2-1983/11

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Алтухової О.С.,

при секретарі –Щукіній О.В.,

за участю позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1, представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2, представників відповідача (представників позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Київське відділення Промінвестбанку», 3-тя особа: Національний банк України, про визнання частково недійсним договору споживчого кредиту та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Донецьку»до ОСОБА_1, ОСОБА_5, 3-тя особа: Національний банк України, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 29.03.2012 року провадження по зустрічній позовній заяві Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Донецьку»до ОСОБА_1, ОСОБА_5, 3-тя особа: Національний банк України, про стягнення заборгованості було закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Київське відділення Промінвестбанку», 3-тя особа: Національний банк України, про визнання частково недійсним договору споживчого кредиту, посилаючись на наступні обставини.

Оспорюваним правочином сторони домовились про надання кредиту. Споживач фінансових послуг сподівався на їх якісне надання. Про порушення своїх прав він дізнався, коли відбулось різке коливання курсу гривні до долару США. Від цього звичайний платіж на погашення кредиту збільшився на 60%. Причиною підвищення платежу є суперечливі закону: відсутність вираження зобов'язання у оспорюваному договорі; вимоги відповідача про стягнення з нього грошового еквіваленту зобов'язання, яке не існує бо не виражене, адже це порушує сподівання позивача на вчинення сторонами дій у межах законодавства, відповідно до вимог статті 13 ЦК України.

За правилом частини 1 статті 628 ЦК України визначення грошового еквівалента зобов'язання у іноземній валюті за відсутності вираженого зобов'язання, не може бути змістом оспорюваного правочину, адже не є обов'язковим. За відсутності у оспорюваному правочині означеної обов'язкової умови - зобов'язання, вираженого у грошовій одиниці України - гривні - відсутній зміст оспорюваного правочину у розумінні частини 1 статті 628 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України. Натомість зміст оспорюваного договору у частині підпункту 7.1. суперечить статтям: 227,524, 533,627,628 та пункту 5 статті 203 ЦК України.

По-перше: Стаття 524 ЦК України вимагає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Але у оспорюваному правочині не виражене зобов'язання, але грошовий еквівалент зобов'язання визначений у грошовій одиниці Сполучених Штатів Америки - доларі. Отже зміст оспорюваного правочину суперечить статті 524 ЦК України.

По-друге: Стаття 533 ЦК України вимагає, що зобов'язання має бути виконане у грошовій одиниці України - гривні. Але у змісті оспорюваного правочину міститься вимога виконувати не зобов'язання, а грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - у грошовій одиниці Сполучених Штатів Америки доларі. Отже зміст оспорюваного правочину суперечить статті 533 ЦК України.

По - третє: Сторони порушили свободу договору, адже у супереч статтям: 6 та 627 ЦК України визначили умови оспорюваного правочину без урахування вимог ЦК України, що відображено у позові.

Відповідно до вимог статті 217 ЦК України: недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Законне право змінити кредитний договір у частині доларового визначення грошового еквіваленту зобов'язання на гривневе вираження зобов'язання у національній валюті за існуючим курсом на момент вчинення - 5,05 гривень за 1 долар США, що складає 580750 грн., передбачене статтями: 652, 654 ЦК України, адже підстави для зміни договору існують, як обставини, передбачені статтею 652 ЦК України: - істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме змінився курс долару США відносно гривні. Вказана зміна обставин є істотною, адже вона змінилась настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зокрема, якби сторони знали про збільшення вартості долара США на 60% відносно гривні, то не укладали договір на таких умовах, сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.

При цьому:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин: збільшення вартості долара США на 60% відносно гривні, не настане;

2)          зміна обставин збільшення вартості долара США на 60% відносно гривні, зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)          виконання договору за умов збільшення вартості долара США на 60% відносно гривні, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин збільшення вартості долара США на 60% відносно гривні, несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин збільшення вартості долара США на 60% відносно гривні, є доцільною на підставі рішення суду, адже розірвання договору суперечить суспільним інтересам та потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, зокрема позивач втратить предмет застави - житло, стане безхатченком, а банк втратить суспільну репутацію загально - корисної установи.

