Справа №22-2497-2006р.        Головуючий у 1-й інстанції: Яковлєв О.В.

Категорія: 19                          Доповідач: Белінська ЇМ.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року       Судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді  - Полежая В.Д.,

суддів                       - Кривохижі В.І., Белінської І.М.,

при секретарі            - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства приватної вироб­ничої фірми „Ацинус" на рішення Ленінського районного суду М.Кірово­града від 22 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до приватного підприємства приватної виробничої фірми „Ацинус" (далі ПВФ „Ацинус") про відшкодування матеріальної та мораль­ної шкоди.

Посилалась на те, що у січні та лютому 2004 року вона тричі зверта­лась до лікувально-діагностичного центру ПВФ „Ацинус" за медичною допо­могою. Лікарем цього центру ОСОБА_2 не біло вжито всіх необхідних в таких випадках обстежень та досліджень, що призвело до неправильного встановлення діагнозу та створило загрозу її життю. З цих підстав просила стягнути з відповідача 571 гривню у відшкодування завданої їй майнової шкоди, що становить вартість оплачених нею послуг ПВФ „Ацинус", витрат на медикаменти, проїзд до М.Кіровограда та назад до смт.Смоліне, де вона проживала, а також - 10 000 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду М.Кіровограда від 22 червня 2006 року позов задоволено частково: з ПВФ „Ацинус" на користь ОСОБА_1 стягнуто 189 гривень у відшкодування майнової шкоди та 5 000 гривень - моральної.

В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання про скасування цього рішення через неправильне застосування норм матеріального права та про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазна­чається, зокрема, про те, що суд 1-ї інстанції нечітко визначив характер спірних правовідносин та відповідно наявність або відсутність підстав для задоволення або відмови в позові, а висновок суду про невідповідність дій

лікаря-гінеколога ОСОБА_2 наказу МОЗ України №81 від 12.05.1992р. „Про розвиток та вдосконалення патологоанатомічної служби"(додатку №12) суперечить п.7 наказу МОЗ України №111 від 28.06.1994 року, яким була за­тверджена Інструкція про порядок проведення операції штучного перерива­ння вагітності ранніх строків методом вакуум-асперації щодо підстав для проведення гістологічного дослідження аспірату у разі проведення такої операції. Крім того, визначений судом розмір грошового відшкодування моральної шкоди є необгрунтовано великим.

Заслухавши пояснення представника ПВФ „Ацинус" Александро­ва С.В.., який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення пози­вачки ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_3, пояснення третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1-ї інстанції встановив, що неналежне надання працівником відповідача позивачці медич­них послуг створили загрозу її життю, завдали їй фізичних та душевних страждань. Такий висновок ґрунтується на повному та всебічному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи, належній оцінці доказів, правиль­ному застосуванні норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи видно, що на час звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою відповідач мав право займатися медичною практикою в області акушерства та гінекології відповідно до ліцензії (а.с.31), зокрема у акредитованому у встановленому порядку лікувально-діагностич­ному центрі „Ацинус" (а.с.29).

Неналежне надання позивачці медичних послуг полягає у тому, що лікарем-гінекологом ОСОБА_2 діагноз „ІНФОРМАЦІЯ_1" був встановлений лише на підставі клінічних даних та даних ультразвукового дослідження без підтвердження патогістологічним дослід­женням  після вакуумної аспірації порожнини матки, що суперечить додат­ку 12 Положення „Про порядок дослідження біопсійного та операціонного матеріалів (патогістологічне дослідження)" до наказу МОЗ України № 81 від 12.05.1992 року „Про розвиток та вдосконалення патологоанатомічної служби в Україні", що підтверджено висновком судово-медичної експертизи (а.с.62-66). Непроведення такого дослідження зумовило встановлення не­точного та неповного діагнозу при зверненні позивачки до ЛДЦ „Ацинус" після операції 9.02.2004 року, ненадання їй достовірної, повної та своє­часної інформації про стан її здоров"я, прогноз можливого розвитку захво­рювання, у тому числі про наявность ризику для життя і здоров"я.

Після проведеної у ЛДЦ „Ацинус" операції по штучному перери­ванню вагітності, позивачка, виконуючи призначення та рекомендації лікаря,

стан свого здоров"я, який не покращувався, не пов"язувала з можливістю наявності у неї позаматкової вагітності, що з часом призвело до порушення трубної лівобічної вагітності 12.02.2004 року, внаслідок чого вона декілька разів вдома втрачала свідомість, була доставлена до Маловисківської ЦРЛ, де була прооперована з приводу лівосторонньої сальпінгоектомії.

Відповідач, не провівши патогістологічного дослідження, не довів правильності встановленого позивачці діагнозу. Згідно з п.6 висновку судо­во-медичної експертизи при проведенні такого дослідження при відсутності маточної вагітності можна було б встановити діагноз „позаматкова вагітність" та призначити відповідне лікування, у тому числі в умовах стаціонару.

Таким чином, суд, встановивши, що відповідач надав позивачці медичні послуги неналежної якості, що завдало останній фізичні та душевні страждання з приводу стану свого здоров"я, призвело до майнових втрат, правильно, відповідно до положень ст..ст. 1166. 1167, 1172 ЦК України ви­рішив питання про відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду щодо вини лікаря у заподіянні шкоди суперечать п.7 Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності ранніх строків методом вакуум-аспірації (наказ МОЗ України №111 від 28.06.1994р.) не спростовують зазна­ченого вище висновку про невідповідність дій лікаря вимогам наказу МОЗ України, на який посилались експерти, оскільки, окрім того, відповідач не надав доказів про те, що підстави для проведення гістологічного дослід­ження, передбачені цим пунктом, були відсутні. Крім того, такі заперечення суду 1-ї інстанції не заявлялись і, відповідно (ст.. 10,11, 179 ЦПК України), не перевірялись.

На думку колегії суддів розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначений судом 1-ї інстанції з урахуванням конкретних обставин справи, глибини фізичних та душевних страждань позивачки, обсягу вимушених негативних змін, які були спричинені внаслідок неналеж­ного надання медичної допомоги, додаткових зусиль, які були докладені позивачкою для усунення цих негативних змін, та інших обставин, перед­бачених ст..23 ЦК України.

Наведене свідчить про те, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляцій­на скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303,304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПП ПВФ „Ацинус" відхилити, а рішення Ленінського районного суду М.Кіровограда від 22 червня 2006 року зали­шити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на про­тязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис

СУДДІ: підписи

І.М. Белінська

Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області