Справа №2-20/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2008 року   Полтавський районний суд Полтавської області  в складі:        

головуючого судді  Шелудякова Л.В.,

при секретарях        Пишненко Я.Ю., Горошинській Г.С.,

           Романенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача: виконком Гожулівської сільської ради Полтавського району, відділ земельних ресурсів у Полтавському районі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району” та відділ архітектури та містобудування Полтавської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2,ОСОБА_3 таОСОБА_4 до Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1, треті особи: відділ земельних ресурсів у Полтавському районі, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району”, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення Гожулівської сільської ради, частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю та усунення перешкод в користуванні проїздом між домоволодіннями, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2005 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідачів проходить проїжджа дорога, з якої облаштовано в'їзд до його садиби. Відповідачі самовільно перенесли паркан, зайнявши частину дороги, чим створили перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме унеможливили вільний заїзд автотранспорту до двору та гаражу. Враховуючи викладене, просив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що відмежовує садиби по АДРЕСА_1, шляхом перенесення паркану згідно з технічною документацією та схемою присадибної ділянки (а.с.3).

В січні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В травні 2007 року дана позовна заява була уточнена і з позовом до ОСОБА_1. і Гожулівської сільської ради Полтавського району звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4., треті особи: відділ земельних ресурсів у Полтавському районі, КП „Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району”, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Просили визнати недійсним рішення №21 від 25 червня 1999 року Гожулівської сільської ради, частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю, який видано ОСОБА_1. 21 жовтня 1999 року та усунути перешкоди в користуванні проїздом між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що рішенням Гожулівської сільської ради Полтавського району № 21 від 25 червня 1999 року земельна ділянка площею 0,27 га, яка розміщена в с.Гожули Полтавського району і належить ОСОБА_1 безкоштовно передана йому у приватну власність для будівництва і обслуговування жилих будівель і для ведення підсобного господарства. Відповідно до даного рішення філіал інституту землевпорядкування проведено роботу по встановленню меж та виготовлено акт на право приватної власності на землю. Позивачі зазначили, що державний акт на право приватної власності на землю виготовлений на адресу АДРЕСА_1, а креслення зроблено на іншу адресу, і тому вважають даний документ незаконним. Посилались на те, що ОСОБА_1 з дозволу і відповідно до рішення Гожулівської сільської ради №21 від 25 червня 1999 року приватизував більше трьох метрів проїжджої частини, що розташована між його садибою та садибою відповідача і належить до земель загального користування, чим унеможливив вільний заїзд автотранспорту до його двору та гаражу, створив для нього перешкоди у користуванні. Просили визнати недійсною приватизацію земельної ділянки та вищевказане рішення Гожулівської сільської ради та зобов'язати ОСОБА_1. усунути перешкоди, які він чинить їм в користуванні земельною ділянкою (т.1 а.с.38,39,110-115,157). 

Ухвалою суду від 13 січня 2006 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом - Гожулівську сільську раду Полтавського району (т.1 а.с.58); ухвалою суду від 7 лютого 2006 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів за первісним позовом ОСОБА_3, в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району” та відділ архітектури та містобудування Полтавської районної державної адміністрації (т.1 а.с.71,76); ухвалою від 29 травня 2006 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача за первісним позовомОСОБА_4 (т.1 а.с.158).

В березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 6000 грн., який був прийнятий до провадження з вищевказаними позовами. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що внаслідок створення ОСОБА_2 перешкод у користування земельною ділянкою, він вимушений  з'являтися у судові засідання, а після цього у нього погіршився стан здоров'я, він став знервованим і це змушує його звертатись до лікарів (т.2 а.с.48,49,157).

Ухвалою суду від 5 жовтня 2007 року вищевказана уточнена зустрічна позовна та позовна заява ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про відшкодування завданої моральної шкоди прийняті до спільного розгляду та об'єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В жовтні 2007 року ОСОБА_2 направив до суду додаткову позовну заяву, яку в судовому засіданні уточнив та остаточно прохав стягнути з ОСОБА_1. заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 5000 грн., яку обґрунтовував тим, що внаслідок претензій до нього ОСОБА_1. він страждав як особистість, змушений був тривалий час ходити до суду (т.1 а.с.208,213).

