Справа № 2-597/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді -Золотарьова О.Ю.

при секретарі -Поповій М.В., Михайліченко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, зобов'язання знятися з реєстраційного обліку -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, вказуючи, що є власником 31/100 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20 жовтня 2004 року.

З відповідачем позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2001 року по 25.04.2007 року, від шлюбу сторони мають малолітню дитину -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач був зареєстрований у спірній будівлі зі згоди позивачки, але після розірвання шлюбу не бажає добровільно зніматися з реєстрації, з приводу чого між сторонами виникають конфлікти, що змушувало позивачку звертатись до Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.

Позивачка вважає, що сумісне проживання з відповідачем не є можливим, на підставі ст. ст. 115, 116 ЖК України просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача знятися з реєстраційного обліку у вищевказаному будинку.

У судовому засіданні позивачка участі не приймала, представник позивачки надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив справу розглядати в його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Положення ст. 29 ЦК України передбачають, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до вимог ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають із договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно до вимог ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Підстави виселення без надання іншого жилого приміщення передбачено положеннями ст. 116 ЖК України, якою передбачено, що виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушення правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»за № 2 від 12.04.1985 року роз`яснено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України слід виходити з того що при триваючий антигромадській поведінці виселення винного може статись і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Встановлено, що між власником будинку ОСОБА_1 та колишнім членом її сім`ї ОСОБА_2 угоди про оплатне користування жилим приміщенням не укладалось.

Підстави виселення членів сім»ї (колишніх членів сім`ї) власника будинку передбачені ст. 157, ч.1 ст. 116 ЖК України.

Згідно ст.157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

У зв'язку з негативною поведінкою відповідача, зловживання ним спиртними напоями, позивачка просила виселити його з будинку саме на підставі ст.ст. 116, 157 ЖК України.

Матеріалами справи встановлено, що 31/100 житлового будинку АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20.10.2004 року. Право власності на зазначену частку будинку зареєстровано в МКП БТІ (а.с. 7, 8)

У вказаному будинку зареєстровано ОСОБА_2 (а.с. 14, 19).

25.04.2007 року рішенням Ленінського районного суду міста Луганська шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9).

Матеріалами ДІМ Ленінського РВ ЛМУ від 02.06.2010 року, 12.09.2010 року, 20.12.2010 року, 14.07.2011 року підтверджується, що за період з червня 2010 року по липень 2011року ОСОБА_2 чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї, нецензурну лайку і сварки (матеріали № 4069, 6580, 9118, 5149 про відмову в порушенні кримінальної справи). Постанови не оскаржувалися та є чинними.

Тож, суд з'ясував обставини справи і дійшов висновку про наявність підстав для виселення відповідача відповідно до ч. 1 ст.116 ЖК України, оскільки для застосування норм цієї статті наявні дві умови: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Суд дійшов висновку, що відповідач, який проживає і зареєстрований у спірному будинку, порушує правила співжиття, що робить неможливим сумісне проживання з іншими особами, які мешкають у будинку, тому право позивачки підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди та виселитись з будинку.

Разом з тим, позивачка просить суд усунути перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1, між тим їй належить лише 31/100 частина цього домоволодіння, про що вказано в позові та підтверджено матеріалами справи. Відтак, позов підлягає до задоволення в частині, що належить позивачці на праві власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 157 ЖК України, ст. ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні 31/100 часткою житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 виселитись з вказаного домоволодіння.

Зобов'язати ОСОБА_2 знятись з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов