22 -2086- 2006 р.                                                    Головуючий у 1 інстанції - Панфілова А.В.

Категорія 19,23                                                     Доповідач Суровицька Л .В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„12" вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:   Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

При секретарі: Твердоступ А. О. За участю представника відповідача , третьої особи - ОСОБА_2., позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Заслухавши доповідача, пояснення   сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Посилалась на те, що 29 вересня 2005 року близько 11 години на АДРЕСА_1 ОСОБА_5, керуючи автомобілем БМВ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_4, внаслідок порушення Правил дорожнього руху допустив зіткнення з автомобілем «Фіат» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності, яким в момент ДТП керував ОСОБА_1.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний їй автомобіль було пошкоджено, чим відповідачем завдано матеріальну шкоду, а також моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з пошкодженням автомобіля, позбавленням можливості тривалий час ним користуватись.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь на відшкодування матеріальної шкоди - 30 105 грн., моральної (немайнової) шкоди - 9 900 грн., а також судові витрати в сумі 1 919 грн.50 коп.

В   ході   розгляду   справи   позивач   уточнила   позовні   вимоги   в   частині відшкодування матеріальної шкоди і просила суд стягнути з відповідача кошти, витрачені на відновлення стану автомобіля в сумі 29 734 грн.66 коп.(а.с. 160-161). Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 19 травня 2005 року  позов задоволено частково.

З ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 29 734 грн.66 коп., на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., а також судові витрати в сумі 1919 грн. 50 коп., всього 33 654 грн.16 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4. просить скасувати рішення суду і направити справу на новий судовий розгляд.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, поклав обов'язок по відшкодуванню шкоди на власника автомобіля, а не на особу, яка керувала автомобілем в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки несе володілець транспортного засобу, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

Обов'язок по відшкодуванню шкоди суд поклав на власника транспортного засобу, на якому було скоєно ДТП.

При цьому суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд першої інстанції встановив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4., керував ОСОБА_5 Однак при цьому суд не з'ясував обставин, що мають значення для справи, а саме на якій правовій підставі ОСОБА_5 керував автомобілем.

При  розгляді  справи суд не  врахував роз'яснень             постанови Пленуму

Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 (із змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» в п. 4 про те, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 29 вересня 2005 року керував автомобілем, на якому було скоєно ДТП, на підставі нотаріально посвідченого доручення на розпорядження транспортним засобом від 25 листопада 2003 року наданого гр-ном ОСОБА_6,

який  діяв   в   порядку   передоручення   по  дорученню,   посвідченому   приватним нотаріусом від імені ОСОБА_4.

Згідно доручення ОСОБА_5 уповноважений користуватися, керувати, зняти з обліку в органах МРЕВ ДАІ м. Кіровограда, продати автомобіль ОСОБА_4., належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вказане доручення дійсне по 28 жовтня 2006 року.

Таким чином, суд першої інстанції стягнув кошти на відшкодування матеріальної і моральної шкоди з неналежного відповідача.

Відповідно до ч.І ст.ЗЗ ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

В порушення вимог ст. 33 ЦПК суд першої інстанції не вирішив питання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача.

Вказане порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ч.З ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду. Рішенням суду вирішено питання про обов'язки особи, яка не брала участі у справі в якості відповідача, тому ця обставина відповідно до ч.4 ст.ЗИ ЦПК є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

Частина 2 статті 311 ЦПК передбачає, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Керуючись ст.304, п.5 ч.І ст.307, ч.З ст.309, п.4 ч.І ст.ЗП, ст.ЗІЗ, ч.2 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 19 травня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.