У судовому засіданні позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, доводи своєї позовної заяви підтримав, а зустрічний позов до нього не визнав, вказуючи, що земельна ділянка йому була виділена згідно чинного законодавства, її межи в сторону проїжджої частини, яка проходить між його домоволодінням та домоволодінням сім'ї ОСОБА_2 не збільшував.

Відповідачі за первісним і позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 первісний позов визнали частково, погодившись з тим, що проїзд між їх домоволодінням та домоволодінням позивача повинен бути 3,5 м і не заперечили проти переміщення паркану біля свого будинку на відстань від межі позивача, яка б відповідала вказаному розміру. Позов в частині відшкодування ними заподіяної ОСОБА_1. моральної шкоди не визнали. Свій зустрічний позов підтримали, вказуючи, що за рішенням Гожулівської сільської ради ОСОБА_1 незаконно отримав проїжджу частину дороги, що розділяє їх домоволодіння і тим самим створив перешкоди в користуванні цією частиною землі, яка відноситься до комунальної власності.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4., не визнав позов щодо нього, а свій позов підтримав та просив його задовольнити. В останні судові засідання він не з'явився, направив заяву з проханням розглядати справу без його участі (т.2 а.с.32).

Представник Гожулівської сільської ради та виконавчого комітету Гожулівської сільської ради Полтавського району Бублик О.Д. вважав що позовні вимоги ОСОБА_1. в частині усунення перешкод у користуванні приватизованою земельною ділянкою є обґрунтованими, зазначив, що згідно документів у ОСОБА_3 розмір земельної ділянки становить 16х43 м, проте вона цим розмірам не відповідає. Через ці порушення ОСОБА_3 не може приватизувати земельну ділянку, оскільки сусіди не узгодять межі.

Зустрічний позов не визнав, пояснивши, що Гожулівською сільською радою приймались рішення у відповідності із законом.

Представник третьої особи Полтавського районного відділу земельних ресурсів Чорна М.В. при вирішенні спору поклалась на розсуд суду.

Треті особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вважають позов ОСОБА_1. обґрунтованим, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. вважають такими, що не ґрунтуються на доказах, і в наслідок їх дій по переміщенню огорожі в сторону садиби ОСОБА_1., вони також не можуть проїхати до своїх садиб.

Треті особи - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ніяких претензій до сторін не мали, оскільки їх земельні ділянки не межують із спірною землею, при вирішенні справи поклались на розсуд суду. В останні судові засідання вони не з'являлись, надавши суду відповідні заяви про розгляді справи у їх відсутності (т.2 а.с.192,193).

Представники третіх осіб - Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району” та відділу архітектури та містобудування Полтавської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явились, попередньо надавши заяву та телефонограму про розгляд справи у їх відсутність (т.2 а.с.211).

Суд заслухавши пояснення сторін по справі, третіх осіб та представників третіх осіб, пояснення спеціаліста, експерта, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Державного акту на право власності на землю, виданого 21 жовтня 1999 року ОСОБА_1. на підставі рішення Гожулівської сільської ради №21 від 25 червня 1999 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,27 га для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства (т.1 а.с.9,205). Дана земельна ділянка розташована поАДРЕСА_1, що уточнено в акті відповідності меж земельної ділянки від 25 березня 2008 року (т.2 а.с.253), і на ній побудоване домоволодіння, яке згідно свідоцтва про право особистої власності №12 від 17 травня 1995 року виконкомом Полтавської районної ради належить ОСОБА_1. (т.1 а.с.46).

Відповідно до договору міни від 3 березня 1998 року, укладеному ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4. з ОСОБА_9. незакінчений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями та побутовими спорудами, розташований на земельній ділянці розміром 0,05 га, що знаходиться вАДРЕСА_2 в рівних частках належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. (т.1 а.с.66).

На підставі ч.2 ст.377 ЦК України до вказаних осіб перейшло також право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені придбані будівлі та частина ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як вбачається з договору міни від 3 березня 1998 року до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4. перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,05 га.

