщена по всій довжині на 1 метр в сторону її ділянки,  а так як вона добровільно виконати вказане рішення сільради відмовилась,  первісним рішенням Криничанського райсуду від 02.09.1997 року ОСОБА_2. примусово була зобов'язана не чинити перешкоди у встановлені такої межі сільрадою. Це рішення суду було виконане судовим виконавцем,  що

3

стверджується актами від 29.10.1997 року та від 26.11.1997 року,  а відповідачами під час цього,  на відібраній у неї території,  були споруджені бетонні відмостки для підвалу,  зламаний дерев'яний паркан,  що стояв по довжині межі,  відрізано 1.44 м залізного паркану,  знесені металеві стовпчики з сіткою,  вирубано 224 кущі малини,  слива та вишня.

Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 20 травня 1998 року первісне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 1997 року було скасоване,  а послідуючим рішенням того ж суду від 04 серпня 1998 року рішення Затишнянської сільської ради від 11 березня 1997 року визнано незаконним і в задоволені позову ОСОБА_1. про усунення перешкод сумісного землекористування у відповідності до встановленого порядку землекористування рішенням Затишнянської сільради від 11 березня 1997 року відмовлено в цілому.

За час спору відповідачами без згоди ОСОБА_2. і в порушення державних будівельних норм на лінії межі був побудований металевий сінник та сарай,  в результаті чого вода з даху вказаних споруджень потрапляє на її ділянку,  затіняє її та розмиває межу і тому на думку позивачки їх слід перенести далі,  на відстань передбачену вказаними будівельними нормами.

Крім того,  посилаючись на те,  що 24 грудня 1997 року Затишнянською сільською радою на ім'я ОСОБА_1. був виданий державний акт на право приватної власності на землю,  куди ввійшла і частина її земельної ділянки,  яку в неї було забрано скасованим рішенням Затишнянської сільської ради від 11 березня 1997 року,  ОСОБА_2. просила визнати І вказаний акт недійсним,  стягнувши на її користь моральну шкоду,  яку вона оцінює у розмірі 5 000 гривень,  та матеріальну у розмірі 572 гривень,  спричинену їй пошкодженням паркану,  та вирубкою насаджень з яких вона могла б одержувати врожай.

ОСОБА_1. та ОСОБА_3. позовні вимоги ОСОБА_2. не визнали і в свою чергу звернулись до суду з позовною заявою до неї та її чоловіка ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,  будинком на надвірними будівлями,  поновлення межі між земельними ділянками та визнання дійсним державного акту про право власності на землю,  посилаючись на те,  що на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 1978 року ОСОБА_1. купив у ОСОБА_5житловий будинок,  розташований на присадибній земельній ділянці розміром 1500 кв.м. ,  де свого часу ОСОБА_5.  на відстані одного метру від межі з домоволодінням ОСОБА_2. побудувала погріб та надвірні будівлі.

В послідуючому,  ОСОБА_2. змістила межу між ділянками на один метр в їх сторону по всій довжині,  що призвело до того,  що належний їм погріб та надвірні будівлі опинилися на межі,  і відповідно розмір їх земельної ділянки зменшився також. Як на доказ своєї позиції ОСОБА_3  посилаються на рішення Затишнянської сільської ради від 28 грудня 1995 року,  згідно якого в приватну власність ОСОБА_2. була виділена земельна ділянка розміром 0,1847 га,  тоді як фактично встановлений її розмір становить 0,1906 га,  і в зв'язку з чим вони вважають,  що встановивши межу на один метр від їхніх будівель саме в сторону ділянки ОСОБА_2.,  розміри земельних ділянок прийдуть у відповідність до рішення Затишнянської сільради від 28.12.1995 року та технічних

4

паспортів, дані яких знайшли своє відображення в державному акті,  виданому на ім'я ОСОБА_1. про право власності на землю площею 0,  1551 га.

Таким чином,  перемістивши межу на один метр в сторону їх ділянки ОСОБА_2. в подальшому,  прокопала рів від своїх надвірних будівель,  де у неї тримаються домашні тварини і з того часу вода та нечистоти потрапляють в погріб,  де знаходились їх продукти харчування.

Крім того,  ОСОБА_2. разом з чоловіком ОСОБА_4.  псують їхню бетонну відмостку,  яку вони спорудили для захисту свого погребу. Самовільно,  на відстані одного метру від погребу спорудили сарай,  який відповідно до державних будівельних норм повинен знаходитись на відстані 12 м від їх будинку,  що також перешкоджає користуванню їхньою земельною ділянкою в цілому.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Дніпровського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_1.,  ОСОБА_3., Затишнянської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,  відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  визнання акту про право власності на землю не дійсним,  а також позовні вимоги ОСОБА_1.,  ОСОБА_3. до ОСОБА_2., ОСОБА_4., Затишнянської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, будинком та надвірними будівлями, поновлення межі між земельними ділянками,  визнання державного акту про право власності на землю,  задоволені частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий Затишнянською сільською радою 24.12.1997 року на підставі рішення Затишнянської сільської ради від 11.10.1995 року № 24 ОСОБА_1. на земельну ділянку на території с АДРЕСА_1 площею 0,  1551 га. Поновлена лінія межі між земельними ділянками 23 та АДРЕСА_1в с.  Затишному Криничанського району Дніпропетровської області,  яка фактично існувала між землекористувачами до рішення Затишнянської сільської ради від 11.03.1997 року.

