З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2011 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді – Гречаної С.І. ,

при секретарі Балясній І.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК”до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет договору іпотеки, та виселення із зняттям реєстраційного обліку в органах УМВС України, -

ВСТАНОВИВ:

          У жовтні 2010 позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № NKH3GD04440145 від 11 серпня 2005 року та має заборгованість в розмірі 15 223,75 дол.США.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, а тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутність.

Ухвалою суду справа розглянута у відсутність сторін у порядку заочного розгляду, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.08..2005р. між стронами укладено кредитний договір № NKH3GD04440145, предметом якого стало надання позичальнику грошових коштів в сумі 14 250,00 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,52 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10.08.2025р.

В забезпечення виконання зобов"язання за кредитним договором було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме: однокімнатна квартира, загальною площею 27,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не виконує належним чином зобов'язань за кредитним договором, щомісячно не сплачує кредит та відсотки за користування кредитом та має заборгованість в розмірі 15 223,75 дол.США.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки при розгляді справи встановлено факт порушення відповідачем умов договорів щодо повернення кредитних коштів у встановлені строки, позивач отримав право на звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом укладення від імені Іпотекодавця договору купівлі-продажу нерухомого майна, що передано в іпотеку.

Частиною третьою статті 33 Закону України “Про іпотеку”передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства (ст. 33, 36, 37,38 ЗУ “Про іпотеку”не виключається можливість укладення від імені Іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцему, як один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки і вказаний спосіб звернення стягнення передбачений п. 26 Іпотечного договору від 30.08.2005 року.

Судом встановлено, що на виконання положення ст. 35 Закону України “Про іпотеку”щодо необхідності надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення, позивачем 24.06.2011 року надіслана письмова вимога відповідачу , в якій запропоновано погасити заборгованість за Кредитними договорами, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги у тридцятиденний строк з моменту її отримання позивачем будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, протягом встановленого тридцятиденного строку вимога позивача залишилася без задоволення, що у відповідності до ч. 1 ст. 35 ЗУ “Про іпотеку” надає право позивачу розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу з будь-якою особою.

В той же час, згідно з частиною 1 статті 40 Закон України “Про іпотеку”звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закон України “Про іпотеку”після прийняття рішення про звернення передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ “Приватбанк”не надсилалося письмової вимоги про звільнення житлового приміщення до мешканців, які проживають у АДРЕСА_1

Отже, банком процедура та порядок попередження мешканців про звільнення спірної квартири не дотримані, і тому не має законних підстав для задоволення вимог банка про виселення відповідачів зі спірної квартири. За такого, в задоволенні цієї частині позову слід відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на нерухоме майно та виселенню підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. 525, 530, 572-593, 1049-1054 ЦК України, статтями 33, 35, 37,38 Закону України “Про іпотеку”, статтями 10, 11, 12, 88, 209, 212 –215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК”до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет договору іпотеки, та виселення із зняттям реєстраційного обліку в органах УМВС України –задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет договору іпотеки від 30 серпня 2005 року: однокімнатну квартиру загальною площею 27,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом продажу вказаного майна Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПРИВАТБАНК”з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, за ринковою вартістю, встановленою на час продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк “ПРИВАТБАНК”всіх повноважень необхідних для здійснення продажу нерухомого майна, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKH3GD04440145 від 11.08.2005 року в розмірі 15 223,75 дол. США

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК”сплачений судовий збір сумі 1201,15 коп та итрати на ІТЗ у сумі 120 грн.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Приватбанк”до ОСОБА_1 у частині виселення –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянутим за заявою відповідача на протязі десяти днів з дня отримання його копії.

          Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області у порядку, якій передбачений ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя С.І. Гречана