Справа № 2-1159/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.,

при секретарі Ауловій О.Г.,

з участю представника позивача та третьої особи ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Виробничий кооператив Житлово-будівельний кооператив "Баварія", про встановлення земельного сервітуту щодо розміщення твердого покриття для проходу та проїзду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, яку він у рахунок внеску (паю) в обмін на членські права передав у користування Виробничому кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Баварія" (далі - ЖБК "Баварія") під забудову.

На цій земельній ділянці ЖБК "Баварія" здійснює будівництво житлового будинку. Будівельними нормами встановлена необхідність розміщення твердого покриття для проходу та проїзду до житлового будинку.

Належна відповідачеві земельна ділянка під АДРЕСА_2 примикає до зони забудови житлового комплексу та знаходиться саме у тому місці де можливе розміщення твердого покриття для проходу та проїзду. Але відповідач відмовився укласти договір про встановлення земельного сервітуту,

Посилаючись на ст.ст. 98, 100 Земельного кодексу України позивач просить встановити сервітут щодо розміщення твердого покриття для проходу та проїзду довжиною 18 метрів, шириною 9 метрів, щодо належної відповідачеві земельної ділянки під АДРЕСА_2.

Відповідач надав суду заперечення проти позову у яких зазначив, що позивач передав свою земельну ділянку ЖБК "Баварія" в рахунок внеску (паю), що має бути належним чином підтверджено ним для з'ясування правового статусу земельної ділянки, її дійсного власника, якому належить право звернення до суду з позовними вимогами про встановлення земельного сервітуту. В силу ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій»будівництво об'єкта містобудування може здійснюватися виключно на підставі відповідної проектно-дозвільної документації, обов'язковою умовою затвердження (надання) якої має бути її відповідність, зокрема, державним будівельним нормативним документам, у тому числі щодо необхідності розміщення твердого покриття для проходу та проїзду. Питання отримання права користування суміжною земельною ділянкою для вказаних цілей повинне і могло бути вирішене ще на стадії проектування об'єкта. ЖБК «БАВАРІЯ»здійснює будівництво на підставі діючого дозволу на виконання будівельних робіт. Таким чином, питання щодо розміщення твердого покриття для проходу та проїзду до житлового будинку, який споруджується на земельній ділянці позивача, вже вирішено під час отримання вказаного дозволу. На думку відповідача згідно з ст.ст. 99, 102-1 ЗК України, абзацу 2 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних трав»від 16 квітня 2004 року № 7 серед земельних сервітутів передбачено лише право проходу та проїзду по наявному шляху, а не розміщення нового. З урахуванням встановлених нормативів розміщення твердого покриття для проходу та проїзду через належну відповідачеві земельну ділянку, унеможливить її використання за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд), що в силу п.б) ч.2 ст.102 ЗК України виключає можливість встановлення земельного сервітуту та суперечить встановленому ст.103 ЗК України змісту добросусідства щодо неприпустимості такого впливу на сусідню земельну ділянку. В силу ч.1 ст. 401 ЦК України та абзацу 3 пункту 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16 квітня 2004 року №7 умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість власника сусідньої земельної ділянки задовольнити потреби в її ефективному використанні в інший спосіб. Але діючий дозвіл на виконання будівельних робіт, який передбачає розміщення житлового комплексу на 4-х земельних ділянках (до яких не відноситься земельна ділянка по вул. Іллічівській, 1-а), вказує на можливість розміщення на них твердого покриття для проходу та проїзду.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та проти його задоволення заперечував, посилаючись в тому числі на те, що під’їзд до будівництва на земельних ділянках під № 2 та №4 по вулиці Портовській та під №1 та №3 по вулиці Іллічівській можливо організувати з вулиць Портовської та Шевченко.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов визнав та проти його задоволення не заперечував.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи суд вважає, що у задоволенню даного позову слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 08 лютого 2007 року Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів видав позивачеві ОСОБА_3 державний акт ЯГ №955325 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Рішенням виконкому Молодіжненської сільської ради № 71 від 31 березня 2008 року громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво двох трьохповерхових житлових будинків на земельних ділянках по вул.Портовській 2, 4, вул.Іллічівській 1, 3, які знаходяться у їх власності згідно з держактами.

