ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.12 Справа № 29пн/5014/287/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства

«Алчевський металургійний комбінат»,

м. Алчевськ Луганської області,

до відповідача: Алчевської міської ради

в особі

Управління з питань архітектури,

містобудування та землеустрою,

м. Алчевськ Луганської області,

третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на

стороні позивача: Комунальне підприємство

«Алчевське бюро технічної інвентаризації»,

м. Алчевськ Луганської області,

про визнання права власності на нерухоме

майно.

Суддя Якушенко Р.Є.,

секретар судового засідання: Опренко М.В.,

в присутності представників

сторін:

від позивача: ОСОБА_1., юрисконсульт юридичного

відділу, довіреність № 01-026-279

від 11.02.2012;

ОСОБА_2 інженер землевпорядник

юридичного відділу, довіреність № 198

від 10.02.2012;

від відповідача: ОСОБА_3 заступник начальника

управління, довіреність № 1/11-2134

від 19.09.2011;

від третьої особи: повноважний представник у судове засідання

не прибув.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 01.02.2012 Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»(далі - ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 27.01.2012 № 01-026-170 до Алчевської міської ради в особі Управління з питань архітектури, містобудування та землеустрою (далі - Алчевської міської ради, відповідача у справі) з вимогою:

- визнати за ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»право приватної власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд газоочисток комплексу конвертерного цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого входять будівля електроприміщення газоочисток, загальною площею 1215,90 м2, позначена літерою «А-1»з прибудовами літерами «а», «а1», «а2», підвалом літерою «пд», ганками літерами «вх-вх8», «вх9», «вх10», та споруди I, IV стіни підпірні, II, III автодороги, V тунель електрокабельної газоочистки, VI, VII, VIII, IX естакади газоходів конвертерного газу.

Позивач з посиланням на норми статей 15, 16, частини 1, 2 статті 319, статей 321, 328, 331, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовує вимоги правомірним набуттям права власності на нерухоме майно, що є предметом спору.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Алчевська міська рада в особі Управління з питань архітектури, містобудування та землеустрою (далі - Алчевська міська рада) відповідач у справі, надав відзив на позов від 02.03.2012 № 9/11-607, в якому з посиланням на норми статей 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважає вимоги позивача не обґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у позові не зазначив які його права чи законні інтереси порушено відповідачем, не наводить фактів порушення або оспорювання його прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. Листи виконавчого комітету Алчевської міської ради від 02.04.2008 № 2/16-709 та від 15.05.2008 № 2/16-1028, на які посилається позивач в обґрунтування позову, не є доказом оспорювання відповідачем права власності позивача на спірні об'єкти, оскільки ці листи містять лише прохання щодо надання правовстановлювальних документів на об'єкти нерухомого майна, що необхідні для розгляду питання надання земельної ділянки у користування. Алчевська міська рада не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Крім того, відповідач вказав, що дозвіл на виконання будівельних робіт № 95 від 16.08.2007, на який посилається позивач у позові, виданий останньому на виконання будівельних робіт з будівництва конверторного цеху, а не спірних об'єктів.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Отже, позивач здійснив самочинне будівництво з грубим порушенням закону, а саме: статей 24, 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», статті 96 Земельного кодексу України, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та яка перебувала на час здійснення будівництва у користуванні інших осіб.

Згідно з частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(далі - Закон) експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Оскільки самочинно побудовані позивачем спірні об'єкти не прийняті у встановленому порядку до експлуатації, позивач є лише власником будівельних матеріалів, що було використано для його створення, а тому не може бути визнано право власності на ці об'єкти як на закінчені будівництвом.

Комунальне підприємство «Алчевське бюро технічної інвентаризації»(далі - КП «Алчевське БТІ») третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надало відзив на позов від 17.02.2012 № 250, в якому зазначило, що нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінам та доповненнями), не є самостійними об'єктами нерухомого майна, а є часткою майнового комплексу металургійного комбінату.

Оскільки рішенням Алчевської міської ради, відповідача у справі, надано самостійну адресу земельній ділянці на якій розташоване електроприміщення газоочисток з прибудовами «а», «а1», «а2», підвалом, ганками, двома підпірними стінами, тунелем електрокабельної газоочистки, естакадами газоходів конвертерного газу, крім того, як вбачається з позову, в теперішній час вирішується питання про надання цієї земельної ділянки в постійне користування позивача, тому у позивача виникає право звернутися з позовом про визнання права власності на це електроприміщення газоочисток з прибудовами «а», «а1», «а2», підвалом, ганками, двома підпірними стінами, тунелем електрокабельної газоочистки, естакадами газоходів конвертерного газу, а не на комплекс будівель та споруд.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі рішення виконавчого комітету Алчевської міської ради народних депутатів № 385 від 04.06.1996 Відкритому акціонерному товариству «Алчевський металургійний комбінат», повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», позивач у справі, в постійне користування була надана земельна ділянка загальною площею 460,5723га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, для експлуатації основного промислового майданчика, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1210000224 (а.с.11-14).

