Справа №22-ц-2651/2007 року                                                 Головуючий 1 інстанції-Поліщук Т.І.

Категорія - з сімейних                                                               Доповідач - Кругова С

правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

23 липня 2007 року колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді - Кіся П.В.,

Суддів - Кругової С.С.,  Пилипчук Н.П., 

при секретарі - Соколовій А.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Люботинського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про відібрання дитини та повернення її за місцем мешкання та за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  третя особа - Опікунська рада виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області про визначення способу участі у вихованні дітей,  -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Люботинського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2007 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Люботинського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2007 року позов ОСОБА_2. задоволено частково.

Вирішено відібрати малолітніх дітей, ОСОБА_3та ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,  у батька ОСОБА_1,  за адресою: АДРЕСА_1та передати малолітніх дітей їх матері,  ОСОБА_2,  яка мешкає за адресою : АДРЕСА_2.

Визнано місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_3та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,  з їх матір'ю,  ОСОБА_5.

В задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1відмовлено.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1. посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає,  що суд не взяв до уваги та не надав належної оцінки фактам,  які зазначені в постанові про відмову в порушені кримінальної справи Гомельським ВВС,  Беларусь,  де вказано,  що ОСОБА_1.,  є батьком дітей,  вивіз їх з Республіки Білорусь не маючи наміру на викрадення,  лише з метою оздоровлення дітей,  так як при зустрічі з ним вони виглядали виснаженими,  з ознаками розладу здоров'я.

Вказує,  на те,  що після медичного огляду ОСОБА_3. та ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1р. н.,  дітям було призначено інтенсивне лікування.

Апелянт зазначає,  що суд оглянув медичну документацію,  згідно якої малолітні діти мають погіршення здоров'я,  захворювання з 2004 р. та ухвалив рішення на підставі цих документів,  які не можуть свідчити про стан здоров'я дітей,  який погіршився за час знаходження їх з матір'ю за кордоном України з серпня 2005 р. по квітень 2006 р. Суд відмовився залучати до справи медичні картки з ОДКП м.  Харкова та історії хвороби з дитячої консультації Люботинського ЦГБ на ОСОБА_4

2

. та ОСОБА_3.,  де зазначено,  що діти мають захворювання - железодефіцитна анемія 2 ступеня,  у зв'язку з чим повинні бути під наглядом на протязі 3-х років.

Крім того,  апелянт звертає увагу на те,  що ним неодноразово були заявлені клопотання про допит свідка,  про призначення комплексної судово-медичної експертизи,  але суд,  не вказуючи підстави та норми закону,  відмовляв в задоволенні клопотань. Вважає,  що відхиляючи зазначені клопотання,  суд порушив вимоги законодавства про всебічне,  повне та об'єктивне з'ясування обставин справи.

Судова колегія,  заслухавши доповідь судді,  пояснення осіб,  що з'явилися,  перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги,  вважає що вона задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов ,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідач ОСОБА_1. самовільно змінив місце проживання малолітніх дітей,  забравши їх у матері і тому діти мають бути повернуті матері за місцем її останього проживання. З цим висновком суду,  судова колегія погоджується з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається,  що після припинення шлюбних відносин між сторонами по справі,  діти залишилися проживати разом з матір'ю .

Згідно рішенню Люботинського міського суду Харківської області від 21 березня 2005 року встановлений час спілкування ОСОБА_1 зі своїми дітьми ОСОБА_3. і ОСОБА_4. щотижнево з 10 години середи до 19 години суботи за місцем його проживання і бабусі ОСОБА_6. за адресою: АДРЕСА_3 Крім цього,  один з літніх місяців один раз на рік надано батьку з бабусею для оздоровлення дітей за їх рахунок.

Судовим розглядом встановлено,  що батько дітей ОСОБА_3. без згоди матері дітей ОСОБА_2. змінив місцепроживання дітей.

Відповідно до ч.1  ст.162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно,  без згоди другого батька чи інших осіб,  з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина,  змінить її місцепроживання,  утому числі способом її викрадення,  суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому,  з ким вона проживала.

Апелянт не довів суду наявність підстав для зміни місцепроживання дітей. Батько вчинив неправомірно ,  забравши без згоди мітері дітей і така поведінка не може бути визнана судом виправданою.

Серед обставин,  які мають істотне значення для вирішення спору про місцепроживання дітей,  судова колегія враховує умови,  які кожен із батьків може створити для виховання й розвитку дітей,  рівень доходів,  кількість часу,  який кожен із батьків може приділити дітям,  житлові умови,  можливість окремої кімнати,  сімейний стан батьків,  проживання разом з кожним із них баби,  яка зможе також забезпечити догляд за ними і визнає,  що умови у батьків рівнозначні.

Кожен з ним має будинок для проживання в якому є кімната для дітей ,  обидва працюють,  не одружені,  з кожним з них проживає бабуся.

При цьому,  судова колегія враховує і те,  що протягом всього часу ,  більше року ,  ОСОБА_3. не дозволяв матері спілкуватися з дітьми. Своє негативне ставлення до цієї проблеми він продемонстрував в суді апеляційної інстанції,  не дозволивши матері підійти і поспілкуватися з дітьми в приміщенні суду.

Стаття 141 СК України закріплює рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини.

3

Судова колегія при розгляді спору виходить саме з цього положення і інтересів дітей,  які мають право спілкуватися з обома батьками і вважає,  що важливу роль відіграє й вік дітей - 7 років,  в якому на думку судової колегії,  вони потребують більш материнської турботи.

З огляду на це,  суд першої інстанції правильно дослідив і оцінив обставини по справі,  надані сторонами докази і дійшов висновку про задоволення позову і відмову в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими,  і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Апелянт будь яких доказів,  які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до  ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись  ст. 303,  304,  307,  308,  313,  п.1 ч.1 314,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити. Рішення      Люботинського   міськрайонного   суду   Харківської   області   від 16.03.2007 року - залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили   з моменту її проголошення.

Касаційна   скарга   на   ухвалу   суду   може   бути   подана   безпосередньо   до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.