2-3386/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2011 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гречаної С.І.

при секретарі Баришевській М.А.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Громової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», треті особи ТОВ «Акватерм-Миколаїв», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк»про визнання недійсним кредитного договору №03/2008, укладеного між сторонами 24.06.2008 року, договорів поруки укладених між ПАТ «Індустріально-експортний банк»та ОСОБА_5, і ТОВ «Акватерм-Миколаїв», а також договір іпотеки укладений між ПАТ «Індустріально-експортний банк»і ФОП ОСОБА_3, посилаючись на те, що зазначений договір укладений всупереч ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позову не визнала та просила відмовити в задоволенні позову.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, представників до суду не направили, причини неявку суду не повідомили.

Ухвалою суду справа розглянута у відсутність третіх осіб, оскільки в матеріалах справи достатньо про права та взаємини сторін.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

24 червня 2008 року між ОСОБА_3 та АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк»укладено кредитний договір №03/2008 відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3 на придбання та ремонт нерухомого майна кредитні кошті в розмірі 300000,00 доларів США строком до 23.06.2023 року.

Відповідно до розділу 4 та додатку №1 вказаного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту.

25.06.2008 року в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором №03/2008 від 24.06.2008р. між ПАТ «Індустріально-експортний банк»та ОСОБА_5 і ТОВ «Акватерм-Миколаїв»укладено договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов'язуються відповідати за повне і своєчасне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором у тому числі зобов’язання з повернення кредиту, здійснення плати за кредит, сплати штрафу, пені, відшкодування компенсації, тощо.

25 червня 2008 року між ПАТ «Індустріально-експортний банк» та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким ФОП ОСОБА_3 зобов’язувався належним йому майном: нежитлові приміщення підвалу та першого поверху АДРЕСА_1, за виконання зобов’язань за кредитним договором №03/2008 від 24.06.2008р.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Отже чинне законодавство України надає право банкам, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл, здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті.

З банківської ліцензії Національного банку України №99, виданої 16 січня 2003 року АТ «Індустріально-Експортний банк»зареєстрованому Національним банком України 10 лютого 1993 року за №149, вбачається, право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п. 5-11 ч.2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Дозвіл Національного банку України №99-3 від 16.012003 року надає АТ «Індустріально-Експортний банк»право здійснювати операції, визначені п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з Додатком до цього дозволу.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статі 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки зміст кредитного договору №03/2008, укладеного між сторонами 24.06.2008 року ні в якій частині не суперечить ні нормам Цивільного кодексу України, ні нормам інших актів цивільного законодавства і при укладенні цього договору його сторонами не було порушено вимог закону, то підстав для визнання даного договору недійсним не має.

Оскільки для визнання договору іпотеки від 25.06.2008р. позивач зазначав про недійсність основного зобов’язання - кредитного договору, що не знайшло свого підтвердження при судовому розглядові, інших підстав недійсності правочину не зазначив, то й підстав для визнання договору іпотеки від 25.06.2008р недійсним не має.

Вимоги позивача в частині визнання договорів поруки недійсними укладених 25.06.2008р.р. між ПАТ «Індустріально-експортний банк»та ОСОБА_5 і ТОВ «Акватерм-Миколаїв»також не можуть бути задоволені, оскільки позивач не є стороною за цими договорами, укладеними договорами його права не порушуються, сторонами правочину його умови не оспорювалися.

За таких обставин зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», треті особи ТОВ «Акватерм-Миколаїв», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки недійсними - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ                                                                                          С.І. ГРЕЧАНА