16.08.2007 позивач отримав дозвіл Інспекції (Управління) державного архітектурно -будівельного контролю № 95 на виконання будівельних робіт з будування конвертерного цеху по АДРЕСА_4 відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої рішенням виконавчого комітету № 428 від 28.06.2007. Строк дії дозволу 4 квартал 2007 (а.с.15).

На підставі вказаного дозволу позивач розпочав будівництво комплексу конвекторного цеху, складовою частиною якого є газоочисні споруди, які слугують для зниження шкідливих викидів в атмосферу за рахунок застосування високоефективного сухого очищення технологічних викидів в електрофільтрах з подальшим брикеванням уловленого пилу для повторного використання в конкертерному виробництві.

Позивач зазначив, що частина вищезазначеного комплексу газоочисних споруд була побудована за межами основного промислового майданчика, тобто на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 10.11.2007 № 01-027-801, від 18.03.2008 № 027/1-7д-1313, від 23.04.2008 № 01-027-304, в яких просив вирішити питання щодо надання додаткової земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, приблизною площею 1,28 га (а.с.17-19).

На ці звернення позивачем були отримані відповіді (лист від 02.04.2008 № 2/16-709 та від 15.05.2008 № 2/16-1028), в яких повідомлялось, що для вирішення питання про додатковий відвід земельної ділянки, позивачу необхідно надати на адресу відповідача правовстановлюючі документи на будівлі та споруди газоочисток ККЦ (а.с.20,21).

05.04.2011 рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради № 350 об'єкту нерухомого -комплексу газоочисних споруд киснево -конверторного цеху, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»та земельній ділянці, на якій він розташований, надано адресу: АДРЕСА_1»(а.с.22).

29.08.2011 КП «Алчевське БТІ»виготовлено технічний паспорт на комплекс будівель та споруд газоочистки, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, позначений самовільно збудований об'єкт нерухомості, до складу якого входять будівля електроприміщення газоочисток, загальною площею 1215,90 м2, позначена літерою «А-1»з прибудовами літерами «а», «а1», «а2», підвалом літерою «пд», ганками літерами «вх-вх8», «вх9», «вх10», та споруди I, IV стіни підпірні, II, III автодороги, V тунель електрокабельної газоочистки, VI, VII, VIII, IX естакади газоходів конвертерного газу (а.с.23-26).

Позивач наполягає, що за висновками ліцензійованого підприємства ТОВ «Науково -виробниче підприємство «Містобуд»за результатами обстеження будівельних конструкцій будівлі електроприміщення газоочисток ККЦ за адресою: АДРЕСА_1 виконаного станом на 25.10.2011, технічний стан несучих та огороджуючих конструкцій на момент обстеження, відповідають нормативно техніко -експлуатаційним показникам (міцність, стійкість, надійність, пожежна безпека) і забезпечують нормальний та безпечний режим експлуатації будівлі (а.с.29-46).

Позивач, посилаючись на фактичну належність йому спірного майна, а також на те, що будівництво об'єкту нерухомого майна - комплексу газоочисних споруд киснево -конверторного цеху проводилось на законних підставах, без порушення прав інших осіб, з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил, його будівництво закінчене та згідно висновку ліцензійованого підприємства ТОВ «Науково -виробниче підприємство «Містобуд»може безпечно експлуатуватися, вважає, що є всі підстави для визнання права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у справі заперечує проти визнання права власності за позивачем з підстав викладених вище у відзиві на позов та подав суду правовстановлюючи документи на підтвердження правового статусу, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме:

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи -Алчевської міської ради, серія А00 № 705354 (а.с.102);

- довідку № 500 з ЄДРПОУ станом від 11.08.2006 (а.с.103,104);

- рішення п'ятого скликання -п'ятдесят п'ятої сесії Алчевської міської ради від 26.02.2010 № 55/67 «Про затвердження Положення про управління з питань архітектури, містобудування та землекористування Алчевської міської ради»(а.с.115);

- Положення про управління з питань архітектури, містобудування та землекористування Алчевської міської ради (а.с.116-120);

- рішення шостого скликання -шостої сесії Алчевської міської ради від 28.04.2011 № 6/77 «Про внесення змін до Положення про управління з питань архітектури, містобудування та землекористування Алчевської міської ради від 26.02.2010 № 55/67»(а.с.121).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вказаного Положення - Управління з питань архітектури, містобудування та землекористування Алчевської міської ради (далі - Управління) є виконавчим органом Алчевської міської ради, є підзвітним і підконтрольним Алчевській міській раді, підпорядкованим виконавчому комітету Алчевської міської ради та міському голові.

