Справа №2-608/11

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

“22” липня 2011 року                      Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Гречаної С.І.,

при секретарі Балясній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва питання поставлене за ініціативою суду про ухвалення додаткового рішення, —

встановив:

                    У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВАТ «Завод Металіст» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.04.2011р. у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині про стягнення заробітної плати відмовлено.

10 червня 2011 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 24 червня 2011 року матеріали справи повернуті до Центрального районного суду м. Миколаєва для ухвалення додаткового рішення в частині не розглянутих вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

Суд ухвалив додаткове рішення у відсутність сторін, оскільки згідно з ч.3 ст. 220 ЦПК України їх присутність не є обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.04.2011р. у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині про стягнення заробітної плати відмовлено.

Між тим, при ухваленні рішення, питання в частинні вимог щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, відшкодування моральної шкоди не вирішено.

Так у відповідності до ст.ст. 115, 116 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Під нарахованою заробітною платою розуміється також оплата відпустки, виплати при звільненні й інші виплати за працю, що належать працівникові.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 34, ЗУ «Про оплату праці»від 24.03.1995р. №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Цей порядок визначається положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997р. №1427.

Підставою відповідальності підприємства (власника) відповідно до ст. 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти-порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивач повинен надати документи (розрахункові листи, розрахункові відомості, довідки про заборгованість по заробітній платі, тощо) які безспірно підтверджують заборгованість роботодавця сум заробітної плати.

Надані позивачем та дослідженні судом розрахункові документи не свідчать про наявність заборгованості підприємства перед позивачем, крім того позивачем належно не доведено заподіяння моральної шкоди, а за того підстави для стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відсутні.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 215, 220 ЦПК України, суд вважає за можливе постановити додаткове рішення стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, які за наслідками їх розгляду задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 220, 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Завод Металіст»про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 С.І. Гречана