Рішенням виконкому Молодіжненської сільської ради №239 від 31 липня 2008 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на корегування робочого проекту з реконструкції двох трьохповерхових багатоквартирних жилих будинків з мансардами в с. Молодіжне по вул. Іллічівська, 1,3, вул. Портовська, 2, 4, Овідіопольського району, Одеської області.

Згідно з наданим суду проектом генерального плану розміщення двох трьохповерхових будинків в с. Молодіжне по вул. Іллічівська, 1,3, вул. Портовська, 2, 4, Овідіопольського району, Одеської області під’їзд до цих проектованих будинків мав здійснюватися з вулиці Іллічівської з виїздом на вулицю Портовську. Належна в нинішній час відповідачеві земельна ділянка під №1/а відповідно до цього генерального плану використовується для організації зеленої зони, проходу та проїзду,

ОСОБА_5 отримувала дозволи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №169 від 22 травня 2008 року та №128 від 13 лютого 2009 року на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку по вулиці Іллічівська, 1, у с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області.

06 липня 2009 року Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів видав ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,115 га за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Лінійні розміри цієї земельної ділянки 64,62 х 17,80 х 64,56 х 17,81 м.

05 грудня 2009 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного округу Одеської області ОСОБА_8 за реєстровим №1167 посвідчено договір дарування, відповідно до якого право власності на цю земельну ділянку перейшло до відповідача ОСОБА_4

Будь-які шляхи для проїзду по належній відповідачу земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, відсутні.

10 серпня 2010 року відповідач ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 нотаріально посвідчену заяву по надання згоди на здійнення нею будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд за земельній ділянці площею 0,115 га за адресою: АДРЕСА_3. При цьому особливості правовідносин між зазначеними особами щодо використання земельної ділянки було передбачено визначити шляхом відповідної цивільно-правової угоди.

Згідно з протоколом №1 від 24 вересня 2010 року загальних зборів засновників ЖБК "Баварія" позивач ОСОБА_3 є засновником ЖБК "Баварія".

Відповідно до акту прийому-передачі від 27 вересня 2010 року позивач ОСОБА_3 передав належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, у користування ЖБК "Баварія" в рахунок свого пайового внеску до ЖБК "Баварія", а ЖБК "Баварія" прийняла цю земельну ділянку.

Згідно з ч.2 ст.100 Господарського кодексу України члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування належною їм земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством

28 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_3 надав згоду на заміну замовника (забудовника) належної йому земельної діілянки під №3 повулиці Іллічівській у с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області з ОСОБА_5 на ЖБК “Баварія”. При цьому особливості правовідносин між зазначеними особами щодо використання земельної ділянки було передбачено визначити шляхом відповідної цивільно-правової угоди.

Відповідно до ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він

встановлений.

          Серед видів земельних сервітутів ст.99 ЗК України, крім іншого, передбачає можливість вимагати встановлення такого земельного сервітуту як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

З врахуванням встановлених по справі обставин, оцінивши їх у сукупності суд вважає, що вимоги позивача про встановлення сервітуту щодо розміщення твердого покриття для проходу та проїзду довжиною 18 метрів, шириною 9 метрів, на земельній ділянці відповідача, яка має лінійні розміри 64,62 х 17,80 х 64,56 х 17,81 м, та на якій відсутні будь-які шляхи для проїзду, не засновані на законі та не можуть бути задоволені, оскільки це призведе до фактичного позбавлення відповідача як власника прав володіння та користування цією частиною його земельної ділянки. Позивач не довів відсутність існування іншого способу для задоволення потреб ЖБК «Баварія»чи неможливість організації проїзду в обхід земельної ділянки, яка надана в оренду відповідачці.

Крім цього, суд звертає увагу, що земельний сервітут - це право на користування чужою земельною ділянкою власника або користувача суміжної земельної ділянки. Позивач є власником тільки певної частини загальної земельної ділянки, на якій ЖБК "Баварія" здійснює будівництво, але шляхом пред’явлення цього позову він фактично просить встановити не земельний сервітут, а постійний прохід та проїзд загального користування для невизначеного кола осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 211, 212 ЦПК України, на підставі ст.ст. 316, 317, 319, 401-404 ЦК України, ст.ст. 98-100 ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 у задоволенні його позову до ОСОБА_4, третя особа - Виробничий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Баварія", про встановлення земельного сервітуту щодо розміщення твердого покриття для проходу та проїзду відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Овідіопольський районній суд Одеської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Суддя                                                            Є.Л.Бичковський