Справа № 1407/2-1906/11

РІШЕННЯ

іменем України

"12" квітня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого –судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Олександрівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області про встановлення факту укладення та посвідчення заповіту,визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

10.10.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі –відповідач), який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, з позовом про встановлення факту укладення 27.03.2003 року ОСОБА_5 заповіту, змістом якого є заповідання ОСОБА_6 - батьку позивача - всього майна, яке б належало йому на день його смерті та посвідчення цього заповіту секретарем виконавчого комітету Олександрівської селищної ради Вознесенського району, визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6,який успадкував спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на ? частку житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, на ? частку земельних ділянок загальною площею 5,4354 га., які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані у межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що оригінал (примірники) заповіту складеного ОСОБА_5 не зберігся: ні в спадкодавця, ні в виконавчому комітеті Олександрівської селищної ради і тому отримати дублікат заповіту також не має можливості і з цієї причини - отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі.

Посилаючись на те, що підставою для задоволення її вимог в судовому порядку може бути встановлення факту укладання та посвідчення заповіту зміст якого є встановленим фактом викладеним в мотивувальній частині судових рішень: рішенні Вознесенського міськрайонного суду від 18.02.2008 року та рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 19.05.2010 року, в журналі реєстрації нотаріальних дій Олександрівської селищної ради, позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3, яка є спадкоємцем на законом першої черги (дружина) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, в судове засідання не з’явилась.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечує проти позову. В провадженні суду є призупинена цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування, визнання права на спадкування разом з спадкоємцями першої черги.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Олександрівської селищної ради Вознесенського району - в судовому засіданні заперечень проти позову не має.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 34 частина 1 пункт 1 Закону України від 02.08.1993 року «Про нотаріат»посвідчення заповіту є нотаріальною дією, що вчиняється нотаріусом або посадовими особами органів місцевого самоврядування, а у відповідності до статті 52 цього Закону запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Із оглянутого журналу реєстру реєстрації нотаріальних дій Олександрівської селищної ради Вознесенського району (а.с. 40-41) слідує, що під реєстраційним номером 199 від 27.03.2003 року зареєстровано нотаріальну дію –посвідчення секретарем виконавчого комітету Олександрівської селищної ради Вознесенського району ОСОБА_7 заповіту від імені ОСОБА_5. Таким чином, при наявності вказаного документу - журналу реєстру реєстрації нотаріальних дій відсутня необхідність встановлювати факт укладання та посвідчення заповіту,т. я. такий факт встановлюється лише при втраті документу –журналу, а не заповіту.

Відомості про посвідчення посадовими особами виконкомів місцевих рад підлягають обов’язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

Із довідки зі Спадкового реєстру (а.с.50) слідує, що 30.03.2007року на підставі заяви внесені дані про посвідчення 27.03.2003року секретарем Олександрівської селищної ради Вознесенського району ОСОБА_8 за номером 65 заповіту складеного ОСОБА_5. Але при цьому слід зауважити, що вказано не реєстраційний номер заповіту 199, а реєстраційний номер дублікату заповіту, зазначена не посадова особа, що посвідчила заповіт - ОСОБА_7, посадова особа, що посвідчила дублікат заповіту - ОСОБА_8

Згідно повідомлення Олександрівської селищної ради Вознесенського району (а.с. 16) при проведенні 28.08.2008 року інвентаризації архіву виявлено відсутність перших примірників нотаріальних дій за 2003 рік з №1 по №1034.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2010 року (а.с. 9-11) визнано недійсною нотаріальну дію вчинену секретарем Олександрівської селищної ради Вознесенського району

21.02.2007 року реєстровий номер 65 щодо видачі ОСОБА_1 дубліката заповіту замість втраченого заповіту складеного ОСОБА_5 27.03.2003 року, посвідченого в цій же селищній раді за реєстраційним номером 199.

Суть спору –можливість прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6 при наявності доказу вчинення нотаріальної дії - посвідчення заповіту від імені ОСОБА_5, але за відсутності примірників заповіту через що волевиявлення спадкодавця викладене в ньому щодо кола спадкоємців, складу спадщини є невизначеним.

          Виходячи з того, що заповіт як інститут спадкового права є єдиним юридичним актом, який включає в себе одностороннє розпорядження фізичної особи, зроблене у встановленій законом формі про те, що має бути зроблено після її смерті і, головним чином, щодо надання її майна на користь певних осіб, то за відсутності (незбереження) оригіналів заповіту, неможливо за допомогою інших доказів встановлювати зміст заповіту, з’ясовувати дійсну волю, а не припустиму волю спадкодавця. Відтворення змісту заповіту, крім власне самого заповіту, іншими правовими засобами,в т.ч. і судовим рішенням, законом не передбачено. Складений заповіт не набув своєї дії через неможливість надання нотаріусу примірника чи дублікату заповіту. Даний спір з приводу складання та посвідчення заповіту пов'язаний з визначенням пріоритету між нотаріально процесуальною формою та вимогами Цивільного кодексу України 1963року. Так, за ст.1 Закону України «Про нотаріат»нотаріально посвідчені права та факти, що мають юридичне значення, повинні володіти юридичною вірогідністю . Нотаріальна форма посвідчення заповіту є обов’язковим видом письмової форми складення правочину. З огляду цього це має перевагу перед іншими формами посвідчення прав та фактів, що мають юридичне значення.

Керуючись ст.ст. 168, 208-210 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Олександрівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області про встановлення факту укладення та посвідчення заповіту,визнання права власності в порядку спадкування –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення рішення суду в повному обсязі.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 17 квітня 2012 року

Суддя: О.Є. Старжинська