ОСОБА_1. і ОСОБА_3. були зобов'язані усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2. шляхом перенесення самовільно збудованого металевого сінника Ж-1 та шлакоблочного сараю Д-1,  що розташований на земельній ділянці по вул.  Робочій,  25 в с Затишне не менше ніж на один метр від межі,  а також прибрати з земельної ділянки ОСОБА_2. бетонну відмостку,  що знаходиться біля підвалу ОСОБА_3,  повернувши земельну ділянку ОСОБА_2. в первісний стан,  а ОСОБА_2. і ОСОБА_4.  зобов'язані були знести самочинно збудований сарай К-1,  що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2.

Цим же рішенням з ОСОБА_1. та ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. стягнуто моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень,  а в задоволені іншої частини позовних вимог як ОСОБА_2.,  так і ОСОБА_1. та ОСОБА_3. відмовлено.

5

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_3. просять рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2. скасувати,  як незаконне і не відповідаюче фактичним обставинам та матеріалам справи.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає,  що апеляційна скарга ОСОБА_1. та ОСОБА_3. підлягає задоволенню частково,  а рішення суду частковому скасуванню з постановкою нового рішення в скасованій частині виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи,  дав їм належну правову оцінку і обґрунтовано,  згідно з матеріальним і процесуальним законом постановив рішення про поновлення межі між земельними ділянками сторін,  яка фактично існувала до рішення Затишнянської сільської ради від 11 березня 1997 року,  про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 24.12.1997 року,  виданого на ім'я ОСОБА_1. та про зобов'язання сторін перенести самовільно збудовані споруди від межі,  оскільки джерелом спору,  на думку колегії судців,  в дійсності являється не місце розташування межі між домоволодіннями,  а самовільно,  в порушення існуючих державних будівельних норм,  споруджені сторонами будівлі впритул до неї.

Доводи ОСОБА_1. та ОСОБА_3. про не відповідність рішення суду фактичним обставинам справи та про перенесення саме ОСОБА_2. лінії межі на один метр в сторону її домоволодіння по всій довжині земельної ділянки,  не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки ніякими матеріалами справи об'єктивно не підтверджуються. Навпаки,  як свідчать матеріали справи,  на межі земельних ділянок сторін росла акація,  пеньок від якої залишився на землі присадибної частки. ОСОБА_2.. Від цієї акації і починалася межа,  з другого боку якої,  закінчувалася лінія підвалу ОСОБА_3,  побудованого ще ОСОБА_5.. Перенесення межі в будь яку сторону без ущемлення інтересів тієї сторони,  в яку вона буде зміщена,  не можливе і ця обставина судом першої інстанції,  на думку колегії суддів,  вірно була прийнята до уваги при постановці рішення по суті.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання ОСОБА_1. та ОСОБА_3. на різні дані в розмірах площі земельної ділянки ОСОБА_2. як на доказ зміщення межі в сторону їх домоволодіння саме нею,  оскільки об'єктивних даних про те,  що межі земельної ділянки ОСОБА_2. змінювались в матеріалах справи не має. Самі ж по собі розбіжності між даними технічного паспорту та фактичними розмірами земельної ділянки ОСОБА_2. доказом такого зміщення межі бути не можуть.

Таким чином,  вирішуючи спір між сторонами в цій частині,  суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору,  обставини справи,  перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку,  постановив рішення,  яке відповідає вимогам закону.

Суд в цій частині не допустив порушень матеріального та процесуального права,  які могли б тягнути за собою скасування рішення.

6

Що стосується стягнення з ОСОБА_1. та ОСОБА_3. моральної шкоди на користь ОСОБА_2.,  то з врахуванням того,  що обов'язок додержання правил добросусідства,  а також способів використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення,  при яких власникам чи землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться найменше незручностей покладено на всіх власників земельних ділянок чи землекористувачів без винятку,  і який жодна із сторін по даній справі не виконувала,  колегія суддів вважає,  що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з послідуючою постановкою в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2. про стягнення на її користь моральної шкоди.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. ст. 304,  307,  309,  313 - 314,  316 ЦПК України,  колегія судців -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м.  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1та ОСОБА_3на користь ОСОБА_2моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень - скасувати і в задоволені позову ОСОБА_2до ОСОБА_1та ОСОБА_3про стягнення моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2006 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.