КП «Алчевське БТІ», третя особа у справі, подав відзив на позов, в якому надав вищезазначені пояснення по справі.

Під час розгляду справи, на вимогу суду КП «Алчевське БТІ», надало лист від 05.04.2012 № 546, в якому повідомило, що:

- право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_5

- право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4;

- право власності на адміністративно - побутовий комплекс, розташований за адресою: м. Алчевськ Луганської області по вул. К.Маркса, буд.39, зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»;

- право власності на будівлю лікарні ветеринарної медицини, розташованої за адресою: м. Алчевськ Луганської області по вул. Маяковського, буд.9, не реєструвалося. БТІ має данні про безкоштовну передачу будівлі у березні 1974 року Перевальській станції по боротьбі з хворобами тварин на підставі розпорядження № 163 виконавчого комітету Комунарської міської ради депутатів трудящих від 11.10.1973;

- право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Алчевськ Луганської області по вул. Маяковського, буд.12 не реєструвалося. Даних про наявність та належність споруд на цієї земельної ділянці в БТІ не має.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі змісту цієї норми вбачається, що закон визначає як необхідну умову для реалізації особою свого права на захист певного матеріального права те, щоб вказане право було предметом порушення, невизнання або оспорювання зі сторони іншого суб'єкта спірних відносин. При цьому, у справах про захист цивільного права суб'єкт, дії якого призвели до необхідності судового захисту, має виступати у якості відповідача у справі, оскільки право на захист виникає саме у зв'язку з його діями у спірних правовідносинах.

Відповідачем у такому спорі може бути особа, від якої відповідне право перейшло до позивача або особа, яка може претендувати на таке право.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Як вбачається зі статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності у випадках, якщо, по-перше, його право оспорюється, по-друге, його право не визнається, по-третє, у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Цей перелік підстав є вичерпним, за наявності хоча б однієї з цих підстав особа може пред'явити позов про визнання свого права власності.

Як встановлено частинами 1, 2 статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач почав будівництво об'єктів у 2007 році на земельній ділянці, що надана у користування рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради № 385 від 04.06.1996, що перебуває у користуванні позивача на підставі державного акту на право постійного користування землею, що зареєстрований в книзі записів актів на право постійного користування землею за № 1210000224 від 01.04.1997.

Під час будівництва конвертерного цеху по АДРЕСА_4 позивач частково вийшов за межі наданої у користування земельної ділянки, тобто самочинно, без належного дозволу, на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети збудував приміщення, що є предметом даного спору.

Частина 1 статті 376 ЦК України, надає визначення самочинного будівництва, згідно з яким житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно частини 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас частина 3 ст. 376 ЦК України встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

В той же час слід враховувати, що будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до міського голови (листи від 10.11.2007 № 01-027-801, від 18.03.2008 № 027/1-7д-1313, від 23.04.2008 № 01-027-304 - а.с.17-19) з листами про додатковий відвід земельної ділянки під будівництво очисних споруд -конвертерного цеху, проте, відвід земельної ділянки не відбувся, належні докази суду не подані.

Позивач не надав доказів звернення до відповідача з вимогою про оформлення права власності.

Суд погоджується з доводами відповідача -Алчевської міської ради, що він не може бути відповідачем у даній справ, оскільки не перебуває у правовідносинах з позивачем, не оспорює права власності позивача та не претендує на таке право, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно приписів пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5 оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідач є органом, який здійснює оформлення права власності на підставі документів, перелік яких визначений Тимчасовим положенням, то навіть відмова у здійсненні оформлення права власності у разі звернення до нього та подання неповного переліку документів не свідчить про оспорення чи невизнання права власності, а свідчить лише про виникнення спірних питань під час оформлення права власності уповноваженим на це органом.

З огляду на вказане, відповідачем за таким позовом повинна бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно діючого законодавства є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позивач не навів суду фактів та не надав доказів звернення до суду з огляду на оспорення права власності позивача зі сторони відповідача, його майнових претензій на це майно.

Встановивши, що відповідач не оспорює право власності на об'єкти нерухомості (спірне майно), суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вказана правова позиція також міститься в постановах Верховного Суду України від 12.09.2011 №№ 16/55, 6/315, від 10.10.2011 № 11/191, від 03.10.2011 № 9/217, від 10.10.2011 № 30/119.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 64 380 грн. 00 коп. слід покласти на нього.

Керуючись статтями 43, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення -17.04.2012.

Суддя Р.Є. Якушенко