Крім того посилався на рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів”у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Просив визнати частково недійсним договір споживчого кредиту №583 від 26.12.2005 р. у частині підпункту 2.1 оспорюваного договору - визначення грошового еквіваленту зобов’язання у іноземній валюті у сумі: 115000,00 доларів США; змінити договір у частині доларового визначення грошового еквіваленту зобов'язання на гривневе вираження зобов'язання у національній валюті у сумі 580750,00 грн., а у іншій частині і в цілому залишити договір дійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2., що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві. Наполягали на задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, діюча за довіреністю, в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог в повному обсязі, просили припинити провадження по справі у оскільки ОСОБА_1 в повному обсязі виконав свої зобов’язання по кредитному договору, тобто на теперішній час предмет спору відсутній.

Представник 3-ої особи Національний банк України в судове засідання не з’явився, надав до суду письмові пояснення, згідно до яких вважає, що договір було укладено у відповідності до чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлені наступні обставини.

26 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі керуючого філією «Київське відділення Промінвестбанк в м.Донецьку», правонаступником якого по всім правам та обов'язкам є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №583, за умовами якого Відповідач надав Позивачу грошові кошти в сумі 115000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 25 грудня 2025 року під 14,0 % річних.

Ціль кредиту –на придбання житла.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вільно, свідомо та самостійно обрав іноземну валюту кредитування. Вказаний факт підтверджується підписаним ним кредитним договором.

Суд бере до уваги той факт, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і курс національної валюти України до долару США не може бути незмінним і те, що даний факт не було враховано ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору в іноземній валюті не може бути підставою для визнання правочину частково недійсним.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка, за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у Кредитному договорі та погоджені ОСОБА_7, про що свідчить її особистий підпис в договорі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 09.07.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, а оскільки фінансова установа наділена правом кредитування в іноземній валюті, то з цього випливає ї її право на визначення зобов’язання в іноземній валюті.

Національним Банком України ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надано банківську ліцензію №1 від 26 серпня 1992 р., якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч.1 ст.345 ГК України, в тому числі і розміщена залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик

Крім того, ч.1 ст.533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми ч.3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч.2 ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Тобто, положення ЦК України надають право за домовленістю сторін визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті, а також виражати зобов’язання в іноземній валюті.

Окрім того, позивач вважає, що незаконним є встановлення в кредитному договорі зобов’язання його погашати кредит в іноземній валюті, через те, що у нього немає на це індивідуальної банківської ліцензії. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, позивачем здійснювалось погашення кредиту саме у доларах США, тобто позивач до подачі позову мав можливість, без отримання індивідуальної банківської ліцензії, виконувати зобов’язання у доларах США. Таким чином, посилання позивача на неможливість виконувати зобов’язання через відсутність у нього індивідуальної банківської ліцензії є неспроможними.

Крім того, після подання позовної заяви, позивачем, відповідно до службової записки №36-06/87 від 30.01.2012 року, в повному обсязі погашена заборгованість за кредитним договором №583 від 26.12.2005 року, що підтверджується квитанцією №2 від 13.10.2011 року.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним

чином.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 повністю виконані зобов’язання що є предметом розгляду, суд дійшов висновку, що правовідносини між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Донецьку» є припиненими.

Також, згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка, за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у кредитному договорі № 583 від 26.12.2005 року, а саме в розділах 2, 3, та погоджені ОСОБА_1, про що свідчить його особистий підпис в договорі.

Крім того, ч.1 ст.533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми ч.3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч.2 ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Тобто, положення ЦК України надають право за домовленістю сторін визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов’язання.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору та визначення його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання, в тому числі і тенденції по зростанню курсу іноземної валюти.

Таким чином, п.2.1. кредитного договору не суперечить вимогам чинного законодавства і тому підстав для задоволення позову немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921, ст.ст. 6, 192, 626, 627, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Київське відділення Промінвестбанку», 3-тя особа: Національний банк України, про визнання частково недійсним договору споживчого кредиту –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С.Алтухова