Згідно рішення №6 від 25 жовтня 2004 року Гожулівської сільської ради, земельну ділянку розміром 0,07 га, на якій розташоване вказане домоволодіння безоплатно передано у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та дозволено в установленому порядку одержати державний акт на право приватної власності на землю (т.1 а.с.67). Відповідно до акту-схемі визначений розмір земельної ділянки 16,0 х 43,0 (0,068 га) (т.1 а.с.69).

Між сторонами виник спір з приводу користування земельною ділянкою, по якій проходить проїзд між їхніми домоволодіннями.

Під час розгляду апеляційної скарги на рішення Полтавського районного суду від 31 жовтня 2006 року, в ухвалі Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2006 року зазначено,  що питання щодо встановлення розміру дороги між домогосподарствами сторін є компетенцією органу місцевого самоврядування, який згідно з вимогами ст.158 ЗК України, вимог законів України „Про архітектурну діяльність”, „Про основи містобудування” розробляє плани червоних ліній.

Судом встановлено, що сесією Гожулівської сільської ради Полтавського району не приймалося рішення щодо затвердження ширини проїжджої частини в АДРЕСА_2, яке належить сім'ї ОСОБА_2 та АДРЕСА_1, яке належить сім'ї ОСОБА_1 (т.2 а.с.250). Разом із тим, рішенням двадцять третьої сесії п'ятого скликання Гожулівської сільської ради №7 від 22 травня 2008 року рекомендовано ОСОБА_3 перенести існуючий паркан біля її будинку для забезпечення проїзду шириною не менше 3,5 м (т.2 а.с.264).

По визначенню ширини спірного проїзду між вказаними домоволодіннями працювала також комісія у складі голови комісії по земельних питаннях, Гожулівського сільського голови, землевпорядника Гожулівської сільської ради, спеціаліста відділу земельних ресурсів у Полтавському району. Цією комісією встановлено, що межі земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_1. відповідають державному акту на право приватної власності на землю, а межі земельної ділянки ОСОБА_3 не встановлено, оскільки вона не приватизована і технічна документація не виготовлена. Проїзд між домоволодіннями вказаних осіб являється землею загального користування і належить до земель комунальної власності. Враховуючи зазначене, комісією проміри були зроблені зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1., що АДРЕСА_1, і дійшла до висновку про необхідність встановити проїзд між вказаними домоволодіннями 3,5 м (т.2 а.с.253).

Про те, що користувачем ОСОБА_3 здійснено зміщення частини межі в сторону проїзду від свого будинку по АДРЕСА_2до садибного будинку АДРЕСА_1  і тим самим зменшено його ширину підтверджено висновками судово-технічної експертизи №352 від 31 липня 2007 року, які проведені Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса (т.2 а.с.122-127). 

За наслідками вимірювань, проведених Комунальним підприємством „Полтавський районний центр земельного кадастру”, також підтверджено незмінність межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1. в сторону проїзду між домоволодінням по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.203,233).

В судовому засіданні спеціаліст Комунального підприємства „Полтавський районний центр земельного кадастру” Назарук Р.А. підтвердив, що межі земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_1 в с.Гожули власником ОСОБА_1. в сторону проїзду не змінювались. Те ж саме підтвердив і експерт Шимка В.М., який проводив експертизу та показав, що проїзд між домоволодіннями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до діючих нормам та правилам забудови населених пунктів повинен бути не менше 3,5 м, однак в планах земельних ділянок, які він використовував при проведені експертизи, не зазначено точок від яких був проведений відлік лінійних розмірів земельних ділянок.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню, оскільки позивач довів, що зменшення ширини проїзду унеможливлює проїзд автотранспорту до його земельної ділянки.

При визначенні ширини проїзду, суд керується Державними будівельними нормами ДБН 360-92** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, відповідно до яких ширина даної проїжджої частини повинна становити не менше 3,5 м. При цьому враховує зазначені вище докази про те, межі домоволодіння АДРЕСА_1 в сторону проїзду не змінювались, і вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 усунути перешкоди, які вони чинять ОСОБА_1 в користуванні його земельною ділянкою, шляхом перенесення межових знаків (паркану) до будинку по АДРЕСА_2 таким чином, щоб проїзд між вказаними домоволодіннями був не менше 3 метрів 50 сантиметрів при в'їзді і по прямій лінії - до протилежної сторони проїзду.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1.  щодо відшкодування йому відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди суд приходить до наступного.

На підтвердження факту заподіяння моральних страждань позивачем ОСОБА_1. не надано суду переконливих доказів заподіяння йому моральної шкоди саме ОСОБА_2 Не доведений суду також і той факт, що хвороби позивача перебувають у причинному зв'язку із обставинами, що стали підставою для його звернення до суду.

Тому суд вважає, що позовні вимоги у тій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. до ОСОБА_1. та Гожулівської сільської ради Полтавського району щодо визнання недійсним рішення №21 від 25 червня 1999 року Гожулівської сільської ради та частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_1. 21 жовтня 1999 року, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Гожулівської сільської ради №21 від 25 червня 1999 року на виконання Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію земельних ділянок” №15-92 від 26.12.92р. та за наслідками розгляду заяв громадян, ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, яка розмішена в с.Гожули Полтавського району площею 0,27 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і для ведення підсобного господарства (т.2 а.с.7,96,97, технічна документація).

            На підставі даного рішення ОСОБА_1. видано державний акт приватної власності на землю (т.2 а.с.7).

            Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що земельна ділянка ОСОБА_1. надана відповідно до вимог діючого на той час законодавства. Зокрема, відповідно до статей 6, 56, 67 ЗК України 1990 року в редакції Закону України від 13 березня 1992 року, за рішенням сільської ради для ведення особистого підсобного господарства передавались безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надавались безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара; для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у сільських населених пунктах - не більше 0,25 гектара.

            Як вже встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1. розміри наданої йому земельної ділянки в сторону проїзду між його домоволодінням та домоволодінням по АДРЕСА_2не змінювались, претензій до нього інших осіб, зокрема які були залучені до участі у справі в якості третіх осіб не має. Не заперечили у судовому засіданні і позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти того, що саме вони повинні відновити межі своєї земельної ділянки таким чином, щоб проїзд між їх домоволодінням та домоволодінням ОСОБА_1. був 3,5 м.

Позовні вимоги ОСОБА_2. в частині стягнення з ОСОБА_1. моральної шкоди суд визнає необґрунтованими та недоведеними, оскільки ним не надано суду жодного доказу щодо її заподіяння, і тому залишає їх без задоволення.

            Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1.  підлягають стягненню в рівних частинах понесені і документально підтверджені судові витрати, а саме, витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. (т.1 а.с.2), витрати на проведення судової експертизи в сумі 981 грн. (т.2 а.с.106).

На користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не сплачені позивачем ОСОБА_1. при подачі позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 7 грн. 50 коп.

            У зв'язку з відмовою у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_1. підлягає стягненню не сплачений ним при подачі позову судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 7 грн. 50 коп. (т.1 а.с.48,49).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.96, 103, 158 ЗК України, ст.ст.6, 56, 67 ЗК України 1990 року в редакції 1992 року, ст.ст.377, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 60, 85, 88, 130, 174, 209, 212, 214, 215,  218  ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

            Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 усунути перешкоди, які вони чинять ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, яка розташована АДРЕСА_1 в с.Гожули Полтавського району Полтавської області шляхом перенесення межових знаків (паркану) до будинку по АДРЕСА_2 таким чином, щоб проїзд між вказаними домоволодіннями був не менше 3 метрів 50 сантиметрів при в'їзді і по прямій лінії - до протилежної сторони проїзду згідно вимог Державних будівельних норм ДБН 360-92** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити за недоведеністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2,ОСОБА_3 таОСОБА_4 до Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Гожулівської сільської ради, частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю та усунення перешкод в користуванні проїздом між домоволодіннями - відмовити  за необґрунтованістю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. (вісім гривень 50 коп.), витрати на проведення судової експертизи в сумі 981 грн. (дев'ятсот вісімдесят одну гривню).

Стягнути з ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 7 грн. 50 коп.(сім гривень 50 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. (вісім гривень 59 коп.) на користь держави та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 7 грн. 50 коп. (сім гривень 50 коп.) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.   

Суддя: (підпис)

